Жива душа української пісні

73946452Відтоді, як у наших благодатних степах оселилися запорожці, живе і не вмирає українська народна пісня. Поступово обживалися козацькі слободи: Іванівка, Гаврилівка, Слов’янка, Олексіївка чи Андріївка… З часом вони утворили села Тарасівку, Федорівське, Антонівське, Новопідгородне, Слов’янку, Петропавлівку, Муравку (останні названі три села Красноармійського району) і т.д. Після зруйнування матінки-Січі в наших краях розпочалося будівництво міста Павловська. Через несприятливі повені його перенесли на інше місце, а у нас лишилися села Новопавлівка та Підгородня.
Прибував люд із Полтавщини і Харківщини, з Правобережжя України і далеких російських губерній. З’явилися у нас і греки, і молдавани, і євреї… Австрійці-колоністи заснували осібне село: Колона – Межова. Отже, у формуванні місцевих мовних та етнокультурних традицій своєрідно відбились усі ці історико-етнографічні впливи.
Оригінально склалася і наша пісенна традиція. Для сучасного краєзнавця, етнографа, соціолога чи фольклориста це є важливим дослідницьким матеріалом.
Особливий науковий інтерес до нашого пісенного регіону виявили цього літа студенти-фольклористи з Донецького національного університету. Впродовж року вони готувалися до фольклорної експедиції під керівництвом свого педагога – наставника, доцента Ірини Андріївни Ярошевич. Між іншим, вона серйозний дослідник творчої спадщини наших письменників-земляків: Миколи Чернявського, Сави Божка та ін.
Невипадково об’єктом фольклорного дослідження стали наші села Новопавлівка, Іванівка, Гаврилівка, жителі Межової, Слов’янки і т. п. Ожили і залунали на повну силу весільні пісні, веснянки, купальські обряди, примовки, замовляння, оповідки і тому подібне.
Я став свідком прекрасної співпраці студентів-ентузіастів Дарини, Анастасії, Ксенії та Ганни в культурному співучому осередку Іванівки. Головне – їх там чекали з великим інтересом. Бібліотекарка Лариса Попцова зуміла організувати два фольклорні колективи, які вже багато років співають разом і є оригінальними та самобутніми.
Дослідниці були просто в захваті від того, як їх чекали, готувалися, як старанно виконувались самобутні місцеві пісні, частівки, примовки… Як їх пригощали варениками з узваром. Молодь потоваришувала з берегинями пісенних традицій Марією Василівною Жадан, Раїсою Гаврилівною Горошко, Марією Іванівною Падун, Раїсою Михайлівною Билицею… А Віра Іванівна Кондратенко у свої дев’яносто з особливим завзяттям керувала своїм «молодіжним ансамблем», коли кожному виконавцю було тільки за сімдесят. Гостинне подружжя Гринюків прихистили студентську команду на дві ночі.
Не залишила байдужими дослідників із Донецька козацька річка Вовча з її чумацьким Перебродом, Мединським плесом, Чайкою, Царковим перекатом тощо.
Увечері у лісі студентів-фольклористів добряче намочив дощ, босоніж по калюжах Іванівськими вулицями, майже напомацки, вони добиралися до ночівлі. А ще дуже жалкували, що не зможуть бути присутніми на прекрасному іванівському святі Купала, яке і відбулося через декілька днів по їхньому від’їзді, на лісистому березі коло річки. Господарник О.І. Мележик (Веселянська сільрада) посприяв транспортом, виділив автобус, за що вдячні студенти прохали особисто щиро подякувати.
Іванівські співаки ще довго будуть згадувати про те, як прислужилися «фольклорній науці», збереженню і осмисленню межівських культурних надбань. Вони подарували у власному оригінальному виконанні такі самобутні пісні, як: «Повечеряю сама, повечеряю сама, коли милого нема», «Як пожену сірі воли, в долину телята», «Біля мого двору трава стелиться» та багато інших, які виспівувались літніми вечорами, на вечорницях, весіллях тощо ще в далекі козацькі часи.
Хочу зазначити, що в цій цікавій науковій експедиції брали участь і студенти-межівчани, новопавлівці, які успішно навчаються у Донецькому національному університеті. Вони теж зібрали унікальні матеріали, записи від Г.М. Добжанської, Є.С. Юрченко, Г.М. Смирнової, Є.І. Самборської (вік наших респондентів – від 75 до 93 років) та інших, зафіксували на відео та диктофон. Матеріали ще чекають на своє подальше вивчення. Таким чином було ретельно досліджено найстаріші села Дніпропетровщини: Межівського та Покровського районів і включено в комплексну наукову програму дослідження фольклору степового козацького краю.


Петро БАБЕЦЬ.
Краєзнавець.
смт. Межова, Дніпропетровщина.
Світлина з фольклорної практики у червні ц.р.


 

Ще схожі публікації:

У ПОЛОНІ ІНФОРМАГРЕСОРА
Звернув увагу на пост у Фейсбуці журналіста і науковця з Києва Юрія Горбаня, який поділився враженнями від перегляду телевізора в готелі «Дружба» міста Покровськ, що на Донеччині: «Перша кнопка на пу...
Як місто покинуть, на дачу злітать?
  Наш славетний земляк Михайло Петренко просив у Бога крилець, щоб у небо злітать. Там, за хмарами, він мріяв «шукать собі долі, на горе привіту, і ласки у зірок, у сонця просить, у світі їх я...
НАВІТЬ ДВОЄ МОЖУТ БАГАТО
(ПРО ЛИСТИ НЕБАЙДУЖИХ І НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ КРАЇНИ) «Один десантник може багато; два десантники можуть все!» – цей вислів пам’ятаю ще з дитинства. Була колись така патріотична серія передач про радянс...
Оповідання Світлани Єременко - літературне відкриття року
У Національному музеї літератури України відбулася церемонія вручення премії «Літературне відкриття року».Ця премія вручається за найкращу дебютну книжку прози. Засновником премії стала Київська ...
ПАМ’ЯТНИК АВТОРУ «ЩЕДРИКА»
Цими днями у Покровську урочисто відкрили пам’ятник видатному українському композитору Миколі Леонтовичу,автору знаменитої   різдвяної колядки «Щедрик». І хоча уродженець Вінниччини як хоровий дириген...
Щоб небо залишалось мирним
З перших днів і місяців заснування військової частини 3035 Національної гвардії України на теренах Слов’янського краю, одним з найбільш важливих питань, крім військових, стало питання поширення позити...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme