Вистава про Лесю Українку

Дні народження бувають різні й святкує їх кожен на свій смак. Викладачі та студенти філологічного факультету Маріупольського державного університету відзначили День факультету та кафедри української філології показом вистави про життя Лесі Українки.

 

Прикметно, що святкування відбулося в чудову добу природного цвітіння та кохання, тому і вирішили розповісти глядачам про чоловіків, які найбільше вплинули на життя й творчість славетної Лесі. Тим паче, що минулого року кафедра української філології гостинно приймала відому київську письменницю, драматурга Неду Неждану, котра й є авторкою п’єси про Лесю Українку “І все-таки я тебе зраджу”.

Аматорський драматичний гурток під авангардною назвою “Не мій театр” діє в університеті вже кілька років. Очолюють його Ольга Шниткіна, викладач кафедри, а в недавньому минулому — випускниця магістратури спеціальності «Українська мова та література» та Оксана Мороз, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології.

В Україні будь-яка справа починається з пісні. Коли Ніна Клак, уроджена вінничанка, чистим сильним голосом проспівала слова вражаючої сили “Я жити хочу, я люблю! Мамо, не лай дочку свою!” — зала завмерла, бо був знайдений той камертон, що об`єднав і налаштував публіку на споглядання долі наскільки славетної, настільки ж і нещасної письменниці Лесі Українки.

Виявилось, ще до народження за її душу боролись два ангели — Добра і Зла, віщуючи дівчинці непересічний шлях. А далі — коротке дитинство, яке у 10 років перекреслила страшна хвороба, туберкульоз кісток. А далі — перша закоханість в грузинського студента Нестора Гамбарашвілі, що згодом одружився з іншою красунею. А далі — зустріч у Криму, під час лікування, з поляком Сергієм Менжинським, який помер на руках закоханої Лесі, змусивши написати за одну ніч п’єсу “Оргія”. А далі, значно пізніше, геть хвору, але відому поетесу полюбив Климентій Квітка. Він проявив наполегливість і таки умовив пані Косач до одруження і… життя в злиднях…

Мінялись роки, мінялись чоловіки, разом з ними змінювалась, мужніла, мудрішала та старішала Лариса Косач. Тому не дивно, що один сценічний образ виконують різні артистки — Антоніна Ігнатенко, Олена Охтирко, Тетяна Мацкова, Олеся Онищенко. Чоловічі ролі втілювали на кону Дмитро Гузь, Данило Черняєв, Євген Троян. Були ще ролі авторки-драматурга (Юля Домашина), ангелів — Білого Духа (Дар’я Скляр) та Чорного Духа (Вікторія Корнієнко). Організатори дійства намагались залучити якомога більше студентів до драматичної справи — і їм це вдалося!

Вистава аматорського театру сприймається на одному подиху, хоча триває годину без перерви. Глядачі-студенти та гості не могли відвести очей від артистів, що були настільки природні у своїх ролях, начебто розповідали історію власного кохання. Вдячні оплески супроводжували кожну сцену. Можна лише пошкодувати, що таку надзвичайну для Маріуполя п’єсу подивилось зовсім мало глядачів.

Думається, вже настала пора ставити перед відділом культури міськради питання про надання українським аматорським театрам Маріуполя певних днів для виступів на малій сцені Драматичного театру Маріуполя. Можливо, на паритетних засадах із грецькою, єврейською та іншими громадами нашого багатонаціонального міста. Оскільки національні рухи набирають обертів, а культурні потреби в театральному мистецтві задовольняються лише для російськомовних глядачів. Настає час брати до уваги побажання різних діаспор Маріуполя, а насамперед — українців, що є чільною нацією в Україні, але досі не мають належних умов для розкриття і втілення своїх талантів.


Ірина МОЛЧАНОВА.

Член НСЖУ, член ВУТ “Просвіта”.

На знімку: учасники вистави.


 

Ще схожі публікації:

«Донецькі» як можливий каталізатор змін у суспільстві
  Думав про це вже з самого початку війни, коли у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові з’явилися перші біженці з Донбасу. А ще частенько згадував давнє фото, зроблене в українському Криму ...
Донбас — не місце для нових фінансових пірамід.
 Обласна влада виступає проти створення в нашому регіоні «Поля чудес з Країни дурнів» і «тиражування» Льонь олубкових, тобто жертв фінансових махінацій  вікопам'ятної компанії «МММ». Творець «МММ» Сер...
Слов’янці святкують ювілей поета-земляка
Цей рік став ювілейним для українського поета-романтика Михайла Петренка –виповнюється 200 років від дня його народження. З метою підготовки та відзначення ювілею автора безсмертної пісні «Дивлюсь я н...
ПАМ’ЯТНИК АВТОРУ «ЩЕДРИКА»
Цими днями у Покровську урочисто відкрили пам’ятник видатному українському композитору Миколі Леонтовичу,автору знаменитої   різдвяної колядки «Щедрик». І хоча уродженець Вінниччини як хоровий дириген...
"Донеччина" від 22 липня 2016 року № 26 (15917)
Донбаський соціум, не дивлячись на свою, начебто, індиферентність, уважно слідкує за діями і київської, і особливо своєї донецької влади. Кожна неправильна дія, навіть непродумане сказане слово – зниж...
УСІ СИДІЛИ
Весілля було, як і спрадавна заведено, веселим. Село танцювало на невеликому майданчику над худенькою мальовничою повільною річкою біля садиби батьків нареченого, Сашка, кремезного роботящого, але не ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme