У рамках традиційного Форуму небайдужих 1 квітня в музеї «Смолоскип» відбулася науково-практична конференція «Смолоскип України», присвячена Народному Герою України Олексі Гірнику з нагоди 100-річчя від дня його народження.
Імпреза в музеї була традиційною, але цього разу організатори відійшли від сталих норм. Після короткої доповіді директора музею про життєвий шлях Олекси Гірника і його чин, слово було надано не науковим авторитетам, а молоді (в залі вона складала майже сімдесят відсотків присутніх). Для всіх співдоповідачів це були перші виступи на науково-практичній конференції, адже то були діти шкільного віку.
Старше покоління з великою увагою і повагою сприймало чисте дитяче слово, прояв благородних, духовних почуттів.
В урочисто прикрашеній залі було по родинному затишно: ікони, на стіні під рушником портрет В.Макуха, а на столі, застеленому рушниками, – у терновому вінку портрет О. Гірника, запалена свічка, коровай, грона калини. А поруч, на окремому столику – вишитий орнамент. Той самий, який колись прикрашав сорочку Олекси Гірника. До речі, у фондах музею є колекція орнаментів із сорочок Достойників Українського Народу: Т.Шевченка, Є.Коновальця, П.Полуботка, В.Стуса, Д.Шумука, В.Макуха, А.Горської та ін., які, за словами Олекси Гірника, «не блудили, не схибили». пам’ять про них народ зберіг у піснях, думах, мистецьких творах. За цими зразками Людмила Півень виконала Тарасову сорочку, а до 100-річчя О.Гірника – Олексину, яка й була презентована на Форумі. На нашу думку, така пам’ять про героїчну людину – справжня. в Україні 273 героя, а чи згадують про них в народі? Хіба що, почувши прізвища деяких призначених «героями», за висловом «великого українського поета» А. Чехова, «тільки плюнеш та перехрестисся».
Картина Еми Андієвської «Розп’яття» завершувала композицію оформлення зали. Чисті кольори картини-ікони, лінії її малюнку гармонізували простір. Та й тема жертви життям заради людей наштовхувала на думку, яку висловив о. Сергій – священик української церкви Петра Калнишевського (КП) – О. Гірник не той, хто вкоротив собі віку, а жертовник нашого народу, що віддав своє життя за добре майбутнє прийдешніх поколінь. перед своїм чином О.Гірник відвідав Києво-Печерську лавру, де молився і просив у Бога прощення.
мелодії «Подоляночки», «Реве та стогне Дніпр широкий», виконані Світланою Муравльовою (м. Ясинувата) на сопілці та кларнеті, перенесли присутніх на берег Дніпра до могили Кобзаря, де закінчився у муках земний шлях Олекси Гірника. І тільки материнське серце змогло відчути біль, який терпів її син:
– Олексонько, голубе, боляче, гаряче, лячно?
– Ні, мамо, хіба в незалежній не вдячні?
– Сліди де шукать, щоб омити слізьми, дорогенький?
– Чернеча гора, снігом легко йти, шлях рівненький.
– Листівки писав, Кобзаря цитував, його сином назвався.
– Черкасенка ще шахтарям нагадав. Не вагався…
– Якби я змогла – прилетіла б сама, дощем пролилася.
– Ні, мамо, системи стіна – людожерна тюрма. Чисте серце, не крайся.
Цю тиху розмову почула, скоріше відчула серцем матері, викладач Ясинуватського будівельного технікуму транспортного будівництва Ірина Курбацька.
«хіба в незалежній не вдячні?» – запитує Олекса не тільки у матері. Відповідь дали учасники урочистої конференції: гумореску Павла Глазового “Кухлик” зіграли Даринка Грузан (м. Ясинувата) та Сашко Курбацький (с. Терни, краснолиманського р-ну), Валерія Харленко (м. Донецьк) прочитала Шевченкове «Не називаю її раєм», Ганнуся Бердиєва (м. Дружківка) – уривок з нарису Миколи Янка «Ми – діти степу», а Світлана Муравльова – свій вірш, присвячений Т. Шевченку. Зазвучало на Донеччині українське слово! Чи не за це загинув Олекса Гірник?
запальний танок, віртуозно виконаний катрусею Троценко (м. Ясинувата), змінив вигляд дитини. Перед нами постала дівчинка, що знає, як не пихато, а гідно себе подати. Відомо, що Василь Стус міг поглядом не дозволити принизити себе. Як це важливо навчитися не втрачати людської гідності за будь-яких обставин. Але ж то було не останнє диво. Коли Ніді Сінгла (м. Донецьк) блискавкою пронеслася у вихорі гімнастичних вправ, зал завмер і вибухнув оплесками, дізнавшись, що Ніді в свої 10 років має 3-й дорослий розряд з художньої гімнастики. Присутні могли ознайомитися з новою кімнатою музею, призначення якої – розміщення орнаментів вишивок проекту «Пам’ять на життя».
Дослідження, проведені музеєм «Смолоскип» по вивченню причин самоспалення в різних країнах, привели до висновку, що Василь Макух перший у світі пожертвував життям заради національної ідеї. в Україні його послідовник – Олекса Гірник. Їх подвиг прославили піснями посестри з Союзу українок Надія Ніценко та Алла Роздобудько, а «Величальну пісню» вже підхопили всі присутні.
Слава Україні! Героям слава!
Віктор ТУПІЛКО.
Голова ВГОІ «Чорнобиль-Допомога».
Людмила ОГНЄВА.
Голова Донецького відділу Союзу українок.
Ще схожі публікації:
Предстоятель Православної церкви України Митрополит Епіфаній відвідав цими днями Маріуполь на Донеччині, де освятив унікальний храм святого Петра Могили і собору Успіння Пресвятої Богородиці, а також...
Цими днями завершилася акція «Eco Callenge», в якій взяли участь готельєри Азовського узбережжя з Маріупольського району Донецької області (Маріуполь, Юр’ївка, Білосарайська Коса, Мелекіне, Ялта,...
Спочатку про те, як збіглися в часі дві події: Верховна Рада 19 травня прийняла в цілому законопроєкт № 2521, який розширює дію державного телеканалу іномовлення UA|TV на тимчасово окуповані територ...
Петренківське свято у слов’янській ЗОШ № 13: з нього на Донеччині розпочалися заходи із святкування 200-річчя від дня народження поета-земляка Михайла Петренка Драматична дума у двох явах під на...
– Евтерпа! Калліопа! Мельпомена! Талія! Терпсіхора! Ерато! Полігімнія! Кліо! Уранія!.. Глухі хіба? Де ви там?.. Ні – це не перекличка наявних представниць кращої половини людства у чиємусь приватно...
Розпад Радянського Союзу дав надію, що Україна стане українською. Та де там. Уже чвертьстоліття у своїй країні, на своїй землі боремось з «п’ятою колоною» Москви. І... програємо. «Русский мир», очолюв...