Літературна гордість краю

Майбутнє кожної людини, її родини та й усієї України цілком залежить від того, яку дорогу в житті нам доля обирає в дитинстві. Складний і непередбачений отой шлях, який починається з виховання дітлахів батьками, у дитячому садочку, школі або ліцеї. Саме тоді закладаються у підсвідомість риси характеру, любов до праці і, головне, до людини.

Дорослі можуть пригадати, який визначний вплив у юнацтві на них мав учитель у школі або прочитані книги, де могутня, споконвічна зброя, назва якої Слово, покволом забирає у полон розум людини і надалі веде її дорогою добробуту.

 

Нещодавно довелося відвідати донецький ліцей «Колеж», де по-справжньому був захоплений побаченим музеєм «Літературна гордість Донбасу». Відкривають експозицію вірші відомого донецького поета Станіслава Жуковського:

Отут розправив плечі я,

Як України син.

Донеччино, Донеччино,

Земний тобі уклін.

Далі – світлини відомих донецьких письменників Василя Стуса, Володимира Сосюри, Івана Костирі, Павла Байдебури, Станіслава Жуковського, Бориса Горбатова, Олени Леонтьєвої й багатьох інших. На окремих стендах розташовані, починаючи з 20-х років минулого сторіччя, твори письменників і стислі відомості про кожного. З «Шахтёрских сказов» і «Літературної Кочегарки» до сучасних майстрів художнього слова, представлено чимало цікавого і корисного.

– Створений наш музей з ініціативи директора колежу Григорія Аркадійовича Штейна. (Григорій Аркадійович – Заслужений працівник народної освіти України, кандидат економічних наук, доктор філософії, професор, Почесний громадянин Європи. Його наукові праці, безліч друзів у країні й за її межами довершили непересічний авторитет науковця і талановитого керівника – авт.). Саме Григорій Аркадійович подарував зі свого домашнього архіву більшість матеріалів до музею. Також брали участь у його створенні майже всі викладачі й учні, – розповідає викладачка літератури Людмила Анатоліївна Зайцева. – З восьмого класу і по одинадцятий проходять уроки з літератури Донеччини. Учні із захопленням читають і вивчають твори земляків. Найбільше їх цікавлять краєзнавчі дослідження Івана Костирі «Думи про Дике Поле» і «Думи про Донецький кряж:», вірші «Листи до сина» Василя Стуса, ліричні пісні збірки «В нас доля одна» Станіслава Жуковського, поезія Олени Лаврентіївни, Віктора Руденка, й іншу поезію залюбки вчать напам’ять.

У музеї чимало цікавого і корисного для юнацтва і неабияка допомога викладачеві у його важливій роботі. Учні не тільки можуть прочитати твори письменника, але й зрозуміти, як над ними той працював, щоб залишити нащадкам правду життя свого часу, коли випала доля жити. Тут є чисельні нотатки та рукописи з архівів Івана Костирі, Павла Байдебури, талановитого поета з трагічною долею Володимира Кочергіна з Донецька, інших наших талановитих земляків художнього слова.

Окрім добре відомих прізвищ письменників, особливу увагу звернув на стенд «Література воєнних і післявоєнних років». У передмові директора Донецького відділення розшуково-видавничі агентства «Книга пам’яті України» Івана Івановича Кулаги йдеться про тих юнаків і дівчат, кому випала нелегка доля жити у роки війни. Повісті й нариси Олександра Хоміна, Станіслава Наконечного, Неллі Ковригіної розповідають про боротьбу донецького підпілля з німецькими окупантами. Одним із його організаторів був комсомолець Борис Орлов, якого поетеса Галина Ходосенко згадує у віршах:

В парке нашем за клубом

Много весен подряд

В одеянии грубом

Под ветрами стоят.

Трое их на припёке:

Непокорный Скоблов,

Гордый Савва Матекин,

Смелый Боря Орлов.

Знаходиться пам’ятник «Непокорённые» у парку ім. Горького, що в Пролетарському районі Донецька.

– У бібліотеці ліцею «Колеж», – продовжує розповідати Людмила Анатоліївна, – багато художніх творів Донеччини. З учнями я і мої колеги Ірина Іванівна Горбаченко, Людмила Степанівна Бречка, Людмила Єгорівна Соловйова, Світлана Андріївна Сироїжко, Світлана Миколаївна Оліфіренко проводимо цікаві відкриті уроки, завжди запрошуємо письменників, розповіді яких захоплюють учнів, допомагають краще усвідомити художні твори або публіцистику. А в ліцеї працює досвідчений і високопрофесійний педагогічний колектив. Майже всі вчителі мають вищу категорію, а одинадцятеро – Заслужені вчителі України. Тому не дивно, що учнів наших залюбки приймають до вищих навчальних закладів, адже ліцей «Колеж» має в освітян і батьків підлітків Донеччини й України високу позитивну репутацію. А щодо музею «Літературна гордість Донбасу», то він ще «молодий», це тільки початок його довгого життя. Але навіть цього, що ми маємо, достатньо для дослідження і написання курсових і дипломних робіт студентами філологічних факультетів. Тому дуже хотілось, щоб у подальшому розвитку музею взяти активну участь і вони, і учні та випускники нашого ліцею, а також їх батьки, письменники й читачі – усі, хто причетний до літературної слави нашого краю. Адже ще багато невідомого і важливого в нашій багатонаціональній і талановитій Донеччині.


Микола ВОРОНА.

м. Донецьк.


 

Ще схожі публікації:

Часопис “Донеччина” від 20 січня 2017 року № 3(15941)
Національне самоусвідомлення українців зростає. Це помітно – у Києві українську мову чути дедалі частіше. Багато людей, особливо з-поміж інтелігенції, перейшло на українську. І зіткнулося з виразними ...
Часопис “Донеччина” від 20 липня 2018 року № 8 (15988)
Правда по-краматорськи. Маркером на об’єктивність місцевих газет стало висвітлення ними відзначення 5 липня Дня звільнення Краматорська і Слов’янська від проросійських терористів. У Краматорську зокре...
"Донеччина" від 26 серпня 2016 року № 30 (15921)
У пеклі наших доль не знаєш сам – ти бранець чи обранець. Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство. Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира. Лиш храм збудуй, а люди в нього...
НЕНАЧЕ ЗГАСЛО СОНЦЕ
Розум підказує: ми всі – не вічні, колись та прийде кінець кожному. А серце не сприймає – померла мама. Згадалися рядки поета з Луганщини Івана Світличного: Наснилось, неначе згасло сонце, І ...
Донецька рана України
Це дарчий напис автора збірки нарисів-есеїв І. М. Дзюби (Київ, «Кліо», 2018), надісланої нашому земляку, знакому науковцю (доктор філософських наук, професор) і літератору (автор семитомного видання т...
Творчі врожаї Миколи Капусти
Гай-гай… Багато врожаїв капусти зібрали відтоді, як 80 літ тому на овочевій грядці в Макіївці відшукався малий і голосний безштанько, якого туди приніс невтомний лелека. Хтось із свідків тоді божився:...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme