«НІХТО ВЖЕ НЕ ПРОМІНЯЄ УКРАЇНУ НА ДНР…»


zacharov

Сергія Захарова вперше побачив, здається, у Львові, під час Форуму видавців. Хоча значно більше часу він проводить у столиці. Приємно було переконатися, що один з учасників українського Опору на Донбасі (і один з перших в’язнів лугандонівського режиму) – людина скромна і комунікабельна. Кожна зустріч з ним радує, хоча й розумієш: колишній донеччанин не зможе змінити ситуацію на донецькому напрямку. Але радує непереборний оптимізм художника, тому Сергій у Києві «нарозхват». Цього разу ми змогли спокійно переговорити з пів-години. Сергій почав з того, що детальніше розповів про своє рідне середовище, про «Ізоляцію»:

-Доля «Ізоляції» тісно переплетена з долею багатьох тимчасово переміщених осіб. Бо це організація нового типу, таких в Україні небагато. Вона свого часу і в Донецьку з’явилася майже як десант інопланетян. В 2010 році вони у нас відкрилися, і ця величезна територія розміром у 8 гектарів стала великим Артцентром. Я раніше не співробітничав з ними, просто коли дізнався про їхнє існування, то став відвідувати їхні заходи. Назву залишили «Ізоляція», бо так називався завод ізоляційних матеріалів. А ось в 2014 році бойовики зайшли туди і знищили всі артоб’єкти; все що можна було порізати і здати на металобрухт – здали. Ось такі там реалії… А в Харкові нещодавно у нас були дебати, на які запросили скандально відому поетесу з ДНР Олену Заславську. То вона ставила в один ряд оце хуліганство сепаратистів і знищення пам’ятників Леніну по всій Україні. Я з цим не згоден, бо в першому випадку це рішуча зміна ідеології і вектора розвитку, а в другому – пограбування з метою наживи. Чесно кажучи, для мене був несподіванкою приїзд Олени. Чому її запросили? Думаю – просто треба було показати нашим іноземним гостям – що собою являють люди, які просувають культуру на теренах ДНР-ЛНР. Більш яскравого носія «культури» звідти, мабуть, не знайшлося. Своїм виступом вона усім показала, що в ДНР повністю відсутня атмосфера для розвитку нормальної людини. Там і надалі буде лише пропаганда, а обдарована людина просто вимушена буде піти в підпілля і не матиме можливості висловитися. Мешканці Харкова негативно оцінили виступ поетеси-сепаратисти. Харківська патріотична молодь і представники Правого сектору, навіть чекали Олену Заславську на виході. Хотіли висловити їй усе, що думають про так звану ДНР і ЛНР. До речі, захищали її тоді луганчани.

-Біженці з Луганська?

-Так, люди, які цю війну відчули на власній шкурі, і самі постраждали від сепаратистів. Тим не менше, вони відтіснили місцевих хлопців, щоб Олену ніхто не зачіпав. До-речі, тоді ж від харків’ян я почув, що всі нормальні люди з ДНР-ЛНР вже виїхали, а тому з рештою можна не церемонитись. І тут вони в корені неправі! У мене багато друзів і родичів, які ненавидять Лугандонію і її атмосферу, але виїхати не можуть. Багато є причин, і обставини у кожного свої. Та й нема підтримки переміщених на державному рівні. Тому навіть багато з тих, які зробили спробу переїхати на вільні від терористів території, з часом вимушені були повернутися назад. Тому ми ні в якому випадку не повинні повторювати підходи сталінської доби, коли кожен, хто був під окупацією, оголошувався зрадником.

-Помітив, що переміщені особи діляться на песимістів і оптимістів. Одна дівчина з Донецька, яка виїхала до Львова, сказала, що ніколи туди не повернеться. І пояснила це так: «Я не зможу вибачити тим, хто бив мене залізним прутом по голові…» Луганський професор, який переїхав до Івано-Франківська сказав, що працює на новому місці з повною віддачею. І вважає, що набагато більше користі принесе українській справі, перебуваючи в західній Україні, ніж у рідному Луганську. Завершив розмову так: «На нинішніх окупованих територіях утвориться інтелектуальна діра, причому надовго». Ви з ним згодні?

-Навпаки. Рано чи пізно українсько-російський кордон на Сході буде закрито, Навряд чи це буде військова перемога. Скоріш за все – якісь міжнародні угоди будуть. І люди почнуть повертатися назад… Вся злочинна маса (тобто сепаратисти, які воювали проти України) переміститься в Росію. Хоч і кажуть, що Путін їх не пустить, буде розстрілювати на кордоні, але це вже їхні проблеми. Тут вони не залишаться. Значна частина колаборантів переорієнтується відповідно до нових обставин. А стосовно «інтелектуальної діри», яка утвориться на місці Донбасу, то це також навряд… Коли зараз завітати у Слов’янськ чи в Краматорськ, то ви побачите там немало оптимістичного. Раніше про Слов’янськ говорили, що це «город-герой», у якому стільки безстрашних борців з київською «хунтою», і що це «исконно русская земля»… Але як тільки українська армія наблизилася, сепаратисти повтікали і благополучно здали це важливе з їхньої точки зору місто. І що тепер у Слов’янську? Постійні візити цікавих людей – ледь не щотижня туди їдуть люди масштабу Сергія Жадана. Маса проукраїнських культурних заходів! Добре, що ці міста тепер не обділені увагою України, бо раніше цього не було. Звичайно, є люди, які досі підтримують сепаратистів, але тепер вони мовчать… Будуть мовчати і надалі, не становлячи при цьому загрози для України. Набагато важливіше розвивати економіку і створювати нові робочі місця. Якщо це буде, то я прогнозую нові сплески культурного життя.

-А які настрої в Маріуполі?

$IMAGE5$-Ніхто з мешканців не хоче, щоб у них було так, як на окупованих територіях. Адже родичі, друзі постійно обмінюються інформацією. Ніхто вже не проміняє Україну на ДНР. Звісно, в центрі міста є місце, де постійно збираються престарілі маріупольці. Спочатку я думав, що там збираються якісь сектанти. Але місцеві сказали, що це сепаратисти. Патріоти навіть фарбою написали на асфальті: «Здесь собираются рашисты-сепаратисты…» Ніхто вже цей напис не замальовує, і він свідчить про досить високий рівень толерантності, якої навіть близько нема в ДНР. Адже поблизу Маріуполя дислокуються патріотичні військові формування, скажімо «Азов», і ніхто цих людей не зачіпає! Головне, щоб терактів не було, а спілкуватися, дискутувати можна.

-Чи можлива активна підпільна робота ТАМ?

-Підпільна робота в ДНР на зразок тієї, що я робив? Вона цілком можлива і тепер. Написи патріотичні, проукраїнські постійно з’являються. Але у людей тепер більше страху, тому, що всі розуміють, що підвали проросійських терористів – це серйозно, а головне, вони зовсім поряд.

– Якби вас не заарештували тоді, ви шліфували б свої конспіративні навики?

$IMAG6$ -Звичайно. Тепер я вже розумію, де «проколовся». Був, дійсно, трохи легковажним… Я не думав, що російські спецслужби будуть настільки уважно стежити, мобілізувавши всі резерви, і займатися виявленням потенційних учасників Опору. Перша моя вилазка була першим уроком, що не можна виїжджати в комендантську годину. Навіть якщо це ранок. Не можна возити з собою декілька робіт. Якось я встановив свою роботу (вирізану з картону фігуру Стрєлкова-Гіркіна) і мене через деякий час зупинив патруль. А в моєму багажнику тоді було ще дві роботи. Якби вони його відкрили, то на першій же «вилазці» моя підпільна діяльність і припинилася б. Тому коригував я свою діяльність по мірі зростання досвіду. А ще помилкою було те, що я спілкувався з журналістами зі свого номеру телефона. Треба було міняти сім-карту, а ще краще – дзвонити з іншого телефона. Тоді жив би в Донецьку значно довше і зробив би ще багато корисних справ. Сліди проукраїнської підпільної роботи дуже надихають значну частину населення окупованих територій.


Сергій ЛАЩЕНКО


 

Ще схожі публікації:

"Донеччину" підняли на найвищу точку України
Ми, донбасівці, у своїй більшості шахтарі, не звикли вгору. Нам зручніше вниз. Але ми, разом з "Донеччиною", з гідністю подолали той брензберг (гірнича виробка, яка йде угору) на славу Україні. Сход...
“Донеччина” від 19 серпня 2016 року № 29 (15920)
Здивування й подив викликав тихий прихід регіоналів у Кабінет Міністрів України, що зумовило певне розчарування багатьох уже не лише романтиків будівництва Української Держави, а й тих, хто вірив у па...
Наш земляк Павло Кущ – лауреат
Перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак вручив диплом лауреата Премії Кабінету міністрів України імені Лесі України за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва письменнику з Дон...
"Донеччина" від 9 вересня 2016 року № 32 (15923)
Наші дорогі реформатори як проводять реформи? Розповідають, розповідають, розповідають! Обіцяють, обіцяють,обіцяють! Тому ми знайшли свою нішу і запропонували товари, без яких вони, як без рук. Точ...
Дайте, дядьку, п’ят… ого айфона!
Очікуване теленькання дзвоника біля вхідних дверей ми зустріли з радісним пожвавленням і неабияким піднесенням. – А кого чи чого нам усім зараз дуже не вистачає ? – патетично і водночас риторично з...
Газета “Донеччина” від 14 липня 2015 р. № 5 (15874)
Один із моїх колег, прізвище якого я не називаю, зібрався з силами й того ж дня піднявся на 8-й поверх навідати редакцію «Донеччини», де кілька місяців базувалися бойовики «ДНР». Всюди сліди нищення і...

The Author

Сергій ЛАЩЕНКО

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme