Як садиба “У Ганнусі” молодь молодь зі всієї України зібрала

З 1 по 10 серпня, завдяки фінансовій підтримці громадської організації Українського Золотого Хреста (США), відбувся щорічний літній вишкіл української молоді під традиційною назвою “Литаври”
За традицією, як ми знаємо, у серпні дбайливі господарі збирають врожай. Однак є люди, які в останній літній місяць тільки сіють зерна у сприятливий для цього ґрунт. І таким небайдужим осередком постає Всеукраїнське жіноче товариство ім. Олени Теліги на чолі з кандидатом педагогічних наук, завідувачкою кафедри дистанційної освіти Університету менеджменту освіти Ларисою Ляхоцькою, а ґрунтом для зерен патріотичного почуття, дружності, згуртованості є молодь з різних куточків України.

Цього року гучні “Литаври-2011” заграли в казковому краї, оповитому легендами, сповненого воістину народним духом і старожитніми традиціями – у самому серці Гуцульщини – Верховині.

Великою родиною учні та студенти з Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Кіровоградської, Сумської, Чернігівської областей оселилися у приватній садибі “У Ганнусі”, господарями якої є привітна сім’я Маківничуків.

На відміну від власне табірного відпочинку, де звичними є і вечір знайомств, і вечірня ватра, і розмови за чаєм, і відпочинок на березі річки, і розважальні ігри та тренінги, вишкіл молоді, об’єднаної ім’ям Олени Теліги, був більш творчо насиченим. За, здавалося б, незначний термін перебування у новому місті, коли час швидко плине навіть просто споглядаючи неймовірно вражаючу красу гір, стрімкість Чорного Черемошу, неосяжність полонин, учасники вишколу встигли осягнути і ввібрати в себе безліч вражень. Кожен день щедро дарував нові емоційні ужинки та події. Стільки музеїв, що засвідчують старожитність гуцульського краю, його зв’язок з історією України та традиціями, відвідали учасники тематичної таборівки! Це і музей Гуцульщини (смт. Верховина), де колоритно дихала минувшина, це і літературно-життєписний музей Івана Франка – будинок, у якому значний час жив письменник (с. Криворівня). Вразила кількість приватних музеїв, де зібрані роботи обдарованих мешканців краю: приватний музей історії музичних інструментів Романа Кумлика (смт. Верховина), центр майстрів Гуцульщини (с. Косів), приватний музей родини Корнелюків (с. Косів). У більшості відвіданих музеїв гості могли приміряти різноманітні гуцульські капелюхи та різнобарвне національне вбрання, доторкнутися до глиняної майоліки, осягнути клопітку працю, що врешті-решт породжує предмети неймовірної краси – ґердани з бісеру, вишиванки, всілякі вироби зі шкіри та вовни.

Цьогорічним лейтмотивом вишколу у Верховині була стрічка “Тіні забутих предків”. А як інакше? Жителі цієї місцевості мали безпосереднє відношення до згадуваного фільму, адже саме їхні батьки брали участь у дійствах, засвідчених картиною. Учасники таборівки напередодні переглянули визнану світом класику, а потім – сповнені вражень – завітали до Будинку-музею Параджанова, будинку, в якому жив режисер, працюючи над картиною. Вони побачили відому хату-ґражду, церкву, де знімалися фрагменти фільму.

Кожен вечір мав своє інформативне навантаження, що дарував дитячим душам або нові знання, або давав матеріал для роздумів. Продовжуючи  тему кіномистецтва, знаково розгорнулося спілкування з відомим режисером українського документального кіно Сергієм Марченком, який розповів молоді деякі секрети режисерського фаху, запропонував переглянути декілька своїх стрічок.

В один з вечорів відбулася тематична дискусія про героїзм, яка переконала, що у кожного – свій герой. Для одних – це трудівник-шахтар, який, ризикуючи життям, спускається у надра землі, для інших – багатодітні батьки, що кладуть свою працю до ніг дітей, а для когось – герої, окрилені часовою мобільністю, де героїзм – це лише миттєвість.

Надихнувшись побаченим і ввібравши в себе краплини духовності, талановита молодь видавала “на-гора” свою продукцію, готуючи та проводячи різноманітні заходи. Одним з таких був поетичний вечір “Тільки вечір спадає на місто…”, присвячений 105-й річниці з дня народження Олени Теліги, де кожен бажаючий міг прочитати свій улюблений вірш. Однак майже всі учасники читали твори Олени Теліги. Така емоційна насиченість, певно, мала своє коріння. Пані Лариса Ляхоцька запропонувала переглянути театральну відео-виставу “Олена Теліга. Або-або” за участю акторів Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Півтори години всі жили життям жінки-поетки – життєлюбної, активної, безкомпромісної. І якщо перед виставою учасники бажали декламувати вірші іншої тематики, то після осмисленого перегляду поетичний вечір залунав живим словом Олени Теліги.

Варто відзначити, що приїзд Товариства став значною подією і для самого селища. Завітали до учасників районне управління сім’ї та молоді, представники “Просвіти”, репортер з місцевої газети “Верховинські події”. У гості приходили гуцульські барди Іван Портяк і Володимир Ватуйчик. Особливої уваги здобуло виконання гуцульських співанок маленькою дівчинкою – донечкою Ватайчука – Роксоланою.

Такими небуденними стежками, лише фрагментарно зібраними на цих сторінках, пройшли учасники цьогорічного вишколу. І все це різнобарв’я подій вдалося втримати у долоні завдяки небайдужості, розумінню Ларисою Ляхоцькою та її колегами – керівниками груп – тих духовно-моральних цінностей, яких конче потребує молода  особистість.

Вишкіл молоді “Литаври-2011”, приурочений до двадцятої річниці Незалежності України, пройшов на гідному рівні й вогонь патріотизму запалав у серці кожного з новою силою, почерпнутою з іншого світу – світу гуцульської краси та мелодійності, світу гуцульської України.

Марія КУШМЕТ-НЕБАЙДУЖА.

Учасниця вишколу, член НСЖУ.