Місця треба знати?

Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично — почав збиратися на базар.

— Візьми картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятка яєць, — почала загинати пальці дружина. — Запиши, бо забудеш! Ще візьмеш масла та цукру. О, ледь не забула! Купи ще два посвідчення гірничого робітника 4-го розряду. Чого ти витріщився? Це для Миколи.

— Він що, ці посвідчення їсть! — обурився майбутній базарувальник. — Я вже йому їх двічі купував. І навіщо відразу дві ксиви?

— Так знову загубить, — зітхнула жінка. — Тому візьми одне про запас…

— Вам навіть якщо кілограм цих посвідчень взяти, на зиму все одно не вистачить! — емоційно перебив її господар і сердито грюкнув дверима.

Чи можливе щось подібне в реальному житті та побуті мешканців міст і селищ шахтарської Донеччини? Звичайно, ні. Хоча тут також начувані про купівлю-продаж відповідних документів для автотранспорту. Бо якими вигуками розлючених водіїв супроводжуються дорожньо-транспортні пригоди? Правильно — «Ти в якій забігайлівці купив «права?» А ось під час аварій на підземних горизонтах вугільних шахт подібні допитування, звісно, недоречні. Хоча «права» гірників та спеціалістів підприємства також ретельно вивчають і перевіряють члени комісій, що з‘ясовують причини трагедій. Адже сумнозвісний «людський фактор» таки дається взнаки: нерідко правила безпеки свідомо порушують навіть ті, хто добре знає, чим все може обернутися. А що ж тоді вже казати за осіб, які під землю опускаються з липовими гірняцькими «правами»? Хіба бувають і такі? Виявляється, бувають.

Певна річ, псевдо-посвідченнями гірників на базарах не торгують. Годі шукати їх і в кіосках, спеціалізованих магазинах чи супермаркетах. Але купити їх таки можна. Як авторитетно кажуть знаючі люди, «місця треба знати». Отож нещодавно на таке місце натрапили й співробітники Донецького обласного управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю. Заступник начальника відокремленого навчально-курсового комбінату державного підприємства вугільної галузі через надійних людей оформляла посвідчення підземних робітників особам, які насправді не відвідували курси і не навчалися тут. Тобто ці гірники фактично купували «права», навіть не отримавши необхідних знань з техніки безпеки роботи під землею, а отже піддавали ризику травматизму себе та колег по небезпечному виробництву.

Як задокументували правоохоронці, керівну особу-продавця затримали на гарячому після отримання через посередників 3 тисяч 800 гривень за оформлення 4 посвідчень підземних гірничих робітників 5-го розряду особам, які не пройшли курс навчання. За цим фактом прокуратура порушила карну справу за ч. 3. ст. 368 КК України «Отримання хабара» і слідство зараз з‘ясовує деталі купівлі-продажу шахтарських «прав».

Тим часом все частіше складається враження, що липові посвідчення можуть придбати не тільки пересічні гірники «на лопаті», а й керівники вугільних підприємств. Адже без відповідного навчання ніяк не можуть, горопахи, господарювати на користь шахти, а не виключно для власної кишені. Приміром, директор однієї з шахт Донецька разом із начальником поверхневого технічного комплексу підприємства «помилися», підраховуючи фактичну наявність вугілля на аварійній ділянці шахти. Завдяки фальшивим свідченням в офіційних документах по обліку та зберіганню вугільної продукції посадовці намагалися привласнити понад 7 мільйонів гривень. Зараз фігуранти карної справи за «Зловживання владою чи службовим становищем» перебувають на підписці про невиїзд, а слідчі, мабуть, перевірятимуть усі документи керівників вугільного підприємства. Бо, дуже схоже, і «права» свого часу вони отримали тільки для того, щоб перегодя розрахуватися за витрачені гроші на купівлю «хлібних посад».

Павло КУЩ.