Слов’янськ: чому немає змін ?

Пройшло майже два роки після визволення нашого рідного і багатостраждального міста Слов’янськ.Але війна, саме війна, а не АТО, з окупантами продовжується, як і раніше рвуться снаряди, свистять кулі, гинуть наші герої-захисники та мирні люди.А що змінилось у нас у Слов’янську та й взагалі в державі Україні, давайте разом поміркуємо.
Отже: Майдан, взагалі я учасник двох революцій – 2004–2005 рр. (Помаранчевої) та 2013–2014 рр. (Революції Гідності), – так що деякий досвід маю. Революція – це завжди патріотичний порив, це піднесеність, це вітер змін. Так і цього разу завдяки пориву та ціною життів Небесної Сотні ми здобули перемогу та, здалось, вийшли на оперативний простір, але це тільки здалось.
Той, що зі сцени кричав: «Якщо кулю в лоб, то кулю в лоб!» – чомусь пішов шукати ту зловісну кулю в кабмін, та прямісінько в прем’єрське крісло, мабуть трішки заблукав, а ті, що не загинули на Майдані, взяли в руки зброю та кинулись захищати новоствореними добровольчими загонами незалежність та недоторканість держави від кремлівських агресорів. І багато з них зложили свої голови, за що їм вічна пам’ять та земний уклін їхніх земляків, і по сьогодні вони з честю протистоять кремлівським загарбникам та їх посіпакам. Слава вам, Герої!
А що ж там наші державні керманичі? А ось що. То золотий батон та дорогоцінні картини, то ексклюзивні, колекційні авто почнуть безслідно зникати, я вже не говорю про слідчі дії та зафіксовані факти про вбивство на Майдані, та самих вбивць чомусь просто відпускають або знаходять десь на посаді з підвищенням.
Призначені нашим президентом генеральні прокурори чомусь взагалі не діють, а якщо щось і роблять, то з точністю до навпаки.
Командувачі Збройними Силами міняються один за одним, та від цих змін тільки збільшується число генералів та інших високих чинів, замішаних у зраді та корупції. То взагалі гарант Конституції якось ненавмисно вскочив в офшори та вже 20 років з них не вилазить. Мабуть поганому танцюристу дещо заважає!
А про суддівську систему навіть і говорити не хочеться, це взагалі, в більшості своїй, хабарники в мантіях.
А що ж тоді Український народ, незалежний народ?! Уже 25 років незмінно вимирає, вимирають підприємства, міста, містечка, села, брудняться річки, вирубуються вікові ліси, зростають податки та штрафи, зростають ціни на комунальні послуги та необхідні продукти вживання, та й взагалі ганьбиться честь і гідність пересічного Українця. Як говорить народна мудрість: «Які тато, така й хата!».
А що ж Слов’янськ? Наше рідне місто потроху відроджується, велика подяка волонтерам та громадськості міста, практично на їхні плечі лягла основна ноша всіх негараздів та труднощів.
Та, знову-таки, одна біда не ходить, корупція та казнокрадство не минули і нашого міста. Як показали громадські комісії з продажу підакцизних товарів, то 95% цих товарів продається з порушеннями; також як і на державному рівні, вирубуються зелені насадження, парки та ліси, також брудняться водойми, комунальні служби працюють на межі своїх можливостей, серед службовців хабарі, хабарі, хабарі; також ідуть скандали про дерибан влади.
Візьмемо хоча б останні вибори до місцевих органів влади. Це був взагалі якийсь фарс.
По-перше, вибори проходили по нікому не зрозумілому закону та ще й частенько під сепаратистськими гаслами.
Так пані Королевська, такий собі «Штепозаменитель», разом зі своїм чоловіком Солодом за вуха притягнули до мерського крісла свого зі Штепою вигодованця Вадима Ляха (про цю «людину» я взагалі як автор цих рядків і говорити не хочу). І, як правило, він за собою привів свою стару команду, дивлячись на яку, аж мороз поза шкірою пробирає, якщо згадати, до чого привела ця зграя.
А їхній кумир Неля Штепа, сидячи за ґратами в СІЗО, заявила (і це ж треба скільки підлого цинізму): «Я буду голодувати, як Надія Савченко». І тут на думку приходить знову ж таки народна мудрість: «Схожа свиня на коня, тільки грива не така!».
А ось і остання новина. 22-го квітня у Слов’янську пройшов телеміст зі студією Савіка Шустера. Проукраїнський актив міста дуже розраховував не цю передачу, але не так сталося як гадалося – ні одному проукраїнському активісту ведучий програми не дозволив надати мікрофон для висловлення свого бачення ситуації, що склалася. Докерувався мікрофоном до того , що тицьнув його взагалі якійсь тіточці, що взялась доводити, що ніхто інший, як пані Королевська, врятував наше місто. Це викликало обурення роботою керуючого ходом телемосту та скандал на площі; склалося враження, що ця людина, на кращий випадок, взагалі не є спеціалістом із ведення програми, а ще гірше – заангажованою особою.
Та є у нас і інший Слов’янськ, є патріоти свого міста і України, є люди, котрі думають і чинять по-іншому. Створені громадські організації проукраїнського патріотичного напрямку, працюють і набирають оберти волонтерські організації, створений підрозділ територіальної оборони при військкоматі Слов’янська, котрий побував на передовій та став учасником бойових дій, довівши про відданість та патріотизм слов’янців-воїнів.
Я вірю в наш Слов’янськ, і я напевно знаю, що в майбутньому наше місто займе достойне місце серед міст незалежної, вільної України. Слава Україні!