Як місто покинуть, на дачу злітать?

 

Наш славетний земляк Михайло Петренко просив у Бога крилець, щоб у небо злітать. Там, за хмарами, він мріяв «шукать собі долі, на горе привіту, і ласки у зірок, у сонця просить, у світі їх яснім все горе втопить». І зараз, через півтораста літ як пішов за межу поет-мрійник, багато, дуже багато слов’янців (і не тільки!) не знають, де б «горе втопить». Одні намагаються зробити це в пляшці оковитої, інші колються, щоб забутися, а дехто важкою працею старається поправити справи, що похитнулися внаслідок масового безробіття, стрибків цін та інших негараздів. Оскільки робота, якщо вона є, здебільшого оплачується на рівні мінімуму, а переважна більшість пенсіонерів теж одержує мінімум, то «мінімальники», як і радив прем’єр-міністр М.Азаров, беруться за лопати, тим більше, що у багатьох ще з 90-х  років є городи, сади. Та у  городян-землеробів, особливо у тих, чиї сади, городи, дачі знаходяться неподалік залізничної лінії Слов’янськ – Лозова, виник ще один «негаразд» – нічим добратися до землі, яка їх годувала. Залізничники, посилаючись на підготовку до Євро – 2012, скасували всі електропоїзди, якими городяни вранці їздили на дачні ділянки, а увечері поверталися додому. Якщо минулого року поїзд Красний Лиман – Слов’янськ – Лозова курсував хоч у вихідні, то цього року і його скасували.

Наближаються поминальні дні. У тисяч жителів Слов’янська, Краматорська, інших міст Донеччини, рідні яких жили вздовж залізниці, є потреба з’їздити на кладовища, впорядкувати могили. Раніше в такі дні всі три електрички в напрямку Лозової йшли буквально забиті людьми. Вони їхали пом’янути померлих, зустрітися з родичами, які ще животіють на пограбованій, розореній землі. Тепер у них забрали й останню можливість побачитися з ріднею. То хто допоможе? Керівництво залізниці мовчить. Мабуть,чекає, коли ображені, озлоблені люди вдадуться до радикальних заходів. Візьмуть, як на Львівщині, й перекриють рух поїздів у самий непідходящий момент. Ото ганьба буде…


Віктор СКРИПНИК.


 

Ще схожі публікації:

СЛОВ’ЯНЩИНА — КРАЙ БАГАТОЇ І ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ
У видавництві «Друкарський двір» (директор В.І.Бутко) щойно вийшла з друку книга «Слов’янщина. Час, події, люди». Її укладачем став член Національної спілки журналістів України В.О.Чорнобровий. Причет...
Донецька рана України
Це дарчий напис автора збірки нарисів-есеїв І. М. Дзюби (Київ, «Кліо», 2018), надісланої нашому земляку, знакому науковцю (доктор філософських наук, професор) і літератору (автор семитомного видання т...
Дайте, дядьку, п’ят… ого айфона!
Очікуване теленькання дзвоника біля вхідних дверей ми зустріли з радісним пожвавленням і неабияким піднесенням. – А кого чи чого нам усім зараз дуже не вистачає ? – патетично і водночас риторично з...
Окупована Донеччина: що попереду?
Побачене, почуте і пережите за останні два роки склалося в роздуми, якими хочу поділитися з земляками. Дорогі мої співвітчизники! Ось вже два роки як ви живете на «звільненій» (напевно, від «хохлів» ...
Часопис “Донеччина” від 14 липня 2017 року № 26 (15964)
Ми пам’ятаємо, що зовсім недавно про Донецьк говорили як про столицю Донбасу – потужний промисловий, діловий і культурний центр. Розташований на відстані 800 км від столиці України, Донецьк мав тісні ...
Єдина країна. В обіймах друзів
    Стає доброю традицією обмін культурним надбанням між Костянтинівським районом та містом Вижниця Чернівецької області. Так, на початку червня делегація Костянтинівського району в...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme