Росіяни перепоховали останки льотчика зі Слов’янська

Напередодні 71-ї річниці нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз в редакцію «Книги Пам’яті України» по Слов’янську і району надійшло повідомлення, що у Воронезькій області (РФ) знайшли останки льотчика В’ячеслава Даниловича Горбоконя, 1917 року народження, який до призову в армію проживав у Слов’янську, вул. Стаханова, 14. Росіяни просили розшукати родичів загиблого і посприяти їх приїзду на перепоховання, призначене на 22 червня. Відповідальний секретар редакції Е.Х. Арутюнян з притаманною йому енергією взявся за пошуки.

 

— Почав, — розповідає Едуард Хачатурович, — з телефонного довідника. А там  прізвище Горбоконь всього одне. Виявилося, до загиблого льотчика ця сім’я ніякого відношення не має. З допомогою голови залізничного мікрорайону Л. В. Белименко, керівниці клубу «Пошук» ЗОШ № 11 О. М. Харитонової та інших небайдужих людей, вдалося встановити, що вул. Стаханова раніше називалася ім. 1 травня, потім Привокзальною, а зараз носить ім’я Ком’яхова. Та її не тільки перейменовували, а й перебудовували. Тож сліду будинку № 14 вже не знайти.

Однак дещо з’ясувати все-таки вдалося. У цьому районі проживала, а в депо працювала Євдокія Харламівна Горбоконь, 1882 року народження. Можливо, це мама льотчика. Ольга Григорівна Горбоконь, 1915 р.н., могла бути його дружиною. Але все це потребує підтвердження. Я збираюся в Подольськ, в архів Міноборони Росії, де зберігаються й матеріали Радянської Армії. Думаю, там вдасться знайти документи про нашого земляка.

Журналістам російського телеканалу НТВ «Мир» до архіву значно ближче, тож в Інтернеті з’явилися деякі роз’яснення.

В.Д. Горбоконь служив у 861 авіаполку, сформованому в червні 1942 р. в Кіровабаді Азербайджанської РСР. Літаки — американські бомбардувальники «Бостон», поставлені по ленд-лізу через Іран. Полк зразу ж направили на Воронезький фронт, який тоді відбивав несамовиті атаки фашистської групи «Вейхс». 2 липня — перший бойовий виліт. І перша втрата — загинув Слава Горбоконь.

Вказано, що В.Д. Горбоконь був представлений  на присвоєння звання Героя Радянського Союзу посмертно. Значить, він здійснив подвиг. Який? Під час виконання бойового завдання чи вже підбитий? За наказом Горбоконя троє членів екіпажу вистрибнули з парашутами. Чому ж не вистрибнув сам командир? Мабуть, рятував жителів села Визноватовка, над яким знаходились,   спрямував палаючий літак на поле. «Бостон»  так глибоко врізався в землю, що після його вибуху на поверхню викинуло хмару крейди. Вона й була міткою місця трагедії протягом 70 років.

Останки українського льотчика В’ячеслава Горбоконя поховали з належними почестями біля обеліску, спорудженого в пам’ять односельців, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної. Можливо, хтось із них лежить і в нашій землі. Вічна їм пам’ять.

Віктор СКРИПНИК.

Ще схожі публікації:

Ім’я Василя Стуса зобов’язує: сучасний українсько-державницький простір
Сьогодні і легко, і складно говорити про присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької об...
Газета “Донеччина” від 2 жовтня 2015 р. № 11 (15880)
Нині питання патріотичного виховання в Україні - нагальна потреба. Адже всі ми сьогодні бачимо наслідок формального ставлення до патріотизму. Від України відтяли Крим, тривають військові дії на Донбас...
Упокорення голодом: згадують українці Сходу
В рамках проєкту «Непораховані з 1932» реконструйовано рецепт ТРАВ’ЯНИКІВ – випечених хлібців з натертої трави, замішаних на гарячій воді з додаванням насіння льону «Хліб наш щоденний дай нам с...
ЧИТАЙ УКРАЇНСЬКЕ!
На Донеччині перевидали книжку письменника-земляка Павла Куща для дітей «АБВ, або Операція «Ставкозавр». Завдяки сприянню Донецької обласної державної адміністрації, зокрема рішенню комісії з питан...
“Донеччина” від 16 вересня 2016 року № 33 (15924)
Як злітав у повітря наш міст – показали майже по усіх телеканалах. Регіт, що супроводжував той вибух, ще й досі пам’ятаю. Ламати – то не будувати. Люди поколіннями Донбас викохували. Та кому до цього ...
Дайте, дядьку, п’ят… ого айфона!
Очікуване теленькання дзвоника біля вхідних дверей ми зустріли з радісним пожвавленням і неабияким піднесенням. – А кого чи чого нам усім зараз дуже не вистачає ? – патетично і водночас риторично з...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme