Інститут економіки промисловості НАНУ та Навчально-науковий інститут економіки промислового розвитку організували в Донецьку академічні слухання «Вугільна і металургійна промисловість: соціальні проблеми та перспективи», в роботі яких узяли участь науковці, представники влади і провідних вугільних підприємств Донеччини.
Місцем проведення слухань Донецьк обраний невипадково, оскільки саме в нашій області кризові явища у вугільній галузі та металургії проявилися найбільш повно і гостро.
– З 1997 по 2012 рік Донецьк отримав 14 вугільних підприємств у закритому або напівзакритому стані. Тільки за рахунок реструктуризації ми втратили понад 40 тисяч робочих місць у місті. І жителі Маріуполя тільки за останні три роки через кризові явища в металургійній промисловості втратили теж 40 тисяч робочих місць, – зазначив Донецький міський голова Олександр Лук’янченко. – Це величезне навантаження на державу. На сьогодні в області тільки три міста самостійно забезпечують виплату пенсій: Донецьк, Вугледар і Красноармійськ. Усі інші міста на дотаціях – важка ситуація. І це у найпотужнішій індустріальній області! В інших регіонах України становище ще серйозніше.
У результаті закриття та реорганізації вугільних і металургійних підприємств усе навантаження з утримання об’єктів соціальної сфери перекладається на місцеві бюджети й органи місцевого самоврядування.
– За 15 останніх років Донецьк прийняв на баланс від підприємств вугільної та металургійної промисловості 2,7 млн. квадратних метрів житла, – пояснив мер. – Ми прийняли на себе 100% об’єктів культурної сфери. Перед нами стоїть ціла низка завдань: створити нові робочі місця, диверсифікувати економіку. Є ще така проблема, як неефективні дії Фонду державного майна ще в ті роки. Зараз не функціонує Донецький електрометалургійний завод. Його чотири рази перепродували. Структури, які стали власниками підприємства, вирішили, що їм не вигідно, щоб він працював. Іноземного інвестора соціальні питання не цікавлять. А в законодавстві немає важелів, щоб впливати на ситуацію.
При цьому вчені попереджають, що шляхом реструктуризації вугільної галузі та металургії можуть піти й підприємства інших галузей промисловості.
– Хочемо ми того чи ні, але така ситуація дуже вірогідна. Деякі підприємства виявляться неефективними, і всі наслідки ляжуть на населення України, – прогнозує директор Інституту демографії й соцдосліджень НАНУ Елла Лібанова. – Ми вже один раз заплатили неймовірно високу соціальну ціну за економічні перетворення. Дуже не хочеться, щоб на цьому етапі відбулося те ж саме. Тим більше, що підприємства базових галузей часто виконують містоутворюючу роль. А закриття шахти або великого металургійного підприємства неминуче призводить до колапсу всього міста.
Невтішний прогноз висловив і директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерій Геєць. За його словами, кризові явища останніх років породила саме економічна система.
– Зараз весь світ спостерігає, як втрачається той соціальний капітал, який накопичено в результаті людської праці, – заявив учений. – У результаті складається перспектива, коли величезний ресурс, який повинен працювати на економічний підйом, може виявитися незатребуваним. Згідно досліджень, людський капітал, накопичений у різних європейських країнах, у три, п’ять і вісім разів перевершує той фізичний капітал, на якому працює реальний сектор економіки. Нам потрібно зрозуміти, як не втратити наявний ресурс. Оскільки ті перспективи, які сьогодні складаються у зв’язку з глобалізацією, можуть призвести до втрати промислового капіталу.
Ще одна серйозна проблема вугільної галузі – кадрова. Як розповів народний депутат і почесний президент ПАТ «Шахта «ім. О.Засядька» Юхим Звягільський, за останні 10 років на шахту ім. Засядька з Донецького національного технічного університету на роботу прийшли лише дві особи. За його словами, шахта шукала молодих фахівців і в Дніпропетровську, пропонуючи їм високу зарплату і можливість через три роки роботи отримати квартиру, але ніхто не погодився працювати на шахті.
Не обійшлося на слуханнях і без «гостренького». Юхим Звягільський звинуватив (щоправда, заочно) у пасивності україно-російського мільярдера Віктора Нусенкіса. Звягільський нагадав, що Нусенкіс, який контролює Донецький металургійний завод, уже 10 років обіцяє прибрати з центру міста залізничну гілку, але нічого для цього не робить. Також Звягільський поцікавився, коли завод знесе старі зруйновані будівлі на прилеглій до підприємства території.
У свою чергу, представник ДМЗ заявив, що завод перебуває зараз у стані реконструкції, і перенесення залізниці для нього не є пріоритетним інвестиційним проектом. А старе житло, розташоване біля ДМЗ, йому не належить, хоча з часом питання із цим житлом почне вирішуватися.
Ще схожі публікації:
У піснях, казках, легендах наших предків частенько, як про щось живе і особливе, згадується камінь. Його наділяли всілякими надзвичайними властивостями. Він міг бути оберегом, коштовністю, прикрасою, ...
Український народ має свій надзвичайний скарб — яскраві звичаї та неоціненні традиції. Вони вироблялися людством протягом багатьох століть й передавалися з вуст у вуста, із покоління в покоління. На ж...
Дмитро Дмитрович Білий, доктор історичних наук, професор кафедри українознавства – особистість у Донецькому юридичному інституті знана і впізнавана. Для кожного, кому пощастило слухати його лекції, ди...
… Пити, випивати, кружляти, хилити, вихиляти, смоктати, черкати, чаркувати, клюкати, смикати, лигати, кубрячити, глушити, тягти, дути, хлистати, розпивати, пиячити, дудлити, хлебтати. А тепер, шановні...
Незважаючи на утиски, переслідування царів, королів та їх сатрапів і поплічників, українська мова жила в душі народу. Люди говорили нею, складали вірші, співали пісні, видавали книжки, журнали. Згадай...
Немає жодного поета у світі, який би не приділяв уваги у своїй поетичній спадщині темі любові до рідного краю. Адже рідний куточок для людини — це її Батьківщина, де ми народилися, здійснили свої перш...
