Бути чи не бути в краю донецькому пеліканам?

Єдине в країні стабільне гніздування рідкісного, занесеного до Міжнародної Червоної книги, кучерявого пелікана знаходиться саме на Донеччині — екологічно перевантаженому  індустріальному регіоні. Починаючи з 2007 року, птахи щороку прилітали до Національного природного парку «Меотида», а з 2009-го вони там успішно виводили потомство. За словами співробітників «Меотиди», на початку літа також було зафіксовано кладки яєць цього раритетного виду. Та цьогоріч батьківщина кучерявих пеліканів, на жаль, не поповниться: у ніч з 10 на 11 червня чотири гнізда були вщент зруйновані. Цим подіям передувало отруєння собаки, який охороняв територію парку, та низка погроз на адресу співробітників.

 

Донецький прес-клуб організував для журналістів виїзд на місце події, де зацікавлені особи за допомогою ЗМІ намагалися пояснити громадськості, кому ж було вигідно знищити сім’ї благородних птахів.

— У ніч з 10 на 11 червня невідомі зруйнували поселення пеліканів, — розповів присутнім директор «Меотиди» Геннадій Молодан.

Усі ці роки полохливі птахи почувалися спокійно — співробітники заповідника спостерігали за їхнім життям здалеку, намагаючись нічим не потривожити.

Місцеві орнітологи стверджують: у всіх Червоних книгах кучерявий пелікан — це вид, якому загрожує глобальне знищення. У те, що він оселився в Донецькій області, вірили мало, поки не з’явилися кадри відеозйомки з прекрасними птахами.

Узагалі пелікан — символ любові. Раніше вважали, що самка годує пташеня власною кров’ю — настільки глибоко він проникає всередину. Хоча насправді пташеня їсть рибу, але від стародавнього Єгипту і донині пелікан — це символ усіх благодійних організацій.

Існує ще одна версія походження легенди. Поки пташенята ще не виросли, мати (зрідка батько) годує їх напівперетравленою рибою зі свого шлунка. Пелікан-батько глибоко захоплює голову дитинчати таким чином, що дзьоб малюка виявляється у стравоході, після чого їжа відригується і потрапляє у шлунок пташеня. Фактично пелікан годує дітей собою, що і могло послужити джерелом для легенди.

Щоб знайти винних, екологи звернулися за допомогою до правоохоронців. На думку працівників заповідника, зруйнувати пташині гнізда могли місцеві жителі. Мотивом цілком могла стати помста, адже коли на Кривій косі оселилися рідкісні птахи, території присвоїли статус заповідника і заборонили рибалити. Місцеві рибалки, позбавлені звичного доходу, сприйняли це у штики і навіть погрожували керівникам “Меотиди”.

— Після того, як отруїли собаку, у мене сумнівів ніяких немає — це продовження акцій помсти, оскільки не ловлять рибу. Жах у тому, що ми не впливаємо на вилов риби ніяк, ми не можемо його заборонити чи дозволити. Ми лише контролюємо. У заповідній акваторії, згідно закону України, промисловий лов заборонений, — говорить Г.Молодан.

До справи підключилася і природоохоронна прокуратура. Маріупольський міжрайонний прокурор Володимир Теліус підтверджує, що присвоєння «Меотиді» статусу заповідника ускладнило звичний уклад рибалок, і причиною могла бути помста.

— Чому так вийшло? Дехто пов’язує це з тим, що у зв’язку з утворенням національного парку відбулися певні зміни в конфігурації території — відійшла акваторія, і це потягло за собою певну напруженість. Питання, пов’язане з виловом водних живих ресурсів, загострилося в цьому році, адже входження акваторії до території національного природного парку спричинило зміну його режиму. Відповідно, ми змушені були вжити заходів для того, щоб узаконити вилов живих ресурсів в акваторії. На сьогодні це питання вирішується в Києві, у міністерстві, у департаменті рибного господарства. Консенсус поки що не знайдений. Питання полягає в тому, як розподілити ці квоти, виділити ліміти і так далі. Але робота триває, — розповів В.Теліус.

Найбільше постраждали ті, хто займався прибережним ловом ставниковими неводами: рибалки, які виловлювали тюльку, бичка, хамсу.

— Ставникові знаряддя лову стояли близько до берега. Тепер рибалки змушені перейти далі. До мене зверталися різні організації з проханням вжити якихось заходів, тому що вони зазнають дуже великих економічних збитків: були закуплені знаряддя лову, витрачені кошти на отримання дозволів, а весняний промисловий вилов не відбувся. Якщо буде прийнято відповідні рішення, то, можливо, в рамках наукових ловів вони розміщуватимуть ці знаряддя лову в акваторії національного парку, — повідомив природоохоронний прокурор, додавши, що до розслідування справи, крім міліції, залучили прикордонників і Службу безпеки України.

Місцеві жителі рішуче заперечують свою провину в тому, що сталося, хоча визнають, що багато сімей залишилися без єдиного стабільного доходу, котрий був джерелом існування багатьох сімей протягом століть. Люди витратили десятки тисяч гривень на отримання дозволів, а лов не відбувся.

— Я вісім років відпрацював капітаном риболовного судна. Ситуацію з тюлькою і виловом риби знаю як ніхто інший. У чому фокус з тюлькою, і чому століттями неводи стояли у прибережних зонах? Тому що хід тюльки йде біля узбережжя, і вихід за двокілометрову зону не дозволяє виловити цю масу тюльки. Ловити далеко від берега — це не район промислу тюльки. Люди її в цьому році там просто не взяли, — розповідає житель селища Сєдово, депутат Сєдовської селищної ради Роман Герасимчук.

На його думку, недоречно звинувачувати у вандалізмі місцевих жителів, адже на територію заповідника проникнути непросто.

— Сюди вас не пустять, це однозначно. Як ви бачите, сюди пройти практично неможливо. Припливти — теж проблема, бо відразу два катери вам не дозволять увійти в цю зону. Дуже дивно виходить, що на території «Меотиди», на зоні суворого режиму, де ведеться цілодобова охорона та встановлені камери спостереження, ось так раптом побили яйця, — вважає Р.Герасимчук.

За його словами, до розорення гнізд серед інших підозрюваних могли «докласти лапу» тварини.

— Думаю, що людського фактору в руйнуванні гнізд не було. Скільки тут знаходиться єнотів, лисиць? Їх ніхто не контролює. Ми не можемо сказати точно, скільки тут знаходиться хижих тварин, — вважає Р.Герасимчук.

На території “Меотиди” дуже багато очерету, де чудово почуваються лисиці, єнотоподібні собаки. Тож гнізда справді могли розорити хижі тварини або чайки, які тут мешкають. Однак цю версію екологи категорично відкидають. За їхніми словами, в заповіднику немає таких тварин, які б ласували яйцями пеліканів. Занадто великі вони для єнотоподібних собак або тхорів, які мешкають в заповіднику. А ті хижаки, яким «по зубах» такі великі яйця, тут не зареєстровані.

Представники екологічної інспекції вважають, що, заявляючи про такі наслідки заборони лову біля берега, як позбавлення сімей доходу, рибалки лукавлять.

— Рибалки прекрасно ловлять тюльку в усій акваторії Азовського моря як рибопромислові судна, так і ставникові неводи. Просто потрібно змінити район лову, ось у чому полягає питання. Район лову на даний момент змінено, на наступний рік, мені здається, цього конфлікту взагалі не виникне, — заявив представник служби.

Із цією думкою погоджуються й екологи, додаючи, що під виглядом вилову тюльки рибалки найчастіше просто вдаються до браконьєрства. Крім офіційного улову, вони мають ще й так званий прилов.

— Так, тюлька йде уздовж берега. Але вздовж берега йде нерестова міграція й інших риб. Куди поділися осетрові, судак, чухонь, лящ? Їх виловили мальком ось цими тюльковими неводами. Адже там настільки дрібне вічко, що крізь нього ніщо не просочиться. Але якщо тюльку здають офіційно, то решту виловлюють безжально. Чому ми повинні закривати очі на те, що в Азовському морі, яке колись вважалося найбільш рибопродуктивним, зникла риба? Адже вона не покінчила життя самогубством. Осетрових виловили, немає великих екземплярів і судака. Їх безжально виловили, браконьєрським способом, не дивлячись на заборону. Навіщо треба ставити неводи саме на нерестових міграціях і ловити все підряд? — говорить Г.Молодан.

На його думку, рибалки мають усвідомлювати, що саме заходи по охороні території дозволяють зберегти популяцію риб.

— Чому спроби хоч якось обмежити лов на мізерних ділянках викликають обурення? Що таке 12 тисяч гектарів акваторії? Це нісенітниця. Але чому саме там потрібно ловити рибу? Бо саме там, завдяки охороні, ще залишилася риба. Зняти зараз охорону — не буде риби й там. У нас немає вже нічого, крім тюльки. А через 5 років не буде і її, — обурюється директор парку.

Сьогодні птахи гніздяться лише на території, що охороняється. А там, де не охороняється — їх немає. Те ж саме стосується й риби. Тому фахівці намагаються хоча б якісь клаптики акваторії залишити, щоб рибі було де сховатися.

Вандали завдали збитків державі на десятки тисяч гривень. Але в заповіднику вважають, що це — ніщо у порівняні з тим, що пелікани можуть залишити Приазов’я назавжди. Екологи винесли урок з того, що сталося, і мають намір ще більше посилити охорону, щоб забезпечити спокій живого світу в заповіднику, адже на території парку мешкають багато видів рідкісних птахів, у тому числі гордість парку — чорноголовий реготун.

— Зростання його чисельності за 10 років склало 5 тисяч відсотків, що є абсолютним рекордом Європи. Популяція цього виду скрізь падає, вона зростає лише у нас, — пишається директор «Меотиди».

Для того, щоб рідкісні птахи захотіли оселитися в «Меотиді», фахівцям довелося працювати довгі роки. Коли з’явився великий баклан, деякі з них занепокоїлися, адже цей птах дуже агресивний.

— Великий баклан — це лихо. Але ми зраділи, тому що цей вид птахів є супутником пелікана. Ми чекали, що може з’явитися рожевий пелікан, але у глибині душі сподівалися, що все-таки кучерявий, — згадує Г.Молодан.

Найсміливіші надії орнітологів виправдалися — прилетіли 14 пеліканів, і вже на наступний рік вони облаштували сім гнізд. Щоб забезпечити спокій птахам, у парку ввели режим цілодобової охорони: три цілодобових поста, спостереження з вишки, чергування катера, суворий режим на вході. Але навіть такі суворі заходи не зупинили зловмисників — на ділянці діаметром 25 метрів вони розбили не лише гнізда пеліканів, але й 317 яєць бакланів. Фахівці побоюються, що після пережитого навряд чи пелікани виводитимуть пташенят.

— Тепер вони не прив’язані до колонії. І враховуючи, що термін насиджування, щоб вивести пташенят, десь днів сто, навряд чи вони сядуть, — припускає Г.Молодан.

Але все ж пеліканам настільки сподобалося в «Меотиді», що минулої зими вони довго, до сильних холодів не хотіли летіти в теплі краї. Навіть після розорення гнізд співробітники помітили три пари пеліканів, які продовжують літати.

— Будемо сподіватися на те, що умови, які ми створили для пеліканів, повернуть їх до нас у наступному році, — сподівається Геннадій Молодан.

 

Від редакції.

Як нам стало відомо, 18 липня Національний ландшафтний парк «Меотида» отримав офіційне повідомлення про те, що перевірка, яку проводив Новоазовський районний відділ ГУ МВС України, не дає підстав вважати, що гнізда кучерявих пеліканів були розорені навмисно. Начальник Новоазовського районного відділу ГУ МВС України І.І.Єрмолаєв у телефонній розмові підтвердив: у порушенні карної справи проти вандалів відмовлено. І таким чином засвідчив свою впевненість, що ці рідкісні птахи, внесені до Міжнародної червоної книги, раптом вирішили самі знищити свої гніздування. Поїздка журналістів 4 липня до «Меотиди», спілкування з Маріупольським міжрайонним природоохоронним  прокурором, старшим радником юстиції В.В.Теліусом, який назвав справедливе розслідування «справою честі», давали надію, що пелікани на Кривій косі будуть у безпеці. Таке ставлення міліції до проблем охорони природи викликає надзвичайну тривогу, не може залишити нас байдужими.

Ще схожі публікації:

МОВНИЙ СВІТ ОЛЕКСИ ТИХОГО ТА РЕАЛІЇ СЬГОДЕННЯ
Цьогоріч Олексі Тихому 27 січня виповнилося 90 років. Він належав до тих чільних особистостей, які все життя присвятили боротьбі за утвердження української мови, побудову Української Держави, відстоюв...
“Донеччина” від 23 вересня 2016 року № 34 (15925)
Добропільський район Донеччини – багатий археологічними об’єктами степовий край. Оригінальність розташованих на цій території археологічних об’єктів пояснюється тим, що цей район займає ділянку степу...
Молитва за  Україну - у «Радомислі»
Україна переживає складні часи – вже п’ятий рік триває війна. На окупованій території країни лишаються мільйони наших співвітчизників, яким вкрай необхідна наша допомога у підтриманні патріотизму та д...
Часопис “Донеччина” від 28 вересня 2018 року № 11 (15991)
Відповідаючи на моє запитання про те, чи є якась логіка в розвитку українського суспільства, Дзюба написав: «Колись класик говорив, що результат людських дій завжди виходить не таким, на який люди сп...
“Донеччина” від 2 листопада 2016 року № 39 (15930)
Багато хлопців 95-ї аеромобільної бригади загинуло за період війни на сході. Тільки при звільненні Слов’янська полягло 18 військових. А під час зйомок відеоролик помер заступник командира бригади Серг...
Часопис “Донеччина” від 28 грудня 2017 року № 42 (15980)
Протягом десятиліть українцям нав'язували думку, що освоєння Сходу України і промисловий бум – це цілком заслуга радянської влади. Хоча насправді до індустріалізації нашого регіону багато років тому б...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme