Як місто покинуть, на дачу злітать?

 

Наш славетний земляк Михайло Петренко просив у Бога крилець, щоб у небо злітать. Там, за хмарами, він мріяв «шукать собі долі, на горе привіту, і ласки у зірок, у сонця просить, у світі їх яснім все горе втопить». І зараз, через півтораста літ як пішов за межу поет-мрійник, багато, дуже багато слов’янців (і не тільки!) не знають, де б «горе втопить». Одні намагаються зробити це в пляшці оковитої, інші колються, щоб забутися, а дехто важкою працею старається поправити справи, що похитнулися внаслідок масового безробіття, стрибків цін та інших негараздів. Оскільки робота, якщо вона є, здебільшого оплачується на рівні мінімуму, а переважна більшість пенсіонерів теж одержує мінімум, то «мінімальники», як і радив прем’єр-міністр М.Азаров, беруться за лопати, тим більше, що у багатьох ще з 90-х  років є городи, сади. Та у  городян-землеробів, особливо у тих, чиї сади, городи, дачі знаходяться неподалік залізничної лінії Слов’янськ – Лозова, виник ще один «негаразд» – нічим добратися до землі, яка їх годувала. Залізничники, посилаючись на підготовку до Євро – 2012, скасували всі електропоїзди, якими городяни вранці їздили на дачні ділянки, а увечері поверталися додому. Якщо минулого року поїзд Красний Лиман – Слов’янськ – Лозова курсував хоч у вихідні, то цього року і його скасували.

Наближаються поминальні дні. У тисяч жителів Слов’янська, Краматорська, інших міст Донеччини, рідні яких жили вздовж залізниці, є потреба з’їздити на кладовища, впорядкувати могили. Раніше в такі дні всі три електрички в напрямку Лозової йшли буквально забиті людьми. Вони їхали пом’янути померлих, зустрітися з родичами, які ще животіють на пограбованій, розореній землі. Тепер у них забрали й останню можливість побачитися з ріднею. То хто допоможе? Керівництво залізниці мовчить. Мабуть,чекає, коли ображені, озлоблені люди вдадуться до радикальних заходів. Візьмуть, як на Львівщині, й перекриють рух поїздів у самий непідходящий момент. Ото ганьба буде…


Віктор СКРИПНИК.


 

Ще схожі публікації:

Іван Ле в Краматорську
Іван Леонтійович Ле (прізвисько Мойся) — відомий український письменник, лауреат літературної премії імені Т.Г.Шевченка, автор цікавих романів "Наливайко", "Міжгір'я",  "Хмельницький", "Інтеграл" &...
Лебедина пісня поета
Творча спадщина нашого Національного Пророка – невичерпне джерело. Кожне нове покоління з урахуванням потреб своєї епохи шукає і знаходить у творах Батька нації, посланого нам Всевишнім, нові риси і о...
Єдина країна. В обіймах друзів
    Стає доброю традицією обмін культурним надбанням між Костянтинівським районом та містом Вижниця Чернівецької області. Так, на початку червня делегація Костянтинівського району в...
Ім’я Василя Стуса зобов’язує: сучасний українсько-державницький простір
Сьогодні і легко, і складно говорити про присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької об...
Чи впливають медіа на вибір Донбасу?
  Коли я попросила відповісти на це запитання свою колишню колегу, чиє життя наразі розділене між підконтрольною Україні територією та окупованою, вона перепитала про які медіа мова – українсь...
“ПОЛЯРНА НІЧ” НАД ДОНБАСОМ
  Я не про війну, яку можна назвати жахливою ніччю, котрій не видно кінця. Я про природну зміну дня і ночі, і про тривалість світлої та темної пори доби у різних географічних точках. Всім від...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme