Іван Леонтійович Ле (прізвисько Мойся) — відомий український письменник, лауреат літературної премії імені Т.Г.Шевченка, автор цікавих романів “Наливайко”, “Міжгір’я”, “Хмельницький”, “Інтеграл”
У газеті “Кочегарка”, що видавалась тоді в Артемівську, від 15 червня 1929 року опубліковане повідомлення про те, що, згідно постанови 11 Всеукраїнського з’їзду пролетарських письменників, на постійну роботу в літературну організацію “Забой” на Донеччину, в місто Артемівськ виїжджає Іван Ле.
Письменник у серпні 1929 р. поселився в одній з квартир будинку по вулиці Леніна, навпроти пам’ятника Артему.
Занурившись у літературне життя Донеччини, бере активну участь у відродженні журналу “Забой”, котрий майже не виходив, на сторінках газети “Кочегарка” з’являються дописи письменників.
Саме тоді, восени 1929-го, Іван Ле з Артемівська приїжджає до Краматорська, знайомиться з будівництвом Новокраматорського машинобудівного заводу.
Про свої враження від перебування в Краматорську Іван Ле в нарисі “Два дні на Новокраматорці”, котрий вийшов у Києві 1937 р., розповідає: “Відвідуючи на той час Краматорськ, я жалівся на вітри, на жужелицю, на пісок і не міг пояснити собі, чого не дістає Краматорському машинобудівному заводу”.
Інженери розповідали: “Справжній завод, конструйований у Краматорську, тільки починається тут. Оце каркас, що ви бачите за бур’янами, цех металевих конструкцій. Трохи далі буде сталеливарний і пресовий, за ними — механічні цехи.”
У 1931-му Іван Ле виїхав з Артемівська до Києва. Через вісім років, у жовтні 1937-го, Іван Ле знову приїхав у Донбас, відвідав Краматорськ.
Він був вражений тими змінами, що відбулися тут.
“Ще на пероні вокзалу, на перекидному мосту, де, як і в1929 році, рипіли зношені сходинки, в уривчастих свистках заводських зозуль, я відчув старий Краматорськ.
Але, забравшись на той міст, поглянув на колишній базар і був просто вражений.
Де було колись багно, розмішане щоденним базаром, тепер садівники старанно оправляли молоді дерева скверу.
А далі за ними починалася вулиця справжнього культурного міста”.
Письменник зауважує:
“Пробував поновити в пам’яті старі будинки і вулиці за базаром — переді мною місто, якого я тут не бачив”.
Наступного дня Іван Ле відвідав Новокраматорський машинобудівний завод.
“…Низом, де колись свистіли в бур’янах вітри, стоять величезні корпуси, на одному з них у бінокль прочитую — “Механічний цех”.
Півтора десятки цяцькованих дзеркальним склом заводських димарів дихали у повітря виробничим димом. З обох боків виструнчились в два ряди моложаві, ще зелені в цей пізній час кучеряві осокори.
— Що це? — мимоволі питаю, бо сталось це раптом, несподівано.
— Завод, — лаконічно відповів шофер.
— Який же це завод? — міркую собі, милуючись осокорами.
Машина круто повернула ліворуч і перед нами простягся пишний асфальтовий проспект, увінчаний тими же осокорами в чотири ряди.
Здається кощунством їхати машиною по цій алеї радості…
Величезні молочні кулі ліхтарів чередували з монолітним постаментом для скульптур. В кварталах алей містилися цехи. Кучеряві і густі крони осокорів не давали з машини роздивитись на них, та гул землі під нами говорив, що завод працює.
Біля залізничної колії стоїть ще вітряк, згорблений і пощерблений.
— Стоїш, старий? — мимоволі вигукнув, вдаривши об вицвілі дошки вітряка.
“В долині гримів машинобудівний завод, на якому понад двадцять тисяч інженерів-ентузіастів соціалістичної праці виробляють найскладніші машини для потреб соціалістичної індустрії”.
Таким чином український письменник Іван Леонтійович Ле, побувавши в Краматорську і відвідавши Новокраматорський машинобудівний завод в 1929 і в 1937 роках, вписав яскраву сторінку в літопис літературної біографії Донеччини і зокрема міста Краматорська.
Анатолій ШЕВЧЕНКО.
Учитель-краєзнавець.
Ще схожі публікації:
Готуючись до 80-річчя Донецької області, клуб "Краєзнавець Донецька" випустив збірник поезій місцевих авторів, до якої увійшли твори членів обласної організації Всеукраїнської творчої спілки...
9 листопада, у День української писемності та мови, тисячі наших спііввітчизників різного віку й статусу, а також наших друзів по всьому світу писали радіодиктант. Одні, щоб перевірити свої знання з ...
"Круглий стіл" з такою назвою відбувся наприкінці червня. Його ініціювали Донецький відділ Всеукраїнського об'єднання ветеранів (ВОВ) і Товариство бойків Донеччини Засідання відкрила Кузн...
Очікуване теленькання дзвоника біля вхідних дверей ми зустріли з радісним пожвавленням і неабияким піднесенням. – А кого чи чого нам усім зараз дуже не вистачає ? – патетично і водночас риторично з...
Влада змогла використати другорядне мовне питання, аби відволікти громадян від нагальних соціально-економічних питань, наголосили в коментарі Deutsche Welle громадські діячі в Донецьку. С...
Верховна Рада ухвалила у цілому скандальний мовний закон Колесніченка-Ківалова, який розширює права російської мови в Україні. "За" проголосувало 248 карток нардепів. Тепер законопроект має підписати ...
