Вражаюча цифра і не менш захоплююча художня виставка під такою назвою відкрилася у грудні. Її автор – 90-річний ювіляр Андрій Василенко – єдиний художник-фронтовик Донецька, член Національної спілки художників України та Міжнародного товариства письменників і художників.
Виставка довжиною у життя
У свій День народження Андрій Степанович презентував донецькому глядачу картини різних періодів творчості, розмістивши їх у трьох виставкових залах Дому художників. З раннього періоду представлені сімейні портрети, період Великої Вітчизняної війни, повоєнний період і час незалежності держави – це портрети військових товаришів, захисників Батьківщини; пам’ятні місця та меморіали Великої Вітчизняної війни різних держав Європи; портрети відомих політичних, громадських, культурних, спортивних діячів; пейзажі та архітектурні пам’ятки Донбасу різних часів; низка полотен, присвячених Середній Азії тощо. Серед полотен є й роботи, написані ювіляром за кілька місяців до 90-річчя, наприклад, портрет дружини Президента України Людмили Янукович, Народного артиста СРСР Йосипа Кобзона, президента ФК «Шахтар» Ріната Ахметова та низка інших картин.
Левова частка художніх доробків ювіляра – це портрети знаменитих і маловідомих особистостей. Чому так? Відповідь досить проста: у Андрія Василенка є одна чудова особливість – він завжди дякує долі й Богу за зустрічі з людьми, які вони йому дарують, виказуючи це і через майстерність пензля.
Ювілей: з людьми і для людей
Неначе зійшли з авторських полотен його гості! В очах двоїлося, коли привітати ювіляра прийшли дружина Президента України Людмила Янукович та видатний хірург, Герой України Григорій Бондар. Ще зранку на відкриття виставки завітав голова Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький. З найщирішими побажаннями губернатор вручив художнику-фронтовику ключі від автомобіля.
Протягом двох годин Андрій Василенко приймав вітання від начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Миколи Пташки, голів ветеранського руху області та районів Донецька, письменника Григорія Штейна, директора музею-садиби В.Немировича-Данченка та М.Корфа Олександра Бугайова (який переказав найщиріші побажання від Народного артиста України Станіслава Саварі), Заслуженого працівника культури Віктора Вовенка, а також від голови Донецької обласної організації Національної спілки художників України Олександра Скориха та товаришів-художників Олексія Полякова, Володимира Шенделя, Григорія Тишкевича, Лариси Джарти, Тараса Шевченка, Юрія Зорко, Євгена Орлікова, Миколи Капусти, Анатолія Дерези та інших.
Свої слова прихильності та вдячності ювіляру висловив Олександр Близнюк – людина, золоті руки якої створювали найкращі виставкові експозиції в Україні та, власне, займалися розміщенням полотен ювілейної виставки «90 літ, 90 картин».
Приємним сюрпризом для Андрія Василенка стало надіслане привітання з Чехії від генерального консула Ондрея Моравека. Із цією країною художника-фронтовика пов’язує воєнне минуле. Адже Андрій Степанович пройшов з боями майже всю Україну, а потім брав участь у визволенні Польщі, Угорщини та Чехії. Те, як мужньо і безстрашно боровся з ворогом старший гвардії сержант, підтверджують медаль «За відвагу» та інші нагороди. Серед них – дві подяки від Верховного Головнокомандуючого, отримані за бойову доблесть під час визволення Чехії. А вже у мирний час Андрій Степанович був нагороджений «Бойовим хрестом чеських ветеранів». Донеччанин Андрій Василенко – досі єдиний громадянин України, удостоєний такої почесної нагороди!
Найкращою ж нагородою у День народження, як зізнається сам ювіляр, стала тепла святкова атмосфера, створена людьми, які поряд з Андрієм Степановичем були не лише у цей день, а протягом усього його життя чи в певний його період. За даровану теплоту сердець іменинник подякував гостям, без заминок і… окулярів зачитавши свою промову.
Неможливе – можливе
На що ще здатен знаменитий донеччанин у свої 90?! Виявляється, у свій День народження Андрій Степанович не лише приймав подарунки, а й сам робив приємні сюрпризи запрошеним. Ретельно готуючись до свята, він створював нові полотна для виставки і для почесних гостей. Художник подарував барвисту картину Святогірського монастиря голові ОДА Андрію Шишацькому та портрет першій леді Людмилі Янукович.
Крім того, ті, хто слідкують за творчим шляхом Андрія Василенка, знають, що він вправний майстер не лише художніх образів, а й словесних. Минулого року світ побачила книга «Краски жизни», в якій автор зібрав яскраві спогади і фронтові замальовки. У ювілейний рік Андрій Степанович задумав ще один прекрасний проект книги – однойменний з його виставкою. Спільними зусиллями автора, редактора, верстальника, художника-оформлювача видання «90 літ, 90 картин» має перетворитися в майстерню художника – його другий дім. В окремих кімнатах-розділах на читача будуть чекати не лише чудові художні полотна, але й цікаві розповіді господаря. Таким чином ювіляр ніби запрошує до себе додому, де читач зможете отримати естетичну насолоду від робіт Андрія Степановича, «живої бесіди» з художником, разом погортати сімейний фотоальбом. За нелегкий плодотворний шлях довжиною майже у століття Андрій Василенко назбирав безцінну скарбницю творчого матеріалу, яким хоче поділитися із земляками.
Мені ж хочеться лише додати, якщо 90 – це поштовх до нових починань донецького художника (а на майбутнє у нього чималі плани), то вік може і взагалі стати підвладним цілеспрямованій людині. І у цьому переконує приклад Андрія Степановича: неможливе – можливе!
Катерина МАЗОХА.
Ще схожі публікації:
У Дебальцевому незабаром постане пам'ятник видатному поету. Конкурс скульпторів виграв майстер із Запоріжжя Борис Чак, відомий створенням бюстів Шевченка, Ахматової та Цвєтаєвої, а також Сталіна у сто...
Всім відомо, що яйця несуть птахи. А в Слов’янську в 1970-х сталася новина, яка сколихнула весь Радянський Союз. Уявляєте, в офіційній партійній міськрайонній газеті «Комуніст», на першій сторінці йшл...
Мій рідний край, донецький край, Широкий степ — моя свободо! У дикім полі, сонце, грай, І весняну даруй погоду! Нехай гримлять сильніше грози, Нехай на землю ллють дощі! Не розплету...
У піснях, казках, легендах наших предків частенько, як про щось живе і особливе, згадується камінь. Його наділяли всілякими надзвичайними властивостями. Він міг бути оберегом, коштовністю, прикрасою, ...
Дмитро Дмитрович Білий, доктор історичних наук, професор кафедри українознавства – особистість у Донецькому юридичному інституті знана і впізнавана. Для кожного, кому пощастило слухати його лекції, ди...
У "Донеччині" за 20 листопада ц.р. вміщені дві великі статті про українську мову. На першій сторінці ми бачимо звіт про обласну науково-практичну конференцію на тему "Мова — глибина тисячоліть" (автор...