Нас інколи дивує позиція росіян, готових убивати українців в ім’я Путіна та своєї конаючої імперії. Але ж яким надихаючим позитивом є сам факт захисту України людьми інших національностей: грузини, чеченці, азербайджанці, білоруси, росіяни… Про те, що кореєць Слава Дьо воював у лавах «Айдару», я дізнався ще у минулому році. Тоді саме ховали закарпатця «Скіфа», і я помітив у натовпі високого чоловіка з характерною східною зовнішністю. На очах у літнього айдарівця виблискували сльози, коли він говорив про свого побратима: «Не забудемо Скіфа… Він був найкращим…». Що ж поєднувало сина Закарпаття і бійця з позивним «Кореєць»? Адже перший був із крайнього заходу колишнього СРСР, коріння ж другого – з Далекого Сходу. Мабуть, чоловіків об’єднувало загострене почуття справедливості і спільна нелюбов до імперій. Про це я більше дізнався через півтора року, коли Слава Дьо, закінчивши свою війну, лікувався у київському госпіталі. Що ж заставило людину, яка раніше перенесла два інфаркти, взяти до рук зброю? По-перше, треба було продовжувати справу Майдану. А ще фахівця з бойових мистецтв (свого часу Славко навчався тхеквондоу відставного генерала Чой Хон Хі, який мав високий ступінь майстерності – дев’ятийдан) роздратувало вихваляння донбаських сепаратистів – мовляв, дійдуть до Києва і «визволять» всю Україну. Як уміють «визволяти» імперці, Слава Дьо знав. Його предків переселили з Далекого Сходув Південний Казахстан ще в 1937 році. Це вже потім, після війни, депортували чеченців, інгушів, кримських татар…
Але корейці були першими в СРСР, хто випив цю гірку чашу. Виявляється, була навіть спеціальна постанова Раднаркому і ЦК ВКП(б), у якій зазначалося: «В целях пресечения проникновения японского шпионажа в ДВК, выселить все корейское население пограничных районов ДВК…. и переселить в Южно-Казахстанскую область…»
Так ось, везли рідню «Корейця» у вагонах-скотовозах… З чотирнадцяти дітей його діда вижило лише четверо. «Привезли наших до річки Сир-Дар’ї і сказали: «Живіть!», – неквапно розповідає Слава. – А там лише очерети були… Мого дідуся Пан Дямена призначили головою колгоспу. Йому пощастило в тому, що було підряд три врожайних роки. Ця обставина допомогла вижити і зберегти певний авторитет в очах місцевих радянських чиновників…»
Але, загалом, доля корейців була вже визначена в Кремлі: розчинитися серед інших народів Середньої Азії. Тому навіть імена корейські влада заборонила. І його тато став Юрієм, а сам він по паспорту – Слава. Однак, після горбачовської відлиги деякі старі корейці таки повернулися у рідні краї. Як довго мріяли вони про цю щасливу мить! Як же хотілося побудувати хатинку у далекосхідній тайзі і доживати віку не в степу, а серед ялин і кедрів, чути шум рідних рік, пити воду з рідних джерел…
«Русская весна» на теренах Київської області аж ніяк не входила в плани Слави Дьо. Адже його син тільки-но отримав український паспорт, мріяв про навчання у столиці… Та й сам він свого часу навчав юнаків тхеквондо у Криму, а тепер, виявляється, не зможе туди поїхати, бо там уже окупанти? Та хіба справжній кореєць буде сидіти вдома, коли Батьківщина в небезпеці? Одна дорога була Славкові – на фронт. І пішов він добровольцем у «Айдар». Два роки воював на східних теренах України, яка вже стала йому рідною. Звісно, в його віці це непросто. Тепер уже й цукровий діабет медики виявили… Але «Корейця» радує те, що вистояли українці, не пустили окупантів далі. Шкода, що так багато побратимів віддали свої життя за перемогу… Прикро, що реформи в країні повільно рухаються, корупція досі нікуди не зникла, колишніх героїв АТО влада заарештовує… Теплішає на серці лише від думки: коли було важко, він не ховався за спини інших, а чесно воював за український Донбас, за всю Україну. Дай, Боже, щоб його дітям і онукам ніколи не довелося брати до рук зброю! Щоб вони мали можливість творчою, самовідданою працею звеличувати свою Батьківщину. Корейці це вміють.
Сергій ЛАЩЕНКО
Ще схожі публікації:
На Донеччині перевидали книжку письменника-земляка Павла Куща для дітей «АБВ, або Операція «Ставкозавр». Завдяки сприянню Донецької обласної державної адміністрації, зокрема рішенню комісії з питан...
У дописі "Закликаю відмовитися від пільг!" ("Донеччина" від 22 лютого ц.р.) авторка не вказала свого імені та прізвища, бо "боїться, що її вб'ють". Вона підкреслює, що в 2011 році Україна вилучила 48 ...
У пеклі наших доль не знаєш сам – ти бранець чи обранець. Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство. Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира. Лиш храм збудуй, а люди в нього...
Те, що відбувається на моїй рідній Донеччині, треба називати своїми іменами: бандитизм і безвладдя. А люди, які чинять спротив або займають патріотичну позицію, мало не щодня поповнюють перелік жертв....
«Ніде дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так виразно і сонячно, як він відбився на піснях українських», - писав у своїй праці «Мальовнича Украї...
Розпад Радянського Союзу дав надію, що Україна стане українською. Та де там. Уже чвертьстоліття у своїй країні, на своїй землі боремось з «п’ятою колоною» Москви. І... програємо. «Русский мир», очолюв...
