У рамках традиційного Форуму небайдужих до Дня визволення Донбасу в приміщенні музею «Смолоскип» 15 вересня відбулася громадська Академія: «Україна після визволення від німецької окупації – засади державності»
У роботі Академії взяли участь: голова організації ветеранів Донецької області Віктор Прокопчук, головний редактор газети «Україна козацька» Антін Бобир, історик Віктор Урбан, заступник голови Галицького земляцтва в Донбасі Олександр Жилак, голова Союзу Українок Донецької області Людмила Огнєва, голова всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-Допомога», фундатор музею «Смолоскип» Віктор Тупілко.
Ввідну доповідь зробив Віктор Урбан, автор багатьох книг з історії українського народу, що стали результатом багаторічних самостійних незалежних досліджень. Він зазначив, що фактично в площині будування України, як держави, мало що змінилося для українців після усунення з території України німецьких військ. Мало того, під час присутності Західного окупаційного контингенту українці мали набагато більше можливостей для розвитку своєї культури, ніж після заміни цього контингенту на Східний – Московський. В.Урбан підкреслив, що мова йде про боротьбу двох соціалістичних тоталітарних режимів за володіння Україною і що до періоду конкретної фази у вигляді бойових дій ці тоталітарні режими тісно співпрацювали в економічній і військовій площині. Ділили чужі території і в разі перемог проводили спільні паради перемог. У сфері релігії німці віддавали перевагу протестантству, але в Україні до цього питання у них було ліберальне ставлення, і місцеві жителі мали право на власну православну церкву. За часів радянського панування, фактично московського, українці були позбавлені й цього.
Віктор Прокопчук: Коли читаєш мемуари радянських воєначальників, то бачиш, що це не стільки спогади, скільки лаштування під уподобання керівництва держави. Перевидання цих спогадів постійно редагуються і часто суперечать попереднім друкам. Всерйоз до цих «джерел» історії ставитися не можна.
Антін Бобир: Українська держава – це коли розвивається українська культура. Під час німецької окупації в Донбасі були українські школи, а не німецькі. Після війни українські школи знищувалися, а замість них робилися московські. Під час німецької окупації більшість газет були українські, меншість – німецькі. Українські видавалися в кожному районі. Після «визволення» Українська преса була зведена нанівець.
Олександр Жилак: Для українців війна закінчилася в 1961 році, коли був ліквідований спротив УПА – Української Повстанської Армії. Це брехня, що на Сході не було дій УПА. Тут був великий спротив окупаційним тоталітарним режимам. Московщина, що прийшла на зміну німцям, про це замовчувала.
Людмила Огнєва: На жаль, спроби продовжити московську окупацію тривають. Одним із таких засобів є нав’язування чужих символів, як Георгіївська стрічка – нібито Георгій – наш спільний з Московською релігією достойник. В Україні і в українців ніколи не було святого Георгія Побєдоносця зі списом. У нас є Святий Юрій, який перемагав молитвою, а не списом.
Віктор Тупілко: На цьому заході я говорю не як українець, а як громадянин України. Питання національності важливе, але я знаю, що найбільш радикальні українські націоналісти – часто етнічно не українці. Один відомий москальський українофоб вимушено написав: «Українці ніколи не визнають, що ми такі, як і вони. Нам залишається лише одне – піти з їхньої землі і дати їм спокій». Відомо, що більшість держав світу не мають установчих документів про своє створення. Україна має Декларацію про Незалежність, де прописано, що це Національна держава. Це є офіційним свідченням того, що всі, абсолютно всі держави світу, визнавши цей документ, фактично визнали, що після другої світової війни Україна залишалася під іншою окупацією і не була Національною державою.
Потім Академії Людмила Огнєва ознайомила учасників і гостей заходу з документами музею «Смолоскип», в яких йдеться про боротьбу українців Донбасу з окупаційними тоталітарними режимами.
Степан КОПАНКА.
Ще схожі публікації:
Напередодні 71-ї річниці нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз в редакцію «Книги Пам’яті України» по Слов’янську і району надійшло повідомлення, що у Воронезькій області (РФ) знайшли останки...
Усний журнал з такою назвою підготували до Шевченківських свят студенти 8-10 класів Маріупольського міського ліцею. Вони прочитали його на відкритому уроці, який проводила керівниця кафедри «Українськ...
Рідко хто навіть із відомих літераторів удостоювався честі при вступі до Спілки письменників отримати рекомендацію поета, відомого всьому світові. Наша землячка Наталія Хаткіна - одна з таких щасливчи...
Торік 28 травня не стало наставниці моїх студентських і всіх подальших літ — Фені Дмитрівни Пустової, кандидата філологічних наук Донецького університету Відійшла у вічність в один день зі своїм ку...
Розум підказує: ми всі – не вічні, колись та прийде кінець кожному. А серце не сприймає – померла мама. Згадалися рядки поета з Луганщини Івана Світличного: Наснилось, неначе згасло сонце, І ...
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України Цими днями на території Лиманської громади на Донеччині відбулос...
