Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично — почав збиратися на базар.
— Візьми картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятка яєць, — почала загинати пальці дружина. — Запиши, бо забудеш! Ще візьмеш масла та цукру. О, ледь не забула! Купи ще два посвідчення гірничого робітника 4-го розряду. Чого ти витріщився? Це для Миколи.
— Він що, ці посвідчення їсть! — обурився майбутній базарувальник. — Я вже йому їх двічі купував. І навіщо відразу дві ксиви?
— Так знову загубить, — зітхнула жінка. — Тому візьми одне про запас…
— Вам навіть якщо кілограм цих посвідчень взяти, на зиму все одно не вистачить! — емоційно перебив її господар і сердито грюкнув дверима.
Чи можливе щось подібне в реальному житті та побуті мешканців міст і селищ шахтарської Донеччини? Звичайно, ні. Хоча тут також начувані про купівлю-продаж відповідних документів для автотранспорту. Бо якими вигуками розлючених водіїв супроводжуються дорожньо-транспортні пригоди? Правильно — «Ти в якій забігайлівці купив «права?» А ось під час аварій на підземних горизонтах вугільних шахт подібні допитування, звісно, недоречні. Хоча «права» гірників та спеціалістів підприємства також ретельно вивчають і перевіряють члени комісій, що з‘ясовують причини трагедій. Адже сумнозвісний «людський фактор» таки дається взнаки: нерідко правила безпеки свідомо порушують навіть ті, хто добре знає, чим все може обернутися. А що ж тоді вже казати за осіб, які під землю опускаються з липовими гірняцькими «правами»? Хіба бувають і такі? Виявляється, бувають.
Певна річ, псевдо-посвідченнями гірників на базарах не торгують. Годі шукати їх і в кіосках, спеціалізованих магазинах чи супермаркетах. Але купити їх таки можна. Як авторитетно кажуть знаючі люди, «місця треба знати». Отож нещодавно на таке місце натрапили й співробітники Донецького обласного управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю. Заступник начальника відокремленого навчально-курсового комбінату державного підприємства вугільної галузі через надійних людей оформляла посвідчення підземних робітників особам, які насправді не відвідували курси і не навчалися тут. Тобто ці гірники фактично купували «права», навіть не отримавши необхідних знань з техніки безпеки роботи під землею, а отже піддавали ризику травматизму себе та колег по небезпечному виробництву.
Як задокументували правоохоронці, керівну особу-продавця затримали на гарячому після отримання через посередників 3 тисяч 800 гривень за оформлення 4 посвідчень підземних гірничих робітників 5-го розряду особам, які не пройшли курс навчання. За цим фактом прокуратура порушила карну справу за ч. 3. ст. 368 КК України «Отримання хабара» і слідство зараз з‘ясовує деталі купівлі-продажу шахтарських «прав».
Тим часом все частіше складається враження, що липові посвідчення можуть придбати не тільки пересічні гірники «на лопаті», а й керівники вугільних підприємств. Адже без відповідного навчання ніяк не можуть, горопахи, господарювати на користь шахти, а не виключно для власної кишені. Приміром, директор однієї з шахт Донецька разом із начальником поверхневого технічного комплексу підприємства «помилися», підраховуючи фактичну наявність вугілля на аварійній ділянці шахти. Завдяки фальшивим свідченням в офіційних документах по обліку та зберіганню вугільної продукції посадовці намагалися привласнити понад 7 мільйонів гривень. Зараз фігуранти карної справи за «Зловживання владою чи службовим становищем» перебувають на підписці про невиїзд, а слідчі, мабуть, перевірятимуть усі документи керівників вугільного підприємства. Бо, дуже схоже, і «права» свого часу вони отримали тільки для того, щоб перегодя розрахуватися за витрачені гроші на купівлю «хлібних посад».
Павло КУЩ.
Ще схожі публікації:
Дитина вірить у казку. Вірить у Діда Мороза і чарівних ельфів, в чудо і незмінне торжество справедливості. Але потім настає час, коли ці мрії назвуть ілюзіями, з якими треба терміново розлучитися, щоб...
На думку митрополита Володимира, закон про мови не повинен послужити розбрату між двома національностями (росіянами та українцями), між двома країнами і народами, «відносини між якими і так досить кри...
Зараз мало хто думає про культуру. Більше – про сенсації, криміналітет, або просто… виживання. В часи виживання культура якось відійшла на задній план. Водночас, ми ображаємось коли з нами н...
До повернення «регіоналів» на владний Олімп у 2010- му здавалося, що ось-ось і розквітне українське слово, розповниться нашим краєм, але не судилося. Якраз у цей найважчий для НСПУ час (2011) обласну ...
Не знаю, якому філософу належить фраза: «Світ тісний», але вона добре прижилася, і сприймається як прописна істина. Нещодавно мав нагоду вкотре переконатися в цьому. Оскільки час від часу намагаюся ...
За результатами таємного голосування у Держкомтелерадіо членів Комітету з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно - мис тецькі твори для дітей і юнацтва за...
