«Тепло своїх долонь, і розуму, і серця я Україні милій віддаю»

Таку ліричну назву мав міні-проект, який було проведено у Донецькій ЗОШ № 117

Немає необхідності говорити про те, як важливо любити свою Батьківщину. Цьому нас вчать із перших років життя.

Можливість продемонструвати свої щирі й чисті почуття до рідної землі мали учні нашої школи під час проведення надзвичайно цікавого міні-проекту. Протягом майже двох місяців вони змогли проявити себе у багатьох заходах: під час класних годин «Без верби і калини нема України» (1-4 кл.), «Рід, родина, Україна» (5-8 кл.), «Доля моя – в долі України» (9-11 кл.), у конкурсах газет «Золоті імена України», малюнків «Моя рідна країна – Україна», емблем до Дня соборності і свободи України, а також у конкурсах класних куточків «Моя рідна Україна».

Мені як члену журі  конкурсу виразного читання «Мова солов’їна» було дуже приємно, що учні нашого навчального закладу знають і люблять твори багатьох українських поетів. Два дні в ошатно прибраній актовій залі звучали вірші Т.Шевченка,  Лесі Українки, Олександра Олеся, П.Тичини, В.Симоненка, В.Сосюри, Е.Летюка, Д.Павличка та інших.

– Мова – це найдорожчий скарб кожного народу, і кожний народ живе, допоки живе його мова. У кращих зразках української поезії звучить  заклик любити батьківську мову, бути справжніми патріотами України. Саме цю головну думку намагалися донести до присутніх наші конкурсанти. І всім це вдалося, – зазначила директорка нашої школи, учитель-методист вищої категорії Л.В.Дудник.

Багатьом учням, безумовно, запам’яталася і віртуальна подорож до дендрологічного заповідника НАН України «Софіївка» в Умані, яку провів давній друг нашої школи Р.Г. Стешенко. Ми дізналися про історію заснування та будівництва цього чудового парку за більш ніж 215-річний період, разом із Робертом Григоровичем пройшлися його алеями, помилувалися мальовничими краєвидами.

«Дерево життя: від верхів’я до коріння» – таку тему мала зустріч учнів із майстром традиційного народного мистецтва Т.Д. Селівановою. На прикладах багатьох робіт (старовинних і власних рушників) майстриня показала багатство духовної культури українського народу та своєрідність його світогляду, розповіла про види рушників та їхню символіку, провела майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Між іншим, серед присутніх на цій зустрічі були не тільки дівчата, але й хлопці, які виявили бажання власноруч зробити іграшки, котрі на території сучасної України, виявляється, з’явились понад 10 століть тому. Як приємно було своїми руками, без голки, тільки з натуральних різнокольорових тканин і ниток навчитися робити не просто ляльку, а справжній давній український оберіг!

Серед заходів міні-проекту був і очікуваний багатьма «Веселий ярмарок». До імпровізованого «меню» входили українські традиційні національні страви: пироги та млинці з різноманітними начинками, вертуни, пампушки, узвари, вареники та багато іншого.

А завершився наш міні-проект святковим концертом «Ми козацького роду», підбиттям підсумків та урочистим нагородженням переможців конкурсів. Багатьох учнів було відзначено грамотами та нагороджено цінними подарунками – книжками від імені Донецької організації Національної спілки письменників України (голова П.В. Кущ) та газети «Донеччина» (редактор І.О. Зоц).

Яскраво, переконливо, творчо, здавалося, про очевидні, але такі необхідні речі – любов до Батьківщини – говорили ми протягом кількох тижнів у рідній школі. А організували цей захід заступник директора з виховної роботи Н.О. Журавльова, вчителі української мови та літератури О.Є. Волякіна, історії М.В. Кравченко, російської мови та літератури С.М. Оліфіренко, німецької мови Т.І. Дворнік.

Попереду нас чекає наступний міні-проект – «Ми обираємо здоровий спосіб життя».


Катерина ІСТОМІНА.

Учениця 8-Б класу, президент дитячої організації «Ровесник» Донецької ЗОШ № 117.


 

Ще схожі публікації:

Трагедія Бабиного Яру – в серці українського народу
29 вересня 2016 року народ України і світова спільнота вшанували пам'ять жертв Бабиного Яру. 29 вересня 1941 року у Бабиному Ярі нацисти розстріляли 33 770 євреїв міста Києва. Це був початок Голокос...
Навіщо телевізор, коли є Палац? Донецький обласний Палац дитячої та юнацької творчості
Багато в чому саме завдяки цьому Палацу, а точніше - керівникам і викладачам ПДЮТ (яких сміливо можна назвати ентузіастами своєї справи), та, звичайно ж, завдяки вихованцям, Донецька область вже три р...
У СЛОВІ ПАМ’ЯТЬ ТРИВОЖНА І ГОЛОС РВІЙНИЙ
Добірка поезій Віталія Павловського акумулює в собі пережите й сприйняте в останні роки, що стали лінією розмежування до війни й сьогодні. У віршах промовляють образи степу й весни, активною є націона...
Донецькі сліди
У жовтні в Києві непомітно промайнула виставка митців із різних регіонів до Дня художника. Про неї дізнався постфактум із газет. Колеги з видання «День», зокрема написали, що увагу відвідува...
Ім’я Василя Стуса зобов’язує: сучасний українсько-державницький простір
Сьогодні і легко, і складно говорити про присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької об...
НОВІ ВИДАННЯ «Іловайськ» і «Добробати»
  На минулому тижні в центральній міській бібліотеці Слов'янська журналісти Євген Положій та Вероніка Миронова презентували свої нові книжки про війну на Донбасі. Головний редактор газети «Пан...

The Author

Степовий Остап

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme