Донбас — і справді унікальний край. У всьому світі добре знають про наші вугілля й метал, про розмаїті розсипи інших корисних копалин, про неповторні історичні та культурні пам’ятки, про напрочуд мальовничі краєвиди…
Але найбільше й найголовніше наше багатство — люди. Які були, які є, які ще будуть. Непересічні особистості, яскраві таланти, вони своєю невтомною працею, своєю творчістю вже уславили й продовжують уславлювати Донбас, безмірно підвищувати його багатогранний імідж.
Першу спробу щонайбільше зібрати іменитих земляків, так би мовити, під одним дахом зробили творці щойно виданої “Східним видавничим домом” книги “Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу”.
Їхні імена давно і добре відомі, і все ж щоразу знаходимо щось нове в їхніх біографіях, щось цікаве й не звідане раніше.
Ось, скажімо, визначний учений і державний діяч Російської імперії, гірничий інженер Євграф Ковалевський. Саме він виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження нашого краю, йому належить авторство першої геологічної карти Донбасу. Більше того, саме Євграфу Петровичу ми завдячуємо уведенню в широкий ужиток ймення нашого регіону. За основу він взяв назву річки Донець (скіфське “дон” означає “вода, ріка”). От і вийшов Донецький басейн — Донбас. До речі, походить Євграф Петрович з відомого роду українських старшин Запорозької Січі Ковалевських.
Не менш колоритна постать промисловця і банкіра Олексія Алчевського, який у ХІХ столітті засновував у нашому краї міста, розвивав металургійну промисловість, поєднав банківський і промисловий капітал. Але мало хто знає, що Олексій Кирилович на території своєї харківської садиби установив перший в історії пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.
В усіх енциклопедіях пишеться, що Сергій Прокоф’єв — російський композитор. Але ж народився він і зростав у селі Сонцівка (нині — с. Красне Красноармійського району Донеччини), тут провів свої дитячі роки, тут навколишня природа і привітні люди щедро дарували йому натхнення для плідної подальшої творчості. Фахівці відзначають, що українська тема проходить практично через усю його творчість, що невичерпним джерелом романтизму, ліричності, душевності та інших рис, притаманних прокоф’євській музиці, стали саме українські народні пісні, легенди, казки, неосяжний донецький степ.
З крутих придінцівських круч злетіла у світ невмируща пісня “Дивлюсь я на небо…”, яка досить тривалий час вважалася народною, настільки її прості й дохідливі слова відповідали духу та сподіванням нашого народу. І лише порівняно недавно було встановлено справжнє авторство цього шедевру, її написав виходець із Слов’янська Михайло Петренко.
Справжній гімн Україні створив український соловейко Володимир Сосюра, закликаючи любити її як сонце, як трави, і води, чим викликав спротив тодішньої влади. А ще він з гордістю заявляв, що все ж він — донецький поет, який усе своє життя оспівував цей гуркітливий і задимлений, але такий рідний край — Донбас.
Зі сторінок книги перед нами зримо постають також полярний дослідник Георгій Сєдов, художник Архип Куїнджі, просвітителі Микола Корф і Микита Шаповал, мислитель Микола Чернявський, учені-академіки Микола Чумаченко, Леонід Литвиненко та Роман Кучер, державний діяч Володимир Дегтярьов, письменники і поети Емма Андієвська, Володимир Біляїв, Павло Байдебура, Микола Рибалко, Микола Руденко та Василь Голобородько, правозахисники і водночас інтелектуали-поети, науковці Василь Стус, Олекса Тихий та Іван Дзюба, співак Анатолій Солов’яненко, педагог Віктор Шаталов, артист балету Вадим Писарєв.
Пишаюся, що в загальному доробку є й моя скромна частка — мій нарис “Космічний Бубка” розповідає про визначного атлета сучасності, автора 35 світових рекордів зі стрибків з жердиною, Олімпійського чемпіона Сергія Назаровича Бубку.
Книга “Постаті” підготовлена в рамках проекту “Культурне обличчя Донбасу”, в ній відтворено образи двадцяти семи наших визначних земляків. Поки що двадцяти семи. Бо їх, звичайно ж, набагато більше. І перелік достойників буде весь час поповнюватися і вдосконалюватися. А тому автор ідеї Володимир Білецький упевнений, що це лише — перший крок, початок проекту. Для підготовки другого тому вже активно проводяться консультації серед експертів – мистецтвознавців, науковців, журналістів. Остаточний їх склад визначиться за рейтинговою оцінкою.
Отже, далі буде.
Валерій ШЕПТУХА.
Ще схожі публікації:
Віденська Січ – одна з найстарших українських студентських організацій, заснована 9 січня 1868 у Відні. Засновниками й першими головами «Січі»віденськоїбули А.Вахнянин і Ю.Целевич. «Віденська Січ» ...
Гіркі враження і справедливе обурення у читачів викликали жахливі історії про байдужість і цинізм людей, надруковані в нашій газеті 18 травня під заголовком "Мораль викинули на смітник". Напевне, коже...
Влада змогла використати другорядне мовне питання, аби відволікти громадян від нагальних соціально-економічних питань, наголосили в коментарі Deutsche Welle громадські діячі в Донецьку. С...
Найголовнішою пам’яткою Кобзареві на Донеччині для мене тривалий час було погруддя поета біля шахти імені Шевченка в передмісті Красноармійська (нині Покровськ). Ще старшокласниками з села Успенівка, ...
Що штовхає людей на підступні вчинки? Мотиви таких дій людей пояснює Зігмунд Фрейд. Проте люди не квапляться удосконалитись за рахунок науковця. Та і Фрейд запевняє, що скористатис...
Дні народження бувають різні й святкує їх кожен на свій смак. Викладачі та студенти філологічного факультету Маріупольського державного університету відзначили День факультету та кафедри української ф...
