Вони уславили Донбас

Донбас — і справді унікальний край. У всьому світі добре знають про наші вугілля й метал, про розмаїті розсипи інших корисних копалин, про неповторні історичні та культурні пам’ятки, про напрочуд мальовничі краєвиди…

Але найбільше й найголовніше наше багатство — люди. Які були, які є, які ще будуть. Непересічні особистості, яскраві таланти, вони своєю невтомною працею, своєю творчістю вже уславили й продовжують уславлювати Донбас, безмірно підвищувати його багатогранний імідж.

Першу спробу щонайбільше зібрати іменитих земляків, так би мовити, під одним дахом зробили творці щойно виданої “Східним видавничим домом” книги “Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу”.

Їхні імена давно і добре відомі, і все ж щоразу знаходимо щось нове в їхніх біографіях, щось цікаве й не звідане раніше.

Ось, скажімо, визначний учений і державний діяч Російської імперії, гірничий інженер Євграф Ковалевський. Саме він виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження нашого краю, йому належить авторство першої геологічної карти Донбасу. Більше того, саме Євграфу Петровичу ми завдячуємо уведенню в широкий ужиток ймення нашого регіону. За основу він взяв назву річки Донець (скіфське “дон” означає “вода, ріка”). От і вийшов Донецький басейн — Донбас. До речі, походить Євграф Петрович з відомого роду українських старшин Запорозької Січі Ковалевських.

Не менш колоритна постать промисловця і банкіра Олексія Алчевського, який у ХІХ столітті засновував у нашому краї міста, розвивав металургійну промисловість, поєднав банківський і промисловий капітал. Але мало хто знає, що Олексій Кирилович на території своєї харківської садиби установив перший в історії пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.

В усіх енциклопедіях пишеться, що Сергій Прокоф’єв — російський композитор. Але ж народився він і зростав у селі Сонцівка (нині — с. Красне Красноармійського району Донеччини), тут провів свої дитячі роки, тут навколишня природа і привітні люди щедро дарували йому натхнення для плідної подальшої творчості. Фахівці відзначають, що українська тема проходить практично через усю його творчість, що невичерпним джерелом романтизму, ліричності, душевності та інших рис, притаманних прокоф’євській музиці, стали саме українські народні пісні, легенди, казки, неосяжний донецький степ.

З крутих придінцівських круч злетіла у світ невмируща пісня “Дивлюсь я на небо…”, яка досить тривалий час вважалася народною, настільки її прості й дохідливі слова відповідали духу та сподіванням нашого народу. І лише порівняно недавно було встановлено справжнє авторство цього шедевру, її написав виходець із Слов’янська Михайло Петренко.

Справжній гімн Україні створив український соловейко Володимир Сосюра, закликаючи любити її як сонце, як трави, і води, чим викликав спротив тодішньої влади. А ще він з гордістю заявляв, що все ж він — донецький поет, який усе своє життя оспівував цей гуркітливий і задимлений, але такий рідний край — Донбас.

Зі сторінок книги перед нами зримо постають також полярний дослідник Георгій Сєдов, художник Архип Куїнджі, просвітителі Микола Корф і Микита Шаповал, мислитель Микола Чернявський, учені-академіки Микола Чумаченко, Леонід Литвиненко та Роман Кучер, державний діяч Володимир Дегтярьов, письменники і поети Емма Андієвська, Володимир Біляїв, Павло Байдебура, Микола Рибалко, Микола Руденко та Василь Голобородько, правозахисники і водночас інтелектуали-поети, науковці Василь Стус, Олекса Тихий та Іван Дзюба, співак Анатолій Солов’яненко, педагог Віктор Шаталов, артист балету Вадим Писарєв.

Пишаюся, що в загальному доробку є й моя скромна частка — мій нарис “Космічний Бубка” розповідає про визначного атлета сучасності, автора 35 світових рекордів зі стрибків з жердиною, Олімпійського чемпіона Сергія Назаровича Бубку.

Книга “Постаті” підготовлена в рамках проекту “Культурне обличчя Донбасу”, в ній відтворено образи двадцяти семи наших визначних земляків. Поки що двадцяти семи. Бо їх, звичайно ж, набагато більше. І перелік достойників буде весь час поповнюватися і вдосконалюватися. А тому автор ідеї Володимир Білецький упевнений, що це лише — перший крок, початок проекту. Для підготовки другого тому вже активно проводяться консультації серед експертів – мистецтвознавців, науковців, журналістів. Остаточний їх склад визначиться за рейтинговою оцінкою.

Отже, далі буде.


Валерій ШЕПТУХА.


 

Ще схожі публікації:

У СЛОВІ ПАМ’ЯТЬ ТРИВОЖНА І ГОЛОС РВІЙНИЙ
Добірка поезій Віталія Павловського акумулює в собі пережите й сприйняте в останні роки, що стали лінією розмежування до війни й сьогодні. У віршах промовляють образи степу й весни, активною є націона...
ВІДЗНАЧИЛИ СВЯТО
   У вівторок 3 листопада в Командуванні Сухопутних Військ Збройних Сил України   пройшли урочистості до Дня ракетних військ і артилерії та Дня інженерних військ На плацу перед штабом Командування Су...
У Краматорську обговорили децентралізацію
4 квітня відбувся круглий стіл «Сучасний стан децентралізації в Донецькій області: основні досягнення та виклики», організаторами якого є Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Реанімаці...
Часопис “Донеччина” від 9 листопада 2018 року № 13 (15993)
ЄРМАКОВУ Ларису можна сміливо називати літописцем Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса, який створив у Горлівці Олег Федоров у 2002 році. В оргкомітеті цієї громадської організації Ла...
«Слов'янськ у війні 2014 року»: книга-фотографія подій
Кожна нація має особливі географічні об’єкти, що їх французький дослідник П. Нора назвав «місцями пам’яті». Це місцевості, згадка про які викликає в кожного представника нації яскраві патріотичні емоц...
Журналістика зі Сходу: спроба осмислення
Несподівано приємний подарунок отримав днями від поета і краєзнавця Олега Максименка в Краматорську – видану тиражем 18(!) примірників книгу «Регіональна журналістика: історичні уроки» (Черкаси.2016,)...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme