Напередодні 71-ї річниці нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз в редакцію «Книги Пам’яті України» по Слов’янську і району надійшло повідомлення, що у Воронезькій області (РФ) знайшли останки льотчика В’ячеслава Даниловича Горбоконя, 1917 року народження, який до призову в армію проживав у Слов’янську, вул. Стаханова, 14. Росіяни просили розшукати родичів загиблого і посприяти їх приїзду на перепоховання, призначене на 22 червня. Відповідальний секретар редакції Е.Х. Арутюнян з притаманною йому енергією взявся за пошуки.
— Почав, — розповідає Едуард Хачатурович, — з телефонного довідника. А там прізвище Горбоконь всього одне. Виявилося, до загиблого льотчика ця сім’я ніякого відношення не має. З допомогою голови залізничного мікрорайону Л. В. Белименко, керівниці клубу «Пошук» ЗОШ № 11 О. М. Харитонової та інших небайдужих людей, вдалося встановити, що вул. Стаханова раніше називалася ім. 1 травня, потім Привокзальною, а зараз носить ім’я Ком’яхова. Та її не тільки перейменовували, а й перебудовували. Тож сліду будинку № 14 вже не знайти.
Однак дещо з’ясувати все-таки вдалося. У цьому районі проживала, а в депо працювала Євдокія Харламівна Горбоконь, 1882 року народження. Можливо, це мама льотчика. Ольга Григорівна Горбоконь, 1915 р.н., могла бути його дружиною. Але все це потребує підтвердження. Я збираюся в Подольськ, в архів Міноборони Росії, де зберігаються й матеріали Радянської Армії. Думаю, там вдасться знайти документи про нашого земляка.
Журналістам російського телеканалу НТВ «Мир» до архіву значно ближче, тож в Інтернеті з’явилися деякі роз’яснення.
В.Д. Горбоконь служив у 861 авіаполку, сформованому в червні 1942 р. в Кіровабаді Азербайджанської РСР. Літаки — американські бомбардувальники «Бостон», поставлені по ленд-лізу через Іран. Полк зразу ж направили на Воронезький фронт, який тоді відбивав несамовиті атаки фашистської групи «Вейхс». 2 липня — перший бойовий виліт. І перша втрата — загинув Слава Горбоконь.
Вказано, що В.Д. Горбоконь був представлений на присвоєння звання Героя Радянського Союзу посмертно. Значить, він здійснив подвиг. Який? Під час виконання бойового завдання чи вже підбитий? За наказом Горбоконя троє членів екіпажу вистрибнули з парашутами. Чому ж не вистрибнув сам командир? Мабуть, рятував жителів села Визноватовка, над яким знаходились, спрямував палаючий літак на поле. «Бостон» так глибоко врізався в землю, що після його вибуху на поверхню викинуло хмару крейди. Вона й була міткою місця трагедії протягом 70 років.
Останки українського льотчика В’ячеслава Горбоконя поховали з належними почестями біля обеліску, спорудженого в пам’ять односельців, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної. Можливо, хтось із них лежить і в нашій землі. Вічна їм пам’ять.
Віктор СКРИПНИК.
Ще схожі публікації:
Цими днями заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко в урочистій обстановці вручила нагороди працівникам бюджетної сфери Донецької області. Серед нагороджених – доцент Донбаського держав...
В.В. Жнакін народився 22 вересня 1941 р. у с. Садове Великоновосілківського району Донецької області. Трудову діяльність розпочав токарем Торезького електромеханічного заводу. Після служ-би в армії на...
Цей рік став ювілейним для українського поета-романтика Михайла Петренка –виповнюється 200 років від дня його народження. З метою підготовки та відзначення ювілею автора безсмертної пісні «Дивлюсь я н...
У видавництві «Друкарський двір» (директор В.І.Бутко) щойно вийшла з друку книга «Слов’янщина. Час, події, люди». Її укладачем став член Національної спілки журналістів України В.О.Чорнобровий. Причет...
Донбас – край вугілля та енергії, металу та машин, край працьовитих людей, один з найбільш економічно розвинутих регіонів України. Бурхливий розвиток індустріалізації Донбасу, що відбувся наприкінці ...
Наші дорогі реформатори як проводять реформи? Розповідають, розповідають, розповідають! Обіцяють, обіцяють,обіцяють! Тому ми знайшли свою нішу і запропонували товари, без яких вони, як без рук. Точ...
