До 200-ліття Михайла Петренка: був чи не був він знайом з Кобзарем

Нещодавно у Слов’янську в службових справах перебував головний редактор газети «Донеччина» І. О. Зоц. На прохання голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» П. М. Мовчана, він привіз для міської бібліотеки кільканадцять книг – збірки поезій А. Малишка «Україно моя!», Б. Грінченка «Воля живе боротьбою!», Ю. Липи «Суворість», П. Мовчана «Серцевина», суб’єктивну антологію «Українські поети ХХ століття», другий том свідчень про голодомор «Пам’ять народу: геноцид в Україні голодом 1932–1933 років», а також останні томи (5-й і 6-й) «Шевченківської енциклопедії», виданої Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Оскільки у 5-му томі вмішені статті, що починаються на Пе – С, зразу ж подумав, що тут може бути інформація про зустріч Тараса Шевченка з нашим відомим земляком, поетом Михайлом Петренком. Чимало дослідників життя і творчості слов’янського сокола вказують на ймовірність такої зустрічі у червні 1859 року, коли Тарас Григорович перебував у маєтку поміщика Д. О. Хрущова в Лихвині, що неподалік Леберина, де на той час жив Михайло Петренко. То, може, знайшли підтверження цього факту?
Досить швидко знаходжу матеріал про земляка. Читаю:
ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович (1817, м. Слов’янськ (?), тепер Донец. обл. — 25.12.1862/6.01.1863, м. Лебедин, тепер Харків, обл.) — укр. письменник.1841 закінчив юрид. ф-т Харків, ун-ту. Працював у судових установах Харкова, Вовчанська, Лебедина. 36. «Думи та співи», яка містила майже весь доробок поета (окрім двох віршів), опубл. 1848 в «Южном русском сборнике», що його видав А. Мет- линський. Автор драми «Панська любов» та лібрето опери (не збереглися). Учасник літ. гуртка, що існував у Харкові у 1830-х. Творчу індивідуальність П. визначає світоглядно-естетична домінанта романтизму. Лірика П, є етапним явищем у засвоюванні укр. романтичною поезією європ. літ. традиції (М.Лєрмонтов, Дж.-Ґ. Байрон). Медитативно- рефлексійна лірика поета містить мотиви духовної відчуженості, антитезу земної буденності і неба як символу сфери ідеального. Поезії П. притаманне літ. структуротворення: психологічна символізація романтичних образів, переважання власне літ. форм композиції та ритмомелодики. Охудожнення народнопоетичної символіки, побутування творів як народних пісень літ. походження свідчать про органічний зв’язок поезії П. з фольклором (вірш «Дивлюся на небо та й думку гадаю» покладений на муз. Л. Александрова, пісню «Взяв би я бандуру» створив композитор А. Немировський на основі вірша «Туди, мої очі, туди моя думка»).
Хоча П. і Шевченко творили в один період, даних про обізнаність П. з творами Шевченка чи про особисте знайомство поетів немає. Але Шевченкові мали бути відомі публ. П. в альм. «Сніп» (1841) і «Молодик» (1843. Ч. 2). Інтертекстуальний зв’язок із поезією Шевченка найвиразніше виявлено у вірші П. «Думи мої, думи мої» (опубл. 1848), який є модифікацією мотивів та образів однойменного твору Шевченка (1840). У вірші П. символічний образ поетових дум співвідносний із творчою репрезентацією митця, зазнає інтровертивно-психологічного осмислення, на відміну від патріотичної семантики вірша Шевченка. Цим творам властива і схожа ритміка — використання 14-складового народного вірша. Важливу структурно-семантичну роль у поезії П. відіграють мотиви сирітства, самотності, пошуків долі, широко представлені й у ранній ліриці Шевченка. Рецепцію образності його поезії у творах П. засвідчує генетично фольклор, романтична символіка буйного вітру, ясного сонця, поля, моря та ін. Сюжетно-образні паралелі з ліро- епосом Шевченка, зокр. звернення до подій історії України та драматизм образу матері, простежуються в поемі П. «Іван Кучерявий».
Ольга Камінчук
Судячи зі списку використаної літератури, О. Камінчук досліджувала поетику української романтичної лірики, у т. ч. й поезії М. Петренка ще в 1998 р. (Проблеми просторової організації поетичного тексту. К., 1998), а от знак питання після місця народження поета та його портрет роботи О. Чередниченка наштовхують на думку, що авторка добре знайома з книгою «Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко (1817–1862)», виданій 2015 року з благословіння вченої ради Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, а автором концепції і упорядником матеріалів був О. Є. Петренко, який ставить під сумнів і місце народження свого прапрадіда (?), і його портрет роботи О. Рогова, створений на три роки раніше за О. Чередниченка. Прикро, але автор помилково віднесла Лебедин до Харківської обл., а він підпорядкований Сумській.
Отже, поки що факт зустрічі Михайла Петренка з Кобзарем не підтвержений. Дослідникам є над чим працювати.

Віктор Скрипник.
Почесний краєзнавець України.