У рамках традиційного Форуму небайдужих 1 квітня в музеї «Смолоскип» відбулася науково-практична конференція «Смолоскип України», присвячена Народному Герою України Олексі Гірнику з нагоди 100-річчя від дня його народження.
Імпреза в музеї була традиційною, але цього разу організатори відійшли від сталих норм. Після короткої доповіді директора музею про життєвий шлях Олекси Гірника і його чин, слово було надано не науковим авторитетам, а молоді (в залі вона складала майже сімдесят відсотків присутніх). Для всіх співдоповідачів це були перші виступи на науково-практичній конференції, адже то були діти шкільного віку.
Старше покоління з великою увагою і повагою сприймало чисте дитяче слово, прояв благородних, духовних почуттів.
В урочисто прикрашеній залі було по родинному затишно: ікони, на стіні під рушником портрет В.Макуха, а на столі, застеленому рушниками, – у терновому вінку портрет О. Гірника, запалена свічка, коровай, грона калини. А поруч, на окремому столику – вишитий орнамент. Той самий, який колись прикрашав сорочку Олекси Гірника. До речі, у фондах музею є колекція орнаментів із сорочок Достойників Українського Народу: Т.Шевченка, Є.Коновальця, П.Полуботка, В.Стуса, Д.Шумука, В.Макуха, А.Горської та ін., які, за словами Олекси Гірника, «не блудили, не схибили». пам’ять про них народ зберіг у піснях, думах, мистецьких творах. За цими зразками Людмила Півень виконала Тарасову сорочку, а до 100-річчя О.Гірника – Олексину, яка й була презентована на Форумі. На нашу думку, така пам’ять про героїчну людину – справжня. в Україні 273 героя, а чи згадують про них в народі? Хіба що, почувши прізвища деяких призначених «героями», за висловом «великого українського поета» А. Чехова, «тільки плюнеш та перехрестисся».
Картина Еми Андієвської «Розп’яття» завершувала композицію оформлення зали. Чисті кольори картини-ікони, лінії її малюнку гармонізували простір. Та й тема жертви життям заради людей наштовхувала на думку, яку висловив о. Сергій – священик української церкви Петра Калнишевського (КП) – О. Гірник не той, хто вкоротив собі віку, а жертовник нашого народу, що віддав своє життя за добре майбутнє прийдешніх поколінь. перед своїм чином О.Гірник відвідав Києво-Печерську лавру, де молився і просив у Бога прощення.
мелодії «Подоляночки», «Реве та стогне Дніпр широкий», виконані Світланою Муравльовою (м. Ясинувата) на сопілці та кларнеті, перенесли присутніх на берег Дніпра до могили Кобзаря, де закінчився у муках земний шлях Олекси Гірника. І тільки материнське серце змогло відчути біль, який терпів її син:
– Олексонько, голубе, боляче, гаряче, лячно?
– Ні, мамо, хіба в незалежній не вдячні?
– Сліди де шукать, щоб омити слізьми, дорогенький?
– Чернеча гора, снігом легко йти, шлях рівненький.
– Листівки писав, Кобзаря цитував, його сином назвався.
– Черкасенка ще шахтарям нагадав. Не вагався…
– Якби я змогла – прилетіла б сама, дощем пролилася.
– Ні, мамо, системи стіна – людожерна тюрма. Чисте серце, не крайся.
Цю тиху розмову почула, скоріше відчула серцем матері, викладач Ясинуватського будівельного технікуму транспортного будівництва Ірина Курбацька.
«хіба в незалежній не вдячні?» – запитує Олекса не тільки у матері. Відповідь дали учасники урочистої конференції: гумореску Павла Глазового “Кухлик” зіграли Даринка Грузан (м. Ясинувата) та Сашко Курбацький (с. Терни, краснолиманського р-ну), Валерія Харленко (м. Донецьк) прочитала Шевченкове «Не називаю її раєм», Ганнуся Бердиєва (м. Дружківка) – уривок з нарису Миколи Янка «Ми – діти степу», а Світлана Муравльова – свій вірш, присвячений Т. Шевченку. Зазвучало на Донеччині українське слово! Чи не за це загинув Олекса Гірник?
запальний танок, віртуозно виконаний катрусею Троценко (м. Ясинувата), змінив вигляд дитини. Перед нами постала дівчинка, що знає, як не пихато, а гідно себе подати. Відомо, що Василь Стус міг поглядом не дозволити принизити себе. Як це важливо навчитися не втрачати людської гідності за будь-яких обставин. Але ж то було не останнє диво. Коли Ніді Сінгла (м. Донецьк) блискавкою пронеслася у вихорі гімнастичних вправ, зал завмер і вибухнув оплесками, дізнавшись, що Ніді в свої 10 років має 3-й дорослий розряд з художньої гімнастики. Присутні могли ознайомитися з новою кімнатою музею, призначення якої – розміщення орнаментів вишивок проекту «Пам’ять на життя».
Дослідження, проведені музеєм «Смолоскип» по вивченню причин самоспалення в різних країнах, привели до висновку, що Василь Макух перший у світі пожертвував життям заради національної ідеї. в Україні його послідовник – Олекса Гірник. Їх подвиг прославили піснями посестри з Союзу українок Надія Ніценко та Алла Роздобудько, а «Величальну пісню» вже підхопили всі присутні.
Слава Україні! Героям слава!
Віктор ТУПІЛКО.
Голова ВГОІ «Чорнобиль-Допомога».
Людмила ОГНЄВА.
Голова Донецького відділу Союзу українок.
Ще схожі публікації:
Багато хлопців 95-ї аеромобільної бригади загинуло за період війни на сході. Тільки при звільненні Слов’янська полягло 18 військових. А під час зйомок відеоролик помер заступник командира бригади Серг...
Найголовнішою пам’яткою Кобзареві на Донеччині для мене тривалий час було погруддя поета біля шахти імені Шевченка в передмісті Красноармійська (нині Покровськ). Ще старшокласниками з села Успенівка, ...
Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично — почав збиратися на базар. — Візьми картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятка яєць, — по...
У рамках року Михайла Петренка, з ініціативи краєзнавців оголошеного Слов’янською міськрадою у зв’язку з 195-ю річницею з дня народження поета земляка та 150-річчям з дня його смерті, 7 вересня провед...
Кілька років тому, перебуваючи в Болгарії, Йосип Кобзон і Філіп Кіркоров разом виконали відому пісню Еміла Дімітрова «Моя България». Вона справила велике враження на присутніх. Навіть зараз цікаво чит...
На Донеччині відбувся обласний відкритий конкурс читців, поетів і художників «Любіть Україну!», приурочений до 120-річчя Володимира Сосюри За підсумками конкурсу «Любіть Україну!» автор...
