Оголошуючи спільно з Донецькою облорганізацією Національної спілки краєзнавців України запитання вікторини “Мій рідний край – моя Донеччина”, редакція не очікувала, що відгукнеться так багато учасників. Це, власне, свідчить про популярність нашої газети серед молоді та освітян, а по-друге, і найголовніше – юні донеччани цікавляться історією рідного краю, його людьми, літературними здобутками своїх земляків.
Приємно, що серед учасників – молодь різного віку і ледь не з усіх куточків області. Ось що написала про себе, зокрема, Аліна Мандрика, учениця 10-Б класу Олександрівської ЗОШ Мар’їнського району: “Навчаюсь на “відмінно”, президент школи, голова учнівського самоврядування, люблю читати твори українських письменників, політичні журнали й особливо газету “Донеччина”. Цікавлюся життям відомих людей рідного краю. Складаю вірші. Мрію зв’язати свою подальшу долю з філологічними науками”. А ось Маргарита Сечина з Великоновосілківського району довела, що навчання на фізичному факультеті ДонНУ зі спеціальності “Радіофізика та електроніка” не є завадою для успішної участі в літературно-краєзнавчому конкурсі.
Схвилювали рядки листа від наймолодших учасників вікторини – учнів 2-го класу Миколаївської ЗОШ Волноваського району: “Пишемо з хвилюванням, бо розуміємо, що ми ще маленькі, але нам теж хочеться взяти участь у вікторині “Мій рідний край – моя Донеччина”. Зацікавила нас наша вчителька Рита Миколаївна Боришкевич, бо другий рік вивчаємо “Донеччинознавство” і дещо вже знаємо про наш край. Зізнаємося, що працювали ми разом із дорослими: з батьками, із сільською бібліотекаркою Меланією Василівною Сотирко і вчителькою”.
Загалом на перші два запитання щодо року утворення Донецької області і назв газети “Донеччина” всі учасники відповіли лаконічно і правильно.
Книги для дітей донецького письменника Івана Костирі теж добре знані серед молоді. А Катруся Бондаренко з Донецької гімназії ім. В.Стуса навіть порахувала, що Іван Сергійович написав за своє життя сорок книг і тринадцять із них присвятив дітям. “Дуже шкода, що його немає серед нас, він би створив ще багато книг для дорослих і малечі”, – написала учасниця.
Запитання про місце на Донеччині, пов’язане з перебуванням поета Володимира Сосюри, теж виявилося під силу більшості учасників. Але чи не найбільш розлого відповіла восьмикласниця Єлизавета Огнєва з Очеретинської ЗОШ, яка, зокрема, пише, що дитячі та юнацькі роки поета пройшли в місті Ямі (нині м. Сіверськ). З 6 січня 1971 року тут працює музей В.Сосюри. З любов’ю поет написав про рідне місто:
Я станцію Яму не можу забуть,
Хоч дні тих далеких мені не вернуть,
Ставок той і школа, до болю знайома,
Де вчився я на агронома.
“Хоч знаний я всій Батьківщині, але все ж я донецький поет”, – цитує слова В.Сосюри школярка.
А учениця ДГК № 62 Валерія Мокрицька не забула вказати, що відкриття у Слов’янську меморіальної дошки В.Сосюри сталося завдяки дослідницькій роботі доцента Слов’янського педуніверситету Валерія Романька, нинішнього голови облорганізації НСКУ.
Захопило учасників і запитання про літературно-художній журнал “Донбас”, бо майже половина конкурсантів писали розлого, з подробицями, як от учні Донецької ЗОШ № 138 (керівник Н.Дьяченко). Вони, зокрема, називають ім’я нинішнього редактора Віктора Логачова (очолює журнал з 1989 р.), згадують про трагічну долю редактора журналу Григорія Баглюка і його товаришів у період репресій (1933 – 1934 роки), називають імена сучасних усім відомих авторів часопису – Станіслава Жуковського, Бориса Бєлаша, Івана Білого, Олени Лаврентьєвої, Івана Мельниченка, Юрія Доценка, Павла Куща, Віктора Бороти та інших. Не забули згадати про значну видавничу роботу, яку проводить журнал у сучасній Україні. За останні роки зусиллями В.Логачова і редколегії побачили світ книжки про творчість літераторів, чиє життя пов’язане з Донецьким краєм. Це М.Петренко, М.Чернявський, М.Шаповал, С.Божко і багато інших. Видано збірки віршів наших сучасників В.Бороти, В.Павловського, О.Кожем’яки, І.Пантазьєва…
Останнє запитання вікторини про людей, які уславили наш край, підтвердило, що молодь знає своїх героїв. Але, крім державних діячів, героїв праці, митців, наші юні читачі називають багатьох представників красного письменства, зокрема наших сучасників Станіслава Жуковського, Івана Білого, Анатолія Загнітка, Віктора Логачова, Валерія Романька, Павла Куща, Валерія Шептуху, Івана Приходька, а також художника-карикатуриста Миколу Капусту.
У підсумку журі відзначило імена переможців. Ось вони:
Катерина Бондаренко, 8-А клас Донецької гімназії ім. Стуса;
Катерина Поліщук, 1-й курс Ясинуватського будівельного технікуму транспортного будівництва;
Вадим Близнюк, 9 клас Сергіївської ЗОШ, Красноармійський р-н (учитель О.Загородна);
Єлизавета Огнєва, 8 клас Очеретинської ЗОШ, Ясинуватський р-н (учитель М.Назаренко);
Світлана та Анастасія Федаш, учениці Миколаївської ЗОШ, Красноармійський р-н (учитель Л.Овсяник);
Учні 2-го класу і вчителька Миколаївської ЗОШ Р.Боришкевич, Волноваський р-н;
Валерія Мокрицька, 9-А клас Донецького гуманітарного колегіуму № 62 (вчителька С.Михайлова);
Маргарита Сечина, студентка 3-го курсу ДонНУ фізичного факультету, с. Старомлинівка, Великоновосілківський р-н;
Надія Божко, с. Новокраснівка, Володарський р-н;
Наталія Казаренко, 10 клас Опитненської ЗОШ, Артемівський р-н;
Аліна Мандрика, учениця 10 класу Олександрівської ЗШ, смт. Олександрівка, Мар’їнський р-н;
Ольга Удовенко, учениця 10 класу Артемівської ЗОШ № 10;
Аліна Сорока, учениця 11-А класу Костянтинівського ліцею;
Григорій Перьков, учень 8 класу донецької ЗОШ № 138 (учителька Н.Дьяченко).
У день ювілейних урочистостей у головній донецькій книгозбірні переможці отримали Почесні грамоти від газети й облорганізації НСКУ, а також подарунки – книги місцевих видавництв, надані управлінням з інформаційної політики та з питань преси ОДА. А найбільші знавці творчості Івана Костирі отримали його книгу “Думи про Донбас” із рук дружини письменника Олени Олександрівни Костирі.
Редакція “Донеччини” спільно з облорганізацією краєзнавців планують проводити такі конкурси і надалі – тож не розлучайтеся з газетою.
Ігор ЗОЦ.
Головний редактор, заступник голови ДОО НСКУ.
Фото Івана ПОХВАЛЕНКА.
Ще схожі публікації:
Нещодавно у Слов’янську в службових справах перебував головний редактор газети «Донеччина» І. О. Зоц. На прохання голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» П. М. Мовчана, він привіз для міської біб...
У жовтні в Києві непомітно промайнула виставка митців із різних регіонів до Дня художника. Про неї дізнався постфактум із газет. Колеги з видання «День», зокрема написали, що увагу відвідува...
Пройшло майже два роки після визволення нашого рідного і багатостраждального міста Слов’янськ.Але війна, саме війна, а не АТО, з окупантами продовжується, як і раніше рвуться снаряди, свистять кулі, г...
Не знаю, якому філософу належить фраза: «Світ тісний», але вона добре прижилася, і сприймається як прописна істина. Нещодавно мав нагоду вкотре переконатися в цьому. Оскільки час від часу намагаюся ...
Добре знаю, що гуцули, лемки, бойки та деякі інші українські етнічні групи живуть у гірських районах Західної України. Прикарпатців, верховинців доводилося зустрічати і в наших краях - чоловіки приїзд...
Випадково натрапив на замітку сайту "Новости Донбасса", що в Москві відкрили виставку сепаратистського змісту «Новороссия. Юзовка. Будущее начинается в прошлом». Про це повідомляє сайт так званого...