Сидюк із Сергіївки, який “переміг” Івана Піддубного

1425_2У зв’язку зі 140-річчям з дня народження легендарного борця Івана Піддубного (народився 8 жовтня 1871 р. на Черкащині) у деяких українських ЗМІ з’явилися публікації про знаменитого земляка, нащадка запорізьких козаків. Вони й нагадали мені історію перебування чемпіона чемпіонів у наших краях, його знайомства із силачем Григорієм Сидюком із села Сегіївка нині Слов’янського району.

 

Про сергіївського богатиря Григорія Сидюка дізнався з книги відомого тренера-борця М.П. Липового “Славянск борцовский, будь здоров” (Слов’янськ, 2007). І відразу ж вирішив поцікавитися, чи не живуть зараз у селі родичі силача. Телефоную В.Я. Сидюку, який багато років очолював місцевий колгосп і земляків знає добре. Володимир Якович сказав, що сергіївці пам’ятають земляка-силача, який жив ще в довоєнні роки, а ось чи залишився в селі хтось із його рідні — сумнівається. Тож покладемося на згадану вище книжку М.П. Липового.

Микола Панасович пише, що у 1960 р., працюючи на Слов’янському котельно-механічному заводі, він познайомився із Сергієм Величком, який у 1930-х роках працював у цирку килимним і йому часто доводилося виносити на арену гирі, інші важкі речі, необхідні Івану Піддубному під час виступу. А ще він утримував Івана Максимовича “на мосту” під час його репетицій, а той робив контрприйом і виходив із мосту.

У цирку Сергій Величко працював разом із земляком Геннадієм Васильовичем Приходьком. Удвох вони й намагалися умовити Піддубного, щоб він запросив на роботу в цирк силача із Сергіївки Григорія Сидюка. Він — звичайний сільський житель, наділений надзвичайною силою: міг розігнути підкову, зав’язати на вузол кочергу, трьома пальцями видавити алюмінієву ложку у зворотний бік. А ще міг з’їсти неймовірну кількість якоїсь страви чи випити кільканадцять кухлів пива. Коротше, у вільний від сільгоспробіт час дивував земляків.

Одного разу, коли слов’янці приїхали додому у відпустку, вирішили навідатися в Сергіївку. Прихопили із собою й фотографа. Це й дозволило зафіксувати незвичний трюк Григорія Сидюка: йому зціплені руки намагаються розтягнути з допомогою двох коней, прив’язаних ременями за лікті силача. Оцей знімок заінтригував Піддубного. І черговий його гастрольний тур проліг через Краматорськ, від якого до Сергіївки всього з десяток кілометрів. Почалася “обробка” Григорія. Йому показували і розказували про прилади цирку, влаштовували борцівські спаринг-бої з Піддубним. Звичайно ж, перемогти чемпіона, не маючи уявлення про правила боротьби і техніку проведення прийомів, годі було й думати. Щоб добитися згоди Григорія на роботу в цирку, Іван Максимович одного разу піддався. Та “перемога” не надихнула Сидюка. Відмовився він. І лише в 1936 р. друзям вдалося забрати Григорія в Москву. Він розпочав роботу в цирку разом з Іваном Піддубним.

Дисципліна, режим не дуже подобалися волелюбному селюку. Григорій заради задоволення міг на спір чогось наїстися, а то й напитися. А наступного ж дня треба було тренуватися, виступати. Піддубний неодноразово відчитував партнера, погрожував вигнати із цирку. Та цього робити не довелося. Під час гастролей у Сибіру Г.Сидюк відстав від поїзда. Влаштувався кухарем у військову частину. Виявився здібним кулінаром, гарно годував солдатів. А ще розважав їх, демонструючи силові трюки. Особливо часто повторював свій коронний — видавлював трьома пальцями алюмінієву ложку. Казав, що то їх сімейний трюк. І батько міг так робити, і дід.


Віктор СКРИПНИК.


 

Ще схожі публікації:

Підвищення пенсій: кому й на скільки  
  Серед найбільш обговорюваних тем сьогодення в Україні є пенсійне забезпечення, нововведення в пенсійне законодавство та все, що з цим пов’язане. Відповіді на актуальні питання в студії Медіа...
Віктор Логачов: любити людину - великий талант
Віктор ЛОГАЧОВ народився 1 серпня 1941 року на хуторі Карла Маркса Новотиторовського (нині Динського) району на Кубані. Після служби в армії працював у газетах Маріуполя та Донецька, у видавництві...
У Мирнограді відкривають невідомі сторінки
Кожній нормальній людині притаманна любов до рідного краю, «малої Батьківщини», як ми часто величаємо цю непримітну цяточку на карті, де з’явилися на світ. Чуття вітчизни супроводжує нас усе життя. Це...
Насильству немає виправдення
У  Краматорську і Слов’янську кожний третій виклик правоохоронців пов’язаний з сімейним насильством. «Але в багатьох випадках жертви відмовляються писати заяви, оскільки хочуть лише припинити конфлікт...
“Донеччина” від 21 жовтня 2016 року № 38 (15929)
Віденська Січ – одна з найстарших українських студентських організацій, заснована 9 січня 1868 у Відні. Засновниками й першими головами «Січі»віденськоїбули А.Вахнянин і Ю.Целевич. «Віденська Січ» ...
«Наша зброя – слово»
  У грудні 2020 року вийшла в світ спільна книга Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Асоціацієї  польських журналістів (SDP) «Я журналіст. Чому ви мене б’єте?». Це видання є проявом со...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme