Нещодавно, під час відвідання Донбасу, делегації діячів культури однієї із західних областей України дали послухати пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» і запитали: чиї слова? Гості почали гадати: Шевченка, Франка, народні. Вони були вельми здивовані, що в Слов’янську міг народитись автор чудових творів.
Слід віддати належне «західникам»: вони надзвичайно шанобливо ставляться до своїх діячів. Пам’ятаю, мій однокурсник по Чернівецькому університету М.Юрійчук написав один твір «Черемшина» («Ой, як буйно квітне Черемшина»). Він на десятиліття став хітом! Ми ж більше століття не знали свого видатного лірика. І дуже добре, що останні роки наша байдужість скінчилась: ми не тільки співаємо «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», «Взяв би я бандуру», а й знаємо, хто їх автор.
Великий внесок у цю благородну справу зробив директор Святогірської школи І.Овчаренко. Пам’ятаю, з якою любов’ю він показував мені десятки листів з різних кінців України, з музеїв, від небайдужих людей про життя і творчість нашого земляка. Старанням вчительки української мови СШ № 15 В.Нестелєєвої був відкритий невеличкий музей. Творчістю М.Петренка зацікавились ліцеїсти педагогічного ліцею, студенти педінституту. З 1997 року сокіл з пісні «Дивлюсь я на небо» злетів на герб і прапор міста Слов’янська. З нагоди 185-річчя поета на приміщенні Центральної бібліотеки з’явилась меморіальна дошка. Нарешті 2012-й у Слов’янську оголошено роком М. Петренка. Уже поставлено пам’ятний знак на садибі, де народився поет, його ім’ям названа одна з вулиць міста і визначено місце під пам’ятник на центральній площі.
Приємно, що саме в Рік Петренка у «Друкарському дворі» видана за допомогою спонсорів – колишнього першого керівника міста В.Сбітнєва та головного редактора «Газеты объявлений», депутата міськради О.Зонтова та інших шанувальників творчості поета-земляка – чудово оформлена книга «Блакитне небо Михайла Петренка».
У книзі зібраний багатий матеріал про життя і творчість М.Петренка – від часу, коли поет жив у нашому місті, до долі його нащадків, від історичних довідників до аналізу творчості, від пісень на вірші поета до віртуального портрета М.Петренка, створеного відомим слов’янським художником О.Роговим.
400 примірників книги дають можливість мати її в кожній бібліотеці міста, над яким назавжди буде височіти блакитне небо М.Петренка, а на ньому – невмирущий сокіл.
А.ГЛИВА.
Філолог, ветеран педагогічної праці.
Ще схожі публікації:
4 квітня відбувся круглий стіл «Сучасний стан децентралізації в Донецькій області: основні досягнення та виклики», організаторами якого є Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Реанімаці...
Незважаючи на утиски, переслідування царів, королів та їх сатрапів і поплічників, українська мова жила в душі народу. Люди говорили нею, складали вірші, співали пісні, видавали книжки, журнали. Згадай...
Говорити, писати про тих, кого немає з нами, важко, бо щемить серце і болить душа від недомовленого з ними. Ось і зараз намагаюсь “перепрочитати” усе, що було пов’язане з Тетяною Миколаївною Ягодкіною...
Немає жодного поета у світі, який би не приділяв уваги у своїй поетичній спадщині темі любові до рідного краю. Адже рідний куточок для людини — це її Батьківщина, де ми народилися, здійснили свої перш...
Достойний приклад громадського чину, що вартий наслідуванню, відбувся цими днями в головному офісі всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-Допомога». У читальній залі музею «Смолос...
… Пити, випивати, кружляти, хилити, вихиляти, смоктати, черкати, чаркувати, клюкати, смикати, лигати, кубрячити, глушити, тягти, дути, хлистати, розпивати, пиячити, дудлити, хлебтати. А тепер, шановні...
