Джерела мистецькі

У піснях, казках, легендах наших предків частенько, як про щось живе і особливе, згадується камінь. Його наділяли всілякими надзвичайними властивостями. Він міг бути оберегом, коштовністю, прикрасою, інструментом,зброєю,засобом передачі інформації тощо. Стародавні митці малювали на камені або ваяли з нього свої перші шедеври. Тобто з кам’яного віку і до наших днів камінь зостається поруч з людиною і йому досі не знайдено гідної заміни. І пісні, і легенди, і камінь полюбляє художник О.Шамарін, а там, де народився Олександр Євгенович, цих витворів людини і природи вдосталь.

Днями у виставковому залі донецького БПК відбувся вернісаж члена Національної спілки художників України Олександра Шамаріна «Моя рідна Донеччина». Сюди завітали метри творчої еліти, досвідчена молодь і численна нова генерація. Вони на все звертали увагу: уважно слухали і придивлялись, прискіпливо допитувались. Олександр Євгенович нагадав відвідувачам, що Донеччина – це «Земля козацька» і вона надзвичайно красива у будь-яку пору року, а особливо на весні, коли «Зацвітає Донецький кряж» і стеляться «Червоні маки під Савур-могилою», а «За Савур-могилою Степовий лиман». Лиман – це спогад про прадавнє минуле, коли тут плескалось море, а пізніше розгулювали орди скіфів, потім половців, що залишили після себе кам’яних баб та інші пам’ятки. Цей спогад майстер зафіксував в свої композиції «Завдяки минулому є майбутнє».
Розповідаючи про Донеччину, майстер вдало використав можливості жанру алегорій. Так в композиції «Донецький кряж і річка Кринка» тендітна жіночка Кринка зручно почувається на руках могутнього велетня. Героїко-патріотичній темі присвячені композиції «Під сивою Саурівкою», «Поховали Морозенка на Савур-могилі», «Спогади батька про війну». Батьківська тема, до речі, є ведучою і в інших композиціях митця, наприклад, «Шахтарський пайок 41-го» і в скульптурі «Мати в очікуванні» тощо. Потяг майстра до найбільш складних форм образотворчого мистецтва – явно очевидний. Мабуть що саме це стало вирішальним, коли художник взявся за створення ескіз – проектів пам’ятників загиблим під Одесою воїнам – шахтарям, жінкам – шахтаркам, С.Прокоф’єву, А.Чехову, жертвам Чорнобильської трагедії і навіть зникаючим істотам. Тема захисту довкілля панує в живопису Шамаріна як захист флори і фауни ( полотна «Самотній ховрашок», «Дике поле» тощо) та і людини («Безхатченки»).
Майстер не цурається і менш складних форм. Він створив цілий цикл скульптурних портретів «Ніна», «Ліза», «Таня» тощо. А ось молода доярка з бідончиком води в правій руці та доїльним апаратом в іншій під час роботи. Здається, ось теж вона – «Гімнастка» і спортсменка, що виконує «Вправи з булавами». Зачаровує в усіх іпостасях! Відчувається, що майстер створює свої роботи за позовом душі і серця та за власною філософією великої любові до життя і до людини.
Глядачі називають творчість митця світлою і наївною, теплою і благородною. Так воно і є. Талановиту людину завжди виділяє різнобічний інтерес до життя і невичерпне джерело внутрішньої енергії.
Варто віддати належне і працівникам БПК Раїсі Василівні, Вікторії Володимирівні та іншим, а також їх керівникові Майї Борисівні за вагомий творчий внесок в пропаганду досягнень нашої культури і виховну роботу з молоддю на основі досягнень кращих митців Донеччини.

Віктор ПРОКОПЧУК.
Член НСЖУ.