Доля випадково звела мене із цією людиною. Він, уродженець Північного гірського Кавказу, виявився більшим патріотом Донеччини, шанувальником його історії, ніж деякі записні «краєзнавці»…
Це цікавий, яскравий та мужній чоловік, якому якості щирості, порядності, співчуття до біди інших, готовність підтримувати старих, немічних прищепили батьки.
Його діяльність як керівника підприємства та депутата Донецької обласної ради багатогранна.
Як депутат Артемівської міської ради з 1998 р. Ордаш Саліхович Дадашов займався відновленням освітлення та електромереж, ремонтом доріг у своєму окрузі, де мешкали переважно літні люди. Часто надавав матеріальну підтримку ветеранам та інвалідам, школам № 1 і № 7, Будинку дитини.
Особливу любов та увагу віддавав О.Дадашов спортивному Клубу з боксу (керівник — заслужений тренер України О.І. Гребінюк). Завдяки депутату в Клубі відбулися десятки змагань з боксу — від обласних до міжнародних, виховано багато чемпіонів, а головне — хлопців відволікають від «вулиці», виховують мужніми і порядними людьми. «Атлант» відомий далеко за межами області.
Коли виникли проблеми з приміщенням Артемівського Будинку дитини (дехто хотів відібрати чудовий старовинний будинок, розформувати дітей), Ордаш Саліхович підставив своє плече педагогічному колективу, доводив необхідність збереження закладу в обласних інстанціях.
Потім лиха доля спіткала школу-інтернат для дітей-сиріт у м. Часів Яр. І знову депутат Дадашов відвідав заклад, оцінив умови життя дітей, поспілкувався з вихователями, зробив подарунки. А головне, у Донецькій обласній раді відстоює збереження цього навчального закладу, доводить необхідність додаткового фінансування, шукає підтримки у голови ОДА Андрія Шишацького. Це не дивно, адже Ордаш Саліхович сам колись вчився в інтернаті, закінчив на «відмінно», бо в гірському Дагестані понад тридцять років саме так можна було вчитися.
Життя — річ складна. Так сталося, що молодий інженер після політеху приїхав до Артемівська, потім пішов у армію, знову повернувся в це містечко і прикипів до нього усім серцем. Пройшовши шлях до керівника ТОВ «Укрелектромережбуд», О.С. Дадашов у скрутні часи вболіває за кожного свого робітника — і щоб зарплатня була пристойною, і щоб відвідували театри, музеї, спортивні змагання, і щоб удома у кожного було все гаразд.
А що може бути спільного у інженера-керівника і молодого талановитого музиканта? Так от, Дадашов постійно піклується, сприяє розвитку творчості саксофоніста Дмитра Тагана, який відомий у Монголії, Китаї, Україні.
Але головною любов’ю Дадашова є старовинний Бахмут, його численні пам’ятки, його історія. Він ніби зачарований історією другої Батьківщини. Батько трьох дітей, зразковий сім’янин, на диво багато віддає часу книгам з історії України, долучився до створення книг «Витоки солевидобутку у Донбасі», «Нариси етнічної історії Донбасу», «Бахмутский край и Хазарский каганат». Ордаш Саліхович із запалом розповідає про історію хазар, половців-куманів. Цікаво, що, за легендою, саме у його рідному селі в XI ст. народився хан Боняк. Цей хан був правою рукою відомого у літописах хана донецьких половців Шарукана. Коли О.С. Дадашов прочитав, що кам’яну статую Шарукана у візантійських латах було знайдено на околиці Бахмуту, то палко долучився до створення історико-археологічного комплексу «Половецький степ» неподалік Артемівська. Зараз шанувальник давньоруської давнини Юрій Артемов із Дружківки виготовляє з великої кам’яної брили точну копію Шарукана.
О.С. Дадашов підтримав ідею випуску сувенірних керамічних статуеток «Шарукан та шаруканші» до Євро-2012.
Коли спілкуєшся з Дадашовим, він так багато розповідає про прочитані наукові дослідження історії Великого Степу, різних племен Приазов’я. Ловиш себе на думці, а чому саме ця людина так фахово вивчає історію Донеччини?
Відповідь мені дав Ордаш Саліхович таку: «Бахмут» на куміксько-половецькій мові означає «квітуча долина» — тобто його предки колись жили тут у VІІІ–ХІІІ століттях.
З болем і тривогою, часто з переживаннями говорить депутат обласної ради про десятки унікальних будівель міста, про необхідність їх реставрації, створення міста-музею. Сподіваюся, що думки небайдужої людини Дадашова все ж таки будуть здійснені.
У будь-якому разі доля подарувала мені, місту справжнього поціновувача Бахмуту, однодумця. Вірю, що палке серце й щира душа О.С. Дадашова подарують багато доброго місту і його мешканцям.
Сергій ТАТАРИНОВ.
Кандидат історичних наук.
Ще схожі публікації:
Наталія Рад: «Увага людей при обговоренні пенсійної реформи чомусь зосереджена на мінімальному показникові для призначення пенсії. Як на мій погляд, увага має фокусуватись не на мінімальному розмірі с...
Торік 28 травня не стало наставниці моїх студентських і всіх подальших літ — Фені Дмитрівни Пустової, кандидата філологічних наук Донецького університету Відійшла у вічність в один день зі своїм ку...
Я не про війну, яку можна назвати жахливою ніччю, котрій не видно кінця. Я про природну зміну дня і ночі, і про тривалість світлої та темної пори доби у різних географічних точках. Всім від...
У кожного народу є свої герої. Має їх і Україна. У всі віки славилася вона поетами та іншими митцями. Навіть державні і громадські діячі часто писали вірші та неповторну прозу. Володимир Мономах, Іван...
Говорити й писати про українську мову в Україні – надзвичайно відповідальна справа, адже в сучасних реаліях вона уже має державний статус, закріплений визначальними державо твірними законами...
У Києві відбулась церемонія нагородження шкільних вчителів та педагогів вищих навчальних закладів Донецької області, які стали переможцями конкурсу з медіаграмотності. Конкурс інноваційно-методичних р...
