Олена Теліга: з Україною в серці

73276442521 липня виповнилося 105 років від дня народження великої патріотки України, талановитої поетеси Олени Теліги.

Довгий час ім’я Олени Теліги замовчувалося, бо для більшовицької влади вона була ворогом. Воно повернулося до нас разом із незалежністю, яку патріотка так героїчно виборювала і за яку віддала своє молоде життя.

Народилася вона в 1906 р. в сім’ї українця Івана Шовгенова, відомого інженера-гідротехніка, сім’я якого перебувала на той час у Підмосков’ї. У п’ятирічному віці Оленка разом із сім’єю переїжджає до Петербурга за новим місцем роботи батька. Росте в достатку, вивчає з гувернанткою німецьку, французьку та російську мови. Української не знала і українкою себе не вважала.
Вперше Київ дівчинка побачила в 1918 р. Оленка-підліток навчається у приватній гімназії і політичні події її не хвилюють.
Невдовзі Українська Народна Республіка зазнала поразки. Батько із синомАндрієм змушені емігрувати до Польщі. Мати з Оленкою та молодшим сином Сергієм залишилися в Києві й терпіли злидні та переслідування більшовицької влади.
У 1922 р. мати вирішує переїхати з дітьми до чоловіка. Офіційного дозволу не дістала, тому довелося перейти кордон нелегально. Ця подорож Україною стала першим поворотним моментом у житті майбутньої поетеси: вона починає усвідомлювати себе українкою, про що й повідомляє щасливого батька.
На все життя запам’ятала Олена бал у середовищі монархістів, на якому дівчина гостро відчула себе українкою. Хтось із російських емігрантів назвав українську мову «собачою». Присутні підтримали цей «дотеп» реготом. Розгнівана Олена миттю встала, ударила кулаком по столу й обурено вигукнула: «Ви хами! Та «собача» мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері!». З того часу вона почала говорити тільки українською мовою. Її ж обрала і своєю професією, вступивши до українського педагогічного інституту ім. М.Драгоманова у Празі.
Молода дівчина з головою поринула у студентське життя і на одному з вечорів зустріла юнака, який став її долею. Це був кубанець-емігрант, недавній старшина армії УНР, співак і бандурист Михайло Теліга. У 1929 р. подружжя переїжджає до Польщі.
Велике значення в житті Олени мала зустріч з Олегом Ольжичем – видатним представником Організації Українських націоналістів, котра прагнула побудувати незалежну Українську державу. Олена Теліга вступає до ОУН і стає активним її членом.
Розуміючи, що вибороти власну державу непросто і зробити це може лише сильна нація, поетеса ставить перед собою та українськими патріотами завдання – готуватися до такої боротьби: «Не треба слів. // Хай буде тільки діло. // Його роби – спокійний і суворий».
Олена активно працює в похідних групах ОУН, які намагалися пробудити національну свідомість українців. Їхніми зусиллями випускалися українські газети та журнали, починали діяти українські школи. У кожну роботу, за яку бралася, Олена Теліга вкладала всю душу. Була одержимою у своїй любові до України.
З початком Великої Вітчизняної війни діяльність похідних груп активізувалася: треба було боротися проти двох тоталітарних систем – німецької й більшовицької. В одній із таких груп Олена, нелегально перейшовши кордон, з’являється в жовтні 1941 р. в окупованому німцями Києві. Тут вона очолює Спілку українських письменників, у створеній з ініціативи Олега Ольжича Українській Національній Раді разом із товаришами-патріотами працює на відновлення української державності, налагоджує випуск тижневика «Літаври». Сіючи зерна національного прозріння, вона не пропускає в пресу жодного панегірика Гітлеру.
Подвижницька діяльність націоналістів дає результати. На вулицях Києва залунала українська мова, з’явилася національна символіка, українською мовою почала правитися служба в церквах.
Активність ОУН у Києві викликала незадоволення німецької влади. Почалися арешти. Олег Ольжич, розуміючи, що Олені Телізі загрожує смертельна небезпека, наполягав, щоб вона залишила Київ, на що жінка категорично заявила, що вдруге з Києва не поїде.
9 лютого 1942 р. її попередили, щоб не йшла до Спілки письменників, бо може бути заарештованою. На це вона відповіла: «Я не можу втекти, бо хтось міг би сказати: у небезпеці нас лишила, а перед небезпекою говорила про патріотизм і жертовність. Коли я загину, то знайте, що свій обов’язок виконала до кінця».
За нею пішов і вірний чоловік. Там їх уже чекали гестапівці. Михайло не був членом Спілки, його могли випустити, але він залишився й пішов на смерть разом із коханою. Їх розстріляли 21 лютого в Бабиному Яру. Один із німецьких офіцерів зізнався: «Я не бачив ще мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».
У камері в’язниці на стіні знайдено напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Зверху – тризуб. Пішла у вічність з думою про Україну.
У вірші «Лист» поетеса звертається до Бога з проханням послати їй найбільший дар: «Гарячу смерть, не зимне умирання». Доля послала їй і героїчну смерть, і високе безсмертя.


Лідія МОЛЧАНОВА.
Вчителька.
м. Маріуполь.


 

Ще схожі публікації:

«Орловський фаворит» – візитна картка Рубців
Сільгосппідприємство «Дружба» – найбільше на Лиманщині. В цьому році у ньому добилися найвищих врожаїв ранніх зернових по району – по 51 центнеру на круг озимої пшениці. І це не випадково, бо очолю...
ЧИ ГОТОВІ МИ ДО НОВИХ ВИКЛИКІВ, АБО ЯК ПІДСИЛИТИ МОВЛЕННЯ?
Мабуть, зовсім випадково збіглися в часі дві події: 2 квітня в Києві відбулися слухання у Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики на тему «Про забезпечення стабільного...
Часопис “Донеччина” від 3 лютого 2017 року № 5(15943)
Кажуть: «Що Бог не дає – усе на краще!». Але щоб це зрозуміти, треба пережити чимало складного чи навіть неприємного та болісного. Ми подолали все, оскільки знали, заради чого пручаємося та боремося. ...
У Словянську друковане слово підтримує бойовий дух воїнів
У Словянську під час урочистостей з нагоди ювілею газети «Донеччина» редактор вручив представникам Національної гвардії, які дислокуються в місті книги і свіжу періодику. - Друковане слово теж підт...
Микола Волинко: "Продовжуємо наближати визволення тимчасово окупованого Донецька і всього шахтарсько...
Вже ні для кого не секрет, що блюзнірське «мавпування» перетворилося на одну із головних складових політики самопроголошеної «ДНР». Наприклад, саме так тут підло позбиткувалися з пам'яті легендарної 3...
Уклін видатному земляку: на Донеччині закладена Алея Олекси Тихого.
У День Довкілля в селищі Олексієво-Дружківка на Донеччині була закладена Алея Олекси Тихого. Ініціатором виступило ГО «Товариство Олекси Тихого» і один із фундаторів організації - місцевий депутат і ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme