АКВАРІУМ

 


1_5255089893d0b5255089893d54Нарешті вихідні. То вже якісь сто …надцяті, які я збиралася присвятити звільненню маленьких мешканців скляної хати – акваріуму. Кожен раз, коли я діставалася дому через цю кляту лінію розмежування збройного конфлікту, перша справа в моєму списку – акваріум. І так було і в грудні, і в січні, і в лютому … Зараз вже кінець червня і мені соромно, бо я не можу пригадати, коли востаннє чистила оте скляне помешкання. Вони ж бо мовчать, ті риби! Витріщають на мене свої оченята, хапають повітря ротом і мовчать! Ті, хто хоче захопити мене в своє володіння хоча б на день, – вони ж весь тиждень мені диктують: того привези, те знайди, ось це, як приїдеш – зробимо (або якщо чесно, сама зробиш). А цим парусним вєліферам та сомикам з гупаками, ну, не дав Господь голосу! За що я їх завжди і любила. Бо кіт кожного ранку (війна, не війна) о п’ятій ранку просив їсти так голосно й вимогливо, що мені хотілося влучити в нього одним із капців. А цих не чутно. Розмірковують про щось своє у чотирьохстах літрах води і нічого не кажуть. Читати їхні думки я не навчилася. І слава Богу! Бо здогадуюсь, що вони іноді мені бажали за таке дбайливе ставлення до утриманців хатнього «водного господарства». До себе, тобто. Ні, я не можу сказати, що не робила якихось реверансів в їх бік. То водички свіженької доллю, то корму нового привезу, то повикидаю равликів, що порозводилися, немов кролі в Австралії. І кожен раз, стоячи перед величезною лупою кутового акваріуму, давала їм слово, що вже наступного разу обов’язково поміняю водичку. І вони мені, сердешні, вірили. Та й, між нами кажучи, іншого вибору в них і не було.
Коли стало припікати сонечко, я знайшла в собі сили зробити в хаті більш-менш «генеральне» прибирання. Хоча, якщо поміркувати, буде в мене чисто, чи пилюка кататиметься по підлозі, як перекоти – поле, тому «Граду» чи «Смерчу» зовсім фіолетово. Ефект той самий. Їхнє діло поцілити та розбити вщент. І байдуже чия то домівка була… Але, приїхавши на два дні, я якось зуміла включити в собі оті батарейки, із якими рекламний зайчик скаче довше за всіх, і тому навіть килими вичистила та, скрутивши, сховала. Тоді постала нова проблема. Якщо розлетиться під час обстрілу скло акваріуму, то всі чотириста літрів води виллються на підлогу і ніякий килим ані краплі не вбере в себе, бо я ж його прибрала. А моєму сусідові з нижньої квартири, коли він випливе, буде не цікаво: фарс-мажорні обставини в країні чи не фарс-мажорні. Тому й прийшлося рибкам урізати життєвий простір наполовину. Навіть, більше. Десь літрів на 250. Для того, щоб сумління не мучило мене, додала відерце фільтрованої води. І вони прийняли мої умови квартирного найму! Бо мовчать же! І я поїхала собі. В мене ж робота, студенти(які не мовчать, а навпаки), війна, врешті-решт, яка, на жаль, теж періодично подає свій моторошний голос!
А сьогодні вони дивилися на мене так, що я зрозуміла які слова, речення і цілі звороти вони мені адресують! Подумки затуляючи вуха, притягла шлангу, покликала тата, зняли кришку акваріуму… А там – ніби ота газова камера!.. Пробачте мені, рибоньки-голубоньки! Ні, сомикам гарно. Вони тих, що не витримали тяжких умов катівні, з’їли. Он, які тепер кабани плавають! А я ж колись і молінезій тут залишала, і мечоносців! Втім, згадала баба, як дівкою була! Тут вижив найсильніший. Природний відбір. Закон джунглів – отих заокеанських зелених непрохідних і наших – кам’яних донбаських із важко прохідними пунктами пропуску…
Словом, дивлюся на рибок і здогадуюсь, що Чарльз Роберт Дарвін на базі мого акваріуму міг би ще пару відкриттів зробити. Та не хочу я ніяких експериментів більше. Вони ж живі! А ми у відповіді за тих, кого приручили. Якщо хто призабув, треба Екзюпері перечитати.
Через дві години мого занурення в акваріум, той тепер вже майже блищав. Риби плавали у ста літрах свіженької води. Тато випустив у ставок цілий стакан зайвих равликів. Риби були щасливі! Скільки там треба для щастя? Декілька годин, коли не стріляють, хазяйка, яка змогла перетнути живою лінію розмежування, вода у крані та «останні з Могікан», що змогли вижити у водяному пеклі мого акваріуму.
Коли наступить мир і рибки все ще будуть блимати на мене своїми оченятами, присягаюся! – віддам цей акваріум до дитячого садочка разом з усіма фільтрами, обігрівачами, підсвітками… Хай тільки виживуть мої рибки. Нехай ми всі виживемо.


 

Наталія КОВАЛЬСЬКА

Червень 2015 м. Горлівка


 

Читанка

Наталя Ковальська – саме із тих перспективних молодих авторів, якими періодично поповнюється Донецька обласна організація Національної спілки письменників України. Принаймні кілька років тому обласна приймальна комісія нашого осередку схвально оцінила її збірки поезій і рекомендувала талановиту літераторку для вступу до НСПУ. Переконаний, у недалекому майбутньому столичні колеги обов’язково підтримають наші клопотання, бо йдеться про дійсно цікаву і самобутню авторку. Зрештою, у цьому можуть пересвідчитися безпосередньо читачі «Донеччини», ознайомившись із запропонованим зразком її свіжої і «ще теплої» прози.

Павло КУЩ, голова Донецької обласної організації НСПУ


 

Ще схожі публікації:

Якщо знімати пільги, то з усіх
У дописі "Закликаю відмовитися від пільг!" ("Донеччина" від 22 лютого ц.р.) авторка не вказала свого імені та прізвища, бо "боїться, що її вб'ють". Вона підкреслює, що в 2011 році Україна вилучила 48 ...
«Вільний степ» в Костянтинівському районі
Степ… Степові простори… Чи може що зрівнятися з їх безмежністю і багатством?! З давніх-давен він привертав увагу людей, що прагнуть волі та незалежності, свободи слова… Мабуть, у зв’язку з цим і виник...
Часопис “Донеччина” від 5 грудня 2017 року № 40 (15978)
Про маріупольського пастора Геннадія Мохненка навіть фільм вийшов із символічною назвою – «Майже святий». Українці про це знають? Мало хто. А могли б знати – принаймні ті, хто бажає Україні перемоги у...
Шлях до себе. Сповідь
  Я — син Поділля. Це про мій край писала Леся Українка: "Краса України, Подолля!". Тут, у цьому благословенному краї, я народився, тут пішов до першого класу, та й свої перші вчительські к...
Спогади Анатолія Тищенка. МІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ
                         ГКЧП та його наслідки             У березні 1990 року в УРСР, яка входила до складу СРСР,  відбулися перші демократичні вибори  до всіх рівней влади  від сільської до Верховн...
На сцені – «Пампушечки»
   Восени  2015 року у Старомлинівському сільському центру культури і дозвілля декілька небайдужих місцевих жіночок вирішили організувати тут танцювальний колектив. Директор закладу культури Л...

The Author

Бривко Микола

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme