У жовтні в Києві непомітно промайнула виставка митців із різних регіонів до Дня художника. Про неї дізнався постфактум із газет. Колеги з видання «День», зокрема написали, що увагу відвідувачів привернула написана в кращих традиціях реалізму картина Віктора Ендебері «Розкуркулена сім’я біля своєї хати в 30-ті роки ХХ ст. в селі Удачне Донецької області», яка змушує нас замислюватися про те, що найсумніші сторінки нашої історії, на жаль, знаходять своє віддзеркалення у трагічних подіях сьогодення.
Більше ніякої інформації газета не наводить, а мені одразу спало на думку, що сюжет ймовірно запозичений з фотографій уродженця Удачного Марка Микитовича Залізняка (1893 – 1982). Фотоаматор знімав усе: від першого трактора в Удачному – до страхітливих подій Голодомору. Наважився підписати свої фото лише після смерті Сталіна у 1953-му. «Що сьогодні є рядовий знімок, те завтра буде історією», – говорив.
Згадався покійний син майстра Андрій Маркович, з яким неодноразово зустрічався в рідному нам обом Красноармійському районі. Він, на рубежі століть, обіцяв передати творчу спадщину батька до музею. Здається, так і сталося. Але як хочеться, аби ми більше шанували саме таких своїх земляків.
Як тут не згадати скільки бюджетних грошей витратила Донецька обласна влада на уславлення януковичів, кобзонів, московських земляцтв у численних фотоальбомах і книгах, а до фотолітопису епохи самобутнього Марка Залізняка руки не доходили. А може і ми завинили і ще не пізно все зробити? Певно тому і пишу ці рядки.
***
В останні дні навдивовижу теплої осені 2015-го виповнилося 45 років, як від рук КДБ загинула художниця Алла Горська, яку називали душею шістдесятництва. У свій час в «Донеччині» ми неодноразово писали про її «донецький слід».
Наша авторка – мисткиня Людмила Огнєва, яка віднедавна мешкає в Києві, в своїй книзі «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» нагадує, що одна з найвідоміших її мозаїчних композицій перебуває в музеї «Молода гвардія» в наразі окупованому російськими терористами Краснодоні. А донеччани ще донедавна могли милуватися творчістю Горської – мозаїчним панно «Жінка-птах» в …. «Макдональдзі», що в Донецьку на центральній площі ім. Леніна. Історія варта, щоб її нагадати хоча б коротко.
На рубежі віків в Донецьку запланували відкриття двох закладів швидкого харчування – найбільший у приміщенні ювелірного магазину «Рубін» біля філармонії і швидко заходилися позбуватися радянського стилю. Взялися було і за панно «Жінка-птах», створене Горською разом з іншими художниками, але про це стало відомо Огнєвій. Обуренню Людмили Родіонівни не було меж – заручившись підтримкою деяких небоязливих місцевих газет, вона домоглася уваги обласної влади. Нагорі на суспільну думку тоді ще зважали і вирішили з «націоналістами» не зв’язуватися. Надійшла команда зберегти панно в новому інтер’єрі.
Так би і досі працював єдиний в Україні «Макдональдз» із незвичайним витвором видатної мисткині, якби не російські окупанти. Заклад припинив роботу ще влітку 2014-го року.
А ще Алла Горська з однодумцями залишили барвисті мозаїки на одній із шкіл у центрі міста.
Яка доля чекає на символічні пам’ятки міста – не знає ніхто, але не забуваймо: Путін прислав сюди терористів, щоб нищити все українське. «Русский мир» – це вбивство і поневолення інших націй, а не їх підтримка.
Ігор ЗОЦ
Ще схожі публікації:
Національний банк України 11 липня ц. р. увів в обіг монету, присвячену 200-літтю Михайла Петренка – поета-романтика, вірші якого стали широковідомими піснями «Дивлюсь я на небо», «Взяв би я...
Сьогодні і легко, і складно говорити про присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Василь Стус народився 6 січня 1938 року в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької об...
Нещодавно в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках Міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування й розвитку української мови ...
Розпад Радянського Союзу дав надію, що Україна стане українською. Та де там. Уже чвертьстоліття у своїй країні, на своїй землі боремось з «п’ятою колоною» Москви. І... програємо. «Русский мир», очолюв...
На цій землі витає непереможний український дух та самобутній патріотизм У березні я отримала надзвичайну можливість відвідати один з найбільших культурних, духовних та туристичних осередків Україн...
Коли-небудь ми створимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу могилу і навік поховаємо в ній війну… Рей БРЕДБЕРІ Війна. Ще декілька років тому це слово ми вважали історизмом – понятт...
