Останньою інспекторською поїздкою містами України, які наступного року прийматимуть учасників чемпіонату Європи з футболу, президент УЄФА Мішель Платіні залишився задоволений. “Україна майже готова до Євро-2012, — сказав він. — Великих проблем немає. Але є ще багато маленьких завдань і проблем, котрі належить вирішити…”.
У Донецьку поважний гість звернув увагу на недоробки в аеропорту, нестачу готельних номерів та ще деякі дрібниці. Серед них не було згадки про ступінь готовності швидкісного залізничного сполучення. А тих, чиє життя пов’язане з постійними поїздками, транспортні “дрібниці” вже дістали…
Повідомлення про те, що дільницю Донецької залізниці Лозова – Слов’янськ – Донецьк готуватимуть для швидкісного перевезення футбольних уболівальників, обрадувало. Думали, що й нам, хто живе вздовж цієї колії й постійно їздить електричками, стане комфортніше, а головне — будемо швидше діставатися на роботу і з роботи, на ринки, в сади і на городи. Ми, наче діти, раділи, як оновлювали станції та пристанційні споруди, викладали плиткою пасажирські платформи. А в березні ц.р. залізничники піднесли нам сюрприз: всі пасажирські поїзди на Харків, Київ, Москву та у зворотному напрямку пустили об’їзними шляхами через Красний Лиман, а в розкладі руху електропоїздів з’явився напис: в ходу не буде. Пояснювали, що це не надовго, лише на місяць-два. Та, як завжди, тимчасове виявилося постійним.
Гірше того, у вересні скасували рух ранкового електропоїзда № 6253 “Язикове – Слов’янськ”, яким жителі десятків населених пунктів Барвінківського і Слов’янського районів їздили на роботу в місто, а скасування руху поїзда № 6018 “Донецьк – Язикове” на дільниці від Слов’янська до станції Язикове позбавило їх можливості повернення додому. Отже — прощай, робота, здрастуй, біржа безробітних.
Скасування руху електропоїздів вдарило й по селянах. Чимало з них возили в міста овочі, фрукти, молоко, сметану, яйця, забезпечуючи себе паливом, промисловими товарами, а городян — порівняно недорогими продуктами. Тепер сидять вони біля дворів, чекають перекупників.
Зі скасуванням електрички № 6234 “Слов’янськ – Лозова” в робочі дні пасажирські перевезення на цій дільниці зовсім припинилися. Ходить вона лише в суботу і неділю. Але як ходить!
У суботу, 1 жовтня, вирішив з’їздити в Григорівку, подивитися, чи не з’їли миші батьківську хату. На платформах уздовж другої колії щільно стоять люди. З невеликим запізненням підкочує поїзд “Ізюм – Слов’янськ – Лозова”. Щойно відкрилися двері, почався штурм вагонів. Їх усього п’ять, хоча раніше було сім-вісім. Сидячі місця зайняті. Там розмістили ті, хто їде зі Святогірська, Красного Лиману, Словкурорту, Машчормету. До речі, на станції Машчормет (це в межах Слов’янська на Краснолиманській лінії) добираються краматорці, яких позбавили нормального транспортного сполучення, скасувавши вранішній поїзд “Краматорськ – Близнюки”, яким поверталися додому робітники нічної зміни з НКМЗ, СКМЗ, “Енергомашспецсталі”. Кажуть, керівництво залізниці образилося на власника НКМЗ, який відмовився доплачувати за перевезення робітників, і скасувало поїзд, пославшись на ремонтні роботи до Євро-2012…
Та повернемося у вагон. Набитий він, наче бочка огірками. Хвилин десять поїзд стоїть, викликаючи невдоволення, роздратування. Чуються і злі, й не тихі слова на адресу залізничників, урядовців, Євро-2012. Це ж треба так зруйнувати усталене життя тисяч людей, щоб кілька тижнів похизуватися перед Європою — ось ми зробили, ось ми провели!
Нарешті їдемо. Лівою колією. На правій ідуть роботи. Знову міняють шпали, рейки. Років зо два тому вже міняли, облаштовували зупинки. Тепер вони розорені, їх доведеться відбудовувати.
На зупинці “Прелесне” привертає увагу ажурна конструкція для пасажирів. Тільки чому її поставили з боку лісу, а не від села? Адже саме з того боку маса селян і приїжджих, які відвідують знаменитий музей народної архітектури та побуту, очікують електрички на Слов’янськ, Краматорськ, Донецьк.
До речі, у тяжкі 1990-ті тут, у Прелесному, у заплаві Сухого Торця сімсот робітників слов’янського заводу “Бетонмаш” одержали по шість соток під городи із земель підшефного колгоспу. Поступово наділи позаростали бур’янами. Й однією з причин цього були транспортні негаразди.
На моїй рідній зупинці “Григорівка” теж ідуть роботи. Вдруге за два останні роки відновлюють платформу. Тижнів за три тому спостерігав таку картину: група робітників вручну встановлює бордюри. Мабуть, майстер чи бригадир з допомогою теодоліта і робітника з лінійкою контролює висоту поставлених бордюр. На рейках стоїть кран, дві платформи для прикриття стріли з грейфером. Метрів за сто стоїть тепловоз, а біля насипу — автобус. Коли бордюри виставили, кранівник по команді двох робітників кілька разів гребонув землі з бугорка, висипав її на майбутню платформу. Хлопці розрівняли її лопатками. На цьому, власне, робота закінчилася.
Спробував прикинути, в яку суму обійдеться спорудження платформи. Майстру, машиністу тепловоза, кранівнику, водію автобуса гривень 120-150 на день платять. Некваліфікованим робітникам, мабуть, мінімум. До цього додаємо обов’язкові відрахування, множимо на кількість робочих днів і одержуємо… Стоп. А скільки коштує використання отієї техніки? А скільки днів триватиме спорудження отого майданчика? Першого жовтня, коли я вийшов із поїзда, на платформі був насипаний пісок і кілька метрів укладеної плитки. Значить, працювали. Другого жовтня там знову працювала механізована бригада — монтували каркас укриття для тих, хто чекає поїзд. Як не дивно, знову не з того боку, де він мав би бути…
Дехто може подумати, що я проти реконструкції залізниці. Ні в якому разі! Але ж робити треба так, щоб сьогодні не ламати вчора зроблене. І про людей треба думати. У 1960-ті, коли міняли дерев’яні шпали на залізобетонні, рух пасажирських поїздів не зупиняли, а було ж їх у той час набагато більше. Недарма ж нашу залізницю називали Головним кавказьким ходом.
Пізніше теж ремонтні роботи проводили, мости міняли. І вкладалися у виділене “вікно” в кілька годин. А зараз…
Зустрів нещодавно знайому, яка мешкає в селі Привілля, а працює в Слов’янську. Жалілася, що у них кілька днів ремонтували переїзд. Це на додачу до скасованих електричок залізничники й під’їзд автобусів, машин заблокували. Написали, каже, і керівництву Донецької залізниці, і в Міністерство, і тому, хто обіцяв почути кожного. Та поки що ніхто не реагує. Біля квиткових кас станції Слов’янськ висить оголошення, що до 31 жовтня більшості електропоїздів на дільниці Слов’янськ – Лозова в ходу не буде. На інших дільницях ходитимуть, але зі змінами в маршрутах і графіках.
Коротше, терпіть, чекайте. Не витримуєте? Пишіть. Протестуйте. Вимагайте.
Віктор СКРИПНИК.
Ще схожі публікації:
Творчість Павла Тичини, зрісши на національному ґрунті, увібравши в себе кращі традиції української поезії, уснопоетичної народної творчості, має яскравий, своєрідний характер. Музика його поезії, яск...
На Лиманщині уже більше десяти років ведуться розмови про будівництво на селі невеликого заводу по виробництву піллет чи біопалива. Однак далі слів справи не посуваються І от на початку нового 2019...
Тридцять років тому -21 січня 1990-го в Києві відбулася наймасовіша акція не тільки на теренах Радянського Союзу, а й Східної Європи - живий ланцюг. Він був символом єдності українського народу та ...
Протягом десятиліть українцям нав'язували думку, що освоєння Сходу України і промисловий бум – це цілком заслуга радянської влади. Хоча насправді до індустріалізації нашого регіону багато років тому б...
За результатами таємного голосування у Держкомтелерадіо членів Комітету з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно - мис тецькі твори для дітей і юнацтва за...
Правда по-краматорськи. Маркером на об’єктивність місцевих газет стало висвітлення ними відзначення 5 липня Дня звільнення Краматорська і Слов’янська від проросійських терористів. У Краматорську зокре...
