Зміна окупаційних режимів

У рамках традиційного Форуму небайдужих до Дня визволення Донбасу в приміщенні музею «Смолоскип» 15 вересня відбулася громадська Академія: «Україна після визволення від німецької окупації – засади державності»

 

У роботі Академії взяли участь: голова організації ветеранів Донецької області Віктор Прокопчук, головний редактор газети «Україна козацька» Антін Бобир, історик Віктор Урбан, заступник голови Галицького земляцтва в Донбасі Олександр Жилак, голова Союзу Українок Донецької області Людмила Огнєва, голова всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-Допомога», фундатор музею «Смолоскип» Віктор Тупілко.

Ввідну доповідь зробив Віктор Урбан, автор багатьох книг з історії українського народу, що стали результатом багаторічних самостійних незалежних досліджень. Він зазначив, що фактично в площині будування України, як держави, мало що змінилося для українців після усунення з території України німецьких військ. Мало того, під час присутності Західного окупаційного контингенту українці мали набагато більше можливостей для розвитку своєї культури, ніж після заміни цього контингенту на Східний – Московський. В.Урбан підкреслив, що мова йде про боротьбу двох соціалістичних тоталітарних режимів за володіння Україною і що до періоду конкретної фази у вигляді бойових дій ці тоталітарні режими тісно співпрацювали в економічній і військовій площині. Ділили чужі території і в разі перемог проводили спільні паради перемог. У сфері релігії німці віддавали перевагу протестантству, але в Україні до цього питання у них було ліберальне ставлення, і місцеві жителі мали право на власну православну церкву. За часів радянського панування, фактично московського, українці були позбавлені й цього.

Віктор Прокопчук: Коли читаєш мемуари радянських воєначальників, то бачиш, що це не стільки спогади, скільки лаштування під уподобання керівництва держави. Перевидання цих спогадів постійно редагуються і часто суперечать попереднім друкам. Всерйоз до цих «джерел» історії ставитися не можна.

Антін Бобир: Українська держава – це коли розвивається українська культура. Під час німецької окупації в Донбасі були українські школи, а не німецькі. Після війни українські школи знищувалися, а замість них робилися московські. Під час німецької окупації більшість газет були українські, меншість – німецькі. Українські видавалися в кожному районі. Після «визволення» Українська преса була зведена нанівець.

Олександр Жилак: Для українців війна закінчилася в 1961 році, коли був ліквідований спротив УПА – Української Повстанської Армії. Це брехня, що на Сході не було дій УПА. Тут був великий спротив окупаційним тоталітарним режимам. Московщина, що прийшла на зміну німцям, про це замовчувала.

Людмила Огнєва: На жаль, спроби продовжити московську окупацію тривають. Одним із таких засобів є нав’язування чужих символів, як Георгіївська стрічка – нібито Георгій – наш спільний з Московською релігією достойник. В Україні і в українців ніколи не було святого Георгія Побєдоносця зі списом. У нас є Святий Юрій, який перемагав молитвою, а не списом.

Віктор Тупілко: На цьому заході я говорю не як українець, а як громадянин України. Питання національності важливе, але я знаю, що найбільш радикальні українські націоналісти – часто етнічно не українці. Один відомий москальський українофоб вимушено написав: «Українці ніколи не визнають, що ми такі, як і вони. Нам залишається лише одне – піти з їхньої землі і дати їм спокій». Відомо, що більшість держав світу не мають установчих документів про своє створення. Україна має Декларацію про Незалежність, де прописано, що це Національна держава. Це є офіційним свідченням того, що всі, абсолютно всі держави світу, визнавши цей документ, фактично визнали, що після другої світової війни Україна залишалася під іншою окупацією і не була Національною державою.

Потім Академії Людмила Огнєва ознайомила учасників і гостей заходу з документами музею «Смолоскип», в яких йдеться про боротьбу українців Донбасу з окупаційними тоталітарними режимами.


Степан КОПАНКА.


 

Ще схожі публікації:

“Донеччина” від 28 вересня 2016 року № 35 (15926)
У розпал воєнних дій на території Донецької області улітку 2014 року вихованці шкіл-інтернатів та дитячих будинків – діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування з тимчасово окупованих те...
На екскурсію в Соледар
Незабутні враження отримали мобілізовані військовослужбовці військової частини 3035 від екскурсії до міста Соледар на соляні шахти, що була організована за ініціативи підполковника Ярослава Янушкевича...
Чи бути Донецькому національному університету Стусовим?
Роздуми після зустрічі в Донецькому національному університеті у Вінниці. У колективі ДонНУ громадські слухання щодо перейменування вишу вийшли на фінішну пряму – незабаром конференція трудового коле...
НОВІ ВИДАННЯ «Іловайськ» і «Добробати»
  На минулому тижні в центральній міській бібліотеці Слов'янська журналісти Євген Положій та Вероніка Миронова презентували свої нові книжки про війну на Донбасі. Головний редактор газети «Пан...
Священик і психолог, друг, і помічник
Що вміщує в себе духовний вимір людського досвіду війни? Як формуються нові цінності? Хто втішає і милиться поруч з бійцем? – на ці питання відповідає військовий капелан Геннадій Лисенко. «Час іде,...
Завершився конкурс на кращий танковий взвод
Сьогодні завершився конкурс на кращий танковий взвод Сухопутних Військ Збройних Сил України. Воїни-танкісти оперативних командувань Сухопутних Військ ЗС України, - у складі танкових взводів, - протяго...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme