Кожному відомо із фізики, що різнойменні полюси притягуються. Так само люди різної вдачі, культури, побуту підсвідомо тягнуться один до одного, щоби впізнати щось нове, цікаве і таким чином збагатити свій власний досвід.
Маріуполь — велике промислове місто Сходу України. За часи, коли головою міста був прихильний до українства Михайло Поливанов, була досягнута домовленість про братерство з культурним центром Західної України — Львовом. Зовсім протилежні за вдачею регіони обмінювались досвідом на користь обом сторонам. На жаль, нинішня влада ліквідувала колишні стосунки. Але львів`яни не забули цікавого досвіду.
Згідно із стратегією розвитку конкурентоспроможності, яке розробили компанія “Монітор груп” та Львівська міська рада, вони прагнуть зробити свій край справжньою Меккою для туристів. Саме тому представники міської ради наполегливо мандрують Україною та презентують найбільш принадливі витвори Старого Лева — славнозвісне пиво “Львівське”, шоколад “Світоч” та морозиво “Лімо”. Львів`ян щиро вітали Київ, Відень, Запоріжжя, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, оскільки вправні організатори супроводжують рекламу ласощів цікавою культурною програмою. Це вулична вистава “Глорія” театру на ходулях “Воскресіння”, виступ струнного квартету “INSO-Львів” Львівської філармонії та наочна історія створення пива “Львівське”, розіграна акторами першого в Україні театру живих скульптур.
Усе добре підготували мешканці Західної України і під час відвідування Маріуполя 13 вересня ц.р. Але не могла Марта Іванишин — заступниця керівника відділу промоції Львова — передбачити, що в Маріуполі їх ніхто не зустріне із міської ради. Що такий цікавий захід, який в інших містах перетворюється на свято для більшості жителів, пройде у нас практично непоміченим. Чому? Тому що напередодні виборів влада Маріуполя, яка складається повністю із представників партії “Регіони”, свідомо ігнорує будь-які українські починання. Так, під час святкування Дня Незалежності України, коли у Приазов’я завітали колективи світового рівня — Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г.Верьовки (художній керівник А.Авдієвський) та Національна капела бандуристів ім. Г.Майбороди (художній керівник В.Скоромний) — їх виступи також не зустрів і не привітав жоден маріупольський чиновник. Тоді запрошення на концерти відділ культури роздавав серед “своїх”, і члени “Просвіти” взагалі б нічого не побачили, якби керівники Союзу Українок через власні знайомства не потурбувались про них. Жодна газета міста також не згадала про ці чудові виступи.
Про “Дні Львова у Маріуполі” було надруковано маленьке оголошення у газ. “Приазовский рабочий”, де не було вказано час початку заходу, та бігма згадувалось на одній з програм ТБ. Голова Маріупольської “Просвіти” Анатолій Мороз намагався з’ясувати у міській раді: коли ж почнеться дійство? Його довго “футболили” від одного чиновника до інших, котрі вказували час початку від 9 ранку до 12. Українці у вишиванках прийшли на площу… виявилось, що початок буде о 13-й годині.
На зустрічі гостей не було нікого з міськради, лише преса. Виконуюча обов’язки начальника управління туризму департаменту “ЄВРО-2012” Львова Галина Гриник розповіла журналістам про свої плани. Минулого року Львів відвідало майже 1 мільйон туристів, більш половини з них прибульці з різних кутків України. Пані Гриник запрошувала турагенції та маріупольців на яскраві заходи: театральний фестиваль, “Свято сиру і вина”, екскурсії “Ніч у Львові”. Тут же роздавались барвисті листівки, де наголошувалось на цілком доступних цінах для відвідувачів. Бо якщо Київ визнаний найдешевшою столицею Європи (на 100 євро західний турист може відпочивати 4 доби), то у Львові маріуполець, разом із проїздом на потязі та ночівлею, може провести добу лише за 300 гривень! Певно, це рекорд економності при насиченій культурній програмі, що проводиться цілком безплатно на вулицях та площах Старого Лева.
Дбайливі гості, крім виступів, подарували українській школі № 66 бібліотечку книжок від львівських видавництв, а місту на згадку залишили кумедного жовто-блакитного лева, розмальованого під час фестивалю “Парад Левів” художником Г.Равським.
Маріупольці охоче фотографувались біля строкатого лева, але їх було зовсім мало. Зовсім не стільки, скільки мало б зустріти щиросердних людей із Західної України.
Сподіваємось, що наступного разу почуття гостинності та поваги у керівництва Маріуполя переможуть над політичними амбіціями.
Ірина МОЛЧАНОВА.
Член НСЖУ, член ВУТ “Просвіта”.
м. Маріуполь.
Ще схожі публікації:
У піснях, казках, легендах наших предків частенько, як про щось живе і особливе, згадується камінь. Його наділяли всілякими надзвичайними властивостями. Він міг бути оберегом, коштовністю, прикрасою, ...
У "Донеччині" за 20 листопада ц.р. вміщені дві великі статті про українську мову. На першій сторінці ми бачимо звіт про обласну науково-практичну конференцію на тему "Мова — глибина тисячоліть" (автор...
Всім відомо, що яйця несуть птахи. А в Слов’янську в 1970-х сталася новина, яка сколихнула весь Радянський Союз. Уявляєте, в офіційній партійній міськрайонній газеті «Комуніст», на першій сторінці йшл...
У Донецьку до мітингів на площі біля будинку обласної влади останніми роками вже звикли, адже для більшості жителів шахтарського краю життя, м'яко кажучи, не покращилося. Але ще жодного разу не вислов...
Говорити, писати про тих, кого немає з нами, важко, бо щемить серце і болить душа від недомовленого з ними. Ось і зараз намагаюсь “перепрочитати” усе, що було пов’язане з Тетяною Миколаївною Ягодкіною...
Немає жодного поета у світі, який би не приділяв уваги у своїй поетичній спадщині темі любові до рідного краю. Адже рідний куточок для людини — це її Батьківщина, де ми народилися, здійснили свої перш...
