Путівка до Парижа

 

У кулінарному телешоу “МастерШеф” перемогла донеччанка Світлана Шептуха

 

Зараз, коли ви, шановний читачу, берете до рук цей номер газети, Світлана вже — в Парижі, й саме прямує до міжнародної школи кулінарного мистецтва. Шлях сюди вона наполегливо прокладала останні чотири місяця і… все життя. Адже із самого дитинства любила куховарити і мріяла стати професійним кухарем.

 

Їх виявилося десять тисяч по всій Україні — претендентів на участь у телевізійному проекті “МастерШеф”. Із цієї величезної кількості суворе журі відібрало спочатку сто кращих, потім, уже в Києві, їх стало на половину менше. А коли ця цифра звузилася до двадцяти, — тоді й почалися справжні змагання.

Це був воістину виснажливий марафон довжиною в чотири місяці. Їх переслідували і страх, і сльози, і біль, і навіть кров, адже порізи та опіки на конкурсах для їх учасників були звичайним явищем.  А ще — неймовірне нервове напруження і вкрай збуджені нерви, радість від успішних виступів нерідко перекреслювалася розчаруванням від невдач. Іноді хотілося все покинути й більше сюди не повертатися.

Їм довелося годувати моряків і шахтарів, силачів і байкерів, працівників МНС і танкістів, зірок вітчизняної та зарубіжної естради, найтитулованіших кухарів України. А хіба опишеш словами той невимовний щем у душі, коли в тебе вчепилося дитя-сирітка й кілька годин не злазило з твоїх рук!

Світлана невимовно вдячна долі за подаровану їй можливість взяти участь у цьому унікальному проекті. За кілька місяців вона, як сама вважає, стала зовсім іншою людиною. Передусім — у професійному плані. Справа, яка все життя для неї була не більше як захоплення, коли ще в дитинстві спекла для мами незвичайний пиріг, або як подружній обов’язок, коли готувала сніданок чоловіку перед його спуском у шахту, тепер перетворюється на професію. Прийшовши на проект найменш підготовленою, вона все ж добилася визнання і перемоги, зростаючи від конкурсу до конкурсу і постійно підвищуючи свій професійний рівень.

Чи легко це було? Звичайно ж, ні! Найперше, належало подолати внутрішню скованість, зберігати спокій і зібраність, коли на тебе спрямовані десятки телевізійних камер, а ти мусиш готувати страву, про яку раніше навіть і не чула. Знаходити в собі сили продовжувати почате, хоча в тебе вже щось підгоріло, щось від необережного поруху перекинулося й розлилося.

І постійно вчитися. Вони — учасники конкурсів — із самого початку були між собою конкурентами, і чим ближче до фіналу — тим більше. Але в кожного з них було щось своє, й Світлана, мов губка, всотувала в себе все найкраще, найкорисніше, читала масу спеціальної літератури, рилася в Інтернеті, дослухалася до порад членів журі.

До речі, це — особлива тема. Кожен із суддівської трійки заслуговує на окреме слово. Ектор Хіменес Браво — і справді неперевершений кулінар, фахівець екстра-класу міжнародного значення, він і став для Світлани головним учителем. Микола Тищенко — вимогливий, суворий, але саме він допоміг Світлані повірити в себе й не зламатися, він ніби вдихнув у неї додаткові сили, котрі й допомогли дівчині дійти до переможного кінця. Анфіса Чехова при ближчому знайомстві виглядає ще краще, ніж на екрані. Надзвичайно привітна. А який вона гурман! Сказала Світлані, що гріх сидіти вдома і приховувати закладені в тебе таланти.

Чимало доброго почерпнула й від своїх колег-конкурсантів. Хто спостерігав за перебігом подій на екрані, той помітив, що Світлана, на відміну від багатьох учасників шоу, не конфліктувала ні з ким, її стосунки з усіма були рівними та спокійними. Якоюсь мірою, мабуть, це теж допомогло їй дійти до мети.

Так, їх було дуже багато, а звання першого в Україні кухаря категорії “МастерШеф” дісталося, як бачимо, Світлані. Хто ж вона? У своїй попередній публікації “Вареники від Світлани Шептухи” (“Донеччина” за 9 грудня 2011 р.) я писав, що Світлана — бухгалтер Донецької шахти ім. Засядька. Тепер уже — колишній бухгалтер, бо, вирішивши брати участь у конкурсах, вона змушена була звільнитися з місця роботи. Нічого дивного нема, адже проект тривав понад сімнадцять тижнів.

Після тієї публікації були й телефонні дзвінки до редакції, й листи читачів, і при зустрічах у мене запитували: чи не родичка вона автору того матеріалу. Відповідаю: родичка. Світлана — дружина мого онука Володимира, я її теж онукою кличу. А, повернувшись додому з Києва, вона зізналася, що саме моє прізвище їй допомогло дійти до перемоги, що воно фартове, як тепер кажуть. Дошепталася, одним словом.


Валерій ШЕПТУХА.

На знімках:

Світлана Шептуха — перша в Україні володарка титулу “МастерШеф”.

Тихо! Створюється чергове кулінарне диво.

Не гріх пишатися такою онукою.

Фото Івана ПОХВАЛЕНКА та з архіву Світлани ШЕПТУХИ.


 

Рецепт від Світлани Шептухи

Качка для святкового столу

 

1 велику цибулину нарізати кільцями товщиною до 0,5 см.

1 велику морквину нарізати брусочками.

3 великих кисло-солодких яблука нарізати часточками.

Качку замаринувати у гірчиці.

50 грамів вершкового масла розтопити, додати 5 ст. ложок соєвого соусу, 2 ст. ложки меду,  2 зубчика подрібненого часнику, 0,5 ложки молотого коріандру, 0,5 ч. ложки кориці та сік двох апельсинів. У цьому маринаді обсмажити цибулю, моркву та яблука, щоб всередині вони залишалися твердими (карамелізованими). Після цього маринад злити, а овочі викласти на тарілку.

Окремо засмажити шматочки качки до золотистої скоринки (але не до готовності). Покласти качку в пакет для запікання. Залити маринадом і поставити на 15–20 хвилин в розігріту до 200 градусів духовку.

Викласти качку. Подавати разом з карамелізованими овочами.

Ще схожі публікації:

До 200-ліття Михайла Петренка: був чи не був він знайом з Кобзарем
Нещодавно у Слов’янську в службових справах перебував головний редактор газети «Донеччина» І. О. Зоц. На прохання голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» П. М. Мовчана, він привіз для міської біб...
«Я бачу…» - забуте ім’я земляка Віталій Сергійович Сніжний – жертва сталінських репресій
    Я бачу – під небом блакитним тріпоче скуйовджений стяг, де наскрізь осончений вітер над городом крила простяг.   І чую: каньйонами вулиць вирує гучний водопад, що з гулом, розхлюпаним гулом, у ги...
Краєзнавці готуються до ювілею поета-романтика
Пригадується, як восени 2015-го в Слов’янську під час урочистостей з нагоди вшанування лауреатів Загальнослобожанської літературно- мистецької премії імені Михайла Петренка пролунало чимало ідей щод...
Жива душа української пісні
Відтоді, як у наших благодатних степах оселилися запорожці, живе і не вмирає українська народна пісня. Поступово обживалися козацькі слободи: Іванівка, Гаврилівка, Слов'янка, Олексіївка чи Андріївка.....
На Донеччині учитимуть нових Ейнштейнів
28 серпня  відкрито три нові опорні школи на Донеччині, в  яких до навчального року не лише завершено  капітальний ремонт, але й встановлено найсучасніше навчальне обладнання, зокрема, цифрові лаборат...
ДЕРЖАВНА МОВА В ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ: ЗАГРОЗИ Й ВИКЛИКИ
Попередні міркування. Державна мова в сучасному інформаційно-медійному просторі є ознакою її функційного навантаження, об’єднавчої спромоги. Пропонований ряд її значущості можна продовжувати, оскі...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme