Влада журналістів не поважає

У Слов’янську, і не тільки, на минулому тижні вшановували пам’ять журналіста І.О. Александрова, який загинув 10 років тому внаслідок нападу двох найманців. Вранці 3 липня 2001 року вони в коридорі підстерегли Ігоря Александрова, який прийшов на роботу в свою ІРТК “ТОР”, і так побили його бейсбольними битами, що він, не приходячи до тями, помер у лікарні 7 липня.
На похорони зібралося кілька тисяч слов’янців, які постійно дивилися передачі Ігоря Александрова “Без ретуші” й сподівалися, що вони наблизять час торжества справедливості та демократії. Високопосадовці з Генпрокуратури та СБУ обіцяли знайти і покарати вбивць та замовників, а представники місцевої влади – увічнити пам’ять загиблого у назві вулиці та встановити пам’ятний знак.
Слідчі так поспішали виконати обіцянку, що на роль убивці обрали волоцюгу-безхатченка. Але суд не повірив у його зізнання. Вже новій команді правоохоронців довелося шукати злочинців. Знайшли, засудили. А що ж влада?
Новообрана 2002 року міська рада відмовилася виконувати рішення своєї попередниці про перейменування вулиці. Сказали, що це дуже дорого, а грошей у бюджеті немає. Правда, міський голова А.В. Левіт знайшов можливість відкрити на приміщенні ІРТК “ТОР” пам’ятний знак на честь Ігоря Александрова.
Якщо перейменувати вулицю дуже дорого, то чому б не присвоїти журналісту І.О. Александрову, який брав участь у створенні й ціле десятиліття керував телекомпанією, боровся за свободу слова й торжество демократії, звання Почесного громадянина Слов’янська? Така пропозиція надходила у міськраду неодноразово, у тому числі й від Секретаріату Донецької обласної спілки журналістів НСЖУ. Та обговорювати таку можливість почали тільки напередодні десятої річниці з дня загибелі І.О. Александрова.
Депутат міськради, редактор газети “Славянские Ведомости” О.В. Зонтов розповів, що у спеціальній комісії, до складу якої він входить, знаходиться 13 подань на присвоєння почесного звання. Вирішили на поточну сесію рекомендувати двох претендентів – І.О. Александрова та уродженця Слов’янська, професора кафедри офтальмології Київської медичної академії післядипломної освіти, члена-кореспондента НАНУ та Академії медичних наук України М.М. Сергієнка. Пропозиція була обговорена у день депутата. Проти кандидатури І.О. Александрова виступив лише представник Компартії. Тому й були підготовлені відповідні проекти рішень, їх розгляд включено до порядку денного сесії, яка відбулася 8 липня.
Все йшло майже по писаному. Голова Н.І. Штепа під оплески присутніх вручила квіти імениннику – одному зі старійшин депутатського корпусу В.П. Юньову, грамоту Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту депутату, молодому “регіоналу” В.М. Ляху, а грамоту облради – відповідальному секретарю редколегії Книги пам’яті України по Слов’янську Е.Х. Арутюняну. Потім опозиціонери виголосили заяву з приводу антинародної, на їх думку, пенсійної реформи, щойно ухваленої Верховною Радою, спробували внести це питання до порядку денного, але більшість ухвалила заздалегідь узгоджений порядок. Не виникало проблем з прийняттям програм, ухваленням рішень. Та коли пані голова дійшла до питань під номерами 23 і 24 про присвоєння звання Почесний громадянин Слов’янська І.О. Александрову і М.М. Сергієнку, стався збій. Неля Ігорівна сказала, що треба з двох проголосувати за одного. Секретар міськради О.А. Самсонов, який сидів поруч із головою, підказав їй, що треба голосувати за кожного претендента окремо. Та тут підхопився депутат від Компартії А.Г. Бовздаренко і з докором сказав, що неправильно нагороджувати одних, а звання присвоювати іншим. І додав, що в проекті рішення записано: “за вагомий особистий внесок у створення першого недержавного міського телебачення”.
– А ви знаєте, що робив цей Александров за партійні гроші? – кинув у зал провокаційне запитання комуніст.
Депутат О.В. Зонтов ще раз роз’яснив, що і на засіданні комісії, і в день депутата погодилися внести до порядку денного дві кандидатури, й запропонував проголосувати за проекти рішень. Н.І. Штепа поставила питання на голосування, але результат був негативний по обох кандидатурах! Секретар міськради О.А. Самсонов намагався вплинути на колег-“регіоналів”, але… При переголосуванні для прийняття рішень голосів не вистачило.
Вирішили кандидатури на звання почесних громадян Слов’янська обговорити на громадській раді та спецкомісії й винести на розгляд наступної сесії.
Чи буде розглядатися кандидатура Ігоря Александрова? Сумніваюся. Адже у нас ще багато тих, хто й сьогодні запитує: “А що ти робив 21 серпня 1991 року?”. А ще більше вважає журналістів винними в усіх негараздах, що переслідують нас ось уже 20 років. І влада вміло підтримує цю хибну думку. ЗМІ, журналістів називають четвертою владою з єдиною метою – перекласти на них частку (левову!) вини за недолугі рішення, видимі упущення і промахи влади законодавчої та виконавчої. Про судову владу говорити не варто. То царство, в якому треба бути тихіше води й нижче трави: встати, суд іде! Встати, коли розмовляєте із суддею! За неповагу до суду – штраф, або вивести із зали! Коротше, не поважає журналістів влада. Ні перша, ні друга, ні третя.