Батьки та учні захистили українську школу в суді

Донецький апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу міської ради у справі про закриття школи № 111. Свого часу це була одна із перших українських шкіл у шахтарській столиці. Заклад хотіли закрити ще у вересні минулого року, але цього не сталося через судовий процес. У січні цього року Ворошиловський суд обласного центру завершив розгляд позову мешканки міста, матері двох школярів Ірини Круглової, визнав протиправним та скасував рішення про ліквідацію навчального закладу. Однак «батьки міста» не погодилися і оскаржили постанову.

 

Представники міської влади зазначали, що на незначній відстані від школи № 111 знаходяться ще два заклади, які можуть у повній мірі забезпечити конституційне право дитини на освіту. Рішення про ліквідацію школи приймалося у відповідності із законодавством та регламентом міськради, йшлося в апеляційній скарзі. При цьому автори посилалися на результати аналізу шкільної мережі та прогнозовані перспективи і плани набору дітей до шкіл на найближчі п‘ять років. Проект був розглянутий на засіданні профільної комісії та отримав схвалення. Після закриття школи заощаджені кошти використають на покращення матеріально-технічної бази навчальних закладів, запевняли в міськраді.

Однак Ірина Круглова та її представники в суді спростували ці твердження.

— Рішення Донецької міської ради прийняте з грубим порушенням чинного законодавства України, таємно, без жодного обговорення з батьками та громадськістю, без жодного обґрунтування, є незаконним та таким, що порушує основні конституційні права дітей на освіту, вибір батьками дітей навчального закладу та належні умови здобуття освіти, а також безпосередньо зачіпає мої права та моєї дитини, — зазначила у запереченнях на скаргу позивачка.

Загальні збори колективу з такого важливого питання, як обговорення ліквідації школи та подальшого навчання дітей, не скликалися, узгодження з батьками не було.

Насправді кількість класів у школі № 111 протягом шести років не зменшувалася, тобто навчальний заклад працював стабільно. Тоді як у сусідній школі № 100 кількість класів скоротилася із 16 до 10, а в школі № 101 — із 25 до 19. Крім того, школа № 111 не є найменш наповнюваною в Петровському районі: тут навчаються 57% від розрахункової кількості учнів, а в школі № 100 — 45%, у школі № 87 — 41%. Проте районна, а згодом і міська рада вирішили закрити саме школу № 111. Де логіка? Прикладів таких «нестиковок» у судовому засіданні пролунало чимало. Представники позивача довели, що підстав для ліквідації навчального закладу не було, а переведення дітей до інших шкіл навіть погіршувало умови навчання. Наприклад, у школі № 101 — один туалет на 600 дітей.

Постанову районного суду по адміністративній справі за позовом Ірини Круглової до Донецької міської ради апеляційний суд залишив без змін. Ухвала набирає чинності з моменту свого проголошення. Таким чином, школа № 111 продовжує існування.

— Відчуваю радість і вдячність до всіх людей, які підтримували нас, — поділилася емоціями Ірина. — Вчителі, батьки, всі діти радіють. Вірила у справедливість. Мені навіть син торік у травні говорив: «Мамо, уявляєш, у 1941-му наші програли, а в 1945-му — перемогли. Значить, і ми переможемо».

Засідання суду відбувалося в залі № 8. Її особливість — у повній відсутності сидячих місць для тих, хто бажає бути присутнім на відкритому засіданні. Свого часу адміністративні суди створювалися за європейським зразком — як інституції, де звичайна людина могла б відстояти свої права, порушені органами державної влади. Однак на місцевому рівні цю ідею втілили досить своєрідно. В залі засідань є лише лава для суддів, по одній лаві — для позивача та відповідача, а також стіл для секретаря. Все. Якщо громадянин бажає на власні очі бачити, як вирішуються конфлікти між «маленьким українцем» і державою, він повинен бути готовим стояти кілька годин і не розраховувати бодай на приставний стілець.


Ліна КУЩ.

(«Голос України»)

На знімку автора: представники громадськості, батьки школярів та журналісти стоячи спостерігали за перебігом процесу.


 

Ще схожі публікації:

Синьожупанник з Кодеми
Федір Тарасович Скрипниченко народився 6 червня 1895 р. в селянській сім’ї с. Кодема Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Ріс юнак, докладно не знаючи, хто він такий, якої національності. Б...
Незламні люди пишуть про війну
«Ми повинні знайти Перемогу в наших душах» Віктор Харламов, 22 липня 2014 року.   Збірник поезій і прози «Атомы Судьбы» (К.2016.,МП «Леся») ,який уклав і видав власним коштом донба...
Часопис “Донеччина” від 24 березня 2017 року № 12 (15950)
Нещодавно переконався, що важливо читати не лише «Часопис Донеччина», але й інші патріотичні видання. Можна дізнатися як наразі живеться не тільки добрим людям, але й підлим. Ось «Газета по-українськи...
"Зірки і зіроньки"  
Більше тисячі дітей з Донецької та Луганської областей взяли участь у всеукраїнському фестивалі "Зірки і зіроньки 2020", який вперше пройшов у дистанційному режимі. Про це розповіли в Управлінні сім'...
НОВІ ВИДАННЯ «Іловайськ» і «Добробати»
  На минулому тижні в центральній міській бібліотеці Слов'янська журналісти Євген Положій та Вероніка Миронова презентували свої нові книжки про війну на Донбасі. Головний редактор газети «Пан...
Кахетинці читають "Донеччину"
Не знаю, якому філософу належить фраза: «Світ тісний», але вона добре прижилася, і сприймається як прописна істина. Нещодавно мав нагоду вкотре переконатися в цьому. Оскільки час від часу намагаюся ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme