Два роки АТО…

9unian_552259_2484Два роки між КПВВ та різними містами.

Два роки не в дома, і не в спокої.

Два роки страшні цифри загиблих людей…

Два роки невпинних подій, які мабуть ніколи не викреслити з пам’яті кожного українця… Два роки зі страшними думками про те, КОЛИ ВЖЕ???

…Ми чекали наступ наших. Ми чекали на нього в підвалах. Ми чекали на багато страшних речей…Нічого не сталося.

Моє місто досі в окупації…

І не має сил дивитись на все, що там відбувається….

Два роки тому в червні українські воїни звільнили частину міст Донецької області.

Два роки тому…. Маріуполь, Лиман, Краматорськ, Слов’янськ…. Сьогодні я бачила очі дружини два роки тому загиблого бійця в боях за Лиманський район. 19 червня, у 2014 році загинули 9 бійців в один день. Сьогодні їм встановили пам’ятний меморіал. Але очі цієї жінки. Очі побратимів її чоловіка…Мабуть у всіх мовах світу не вистачить слів, щоб описати їх відчуття, і те, що я бачила цих очах.

Але перше відчуття – мені соромно. Мені соромно, що донецькі взяли в руки зброю. Соромно, що кликали Путіна. Соромно за своїх одноліток, однокурсників, однокласників, просто знайомих та минулих друзів… Соромно, що і досі люди там продовжують думати так само у своїй більшості. Соромно за весь Донбас. Зараз всі кажуть що це війна двох олігархів, чи ще щось…Кажуть про гроші… Це зрозуміло. Але якби частина Донбасу тоді не вийшла на мітинги, не тримала в руках триколори, та не звала Путіна, можливо могло б бути інакше.

Можливо б не загинуло так багато людей. Можливо б АТО не перетворилось на неоголошену війну.

І ця жінка стояла б поряд зі своїм чоловіком. І її очі були б всміхнені. І сотні загиблих хлопців, були б живі…

Шана, подяка та низький уклін, тим хто, ризикуючи власним життям звільняв Донеччину!!!!

Вічна Слава Героям! Пам’ять про них назавжди буде з нами…

Р. S. Звертаюсь до тих, хто там, «за порєбріком» – схаменіться та відкрийте очі. Оговтайтесь від цієї чуми. Боріться з нею. Хоча б у своїй голові, не дозволяючи перетворити свій мозок на шматок вати…


Надія  Масюченко.


 

Ще схожі публікації:

Педагогіка - не наука. Педагогіка - це філософія.
Минув ще один навчальний рік, відлунали останні дзвоники, відступили передекзаменаційні хвилювання учнів і вчителів (невідомо, хто хвилювався більше). Хто куди розлетілися випускники, обіцяючи навідув...
"Донеччина" від 17 червня 2016 року № 21 (15912)
За чверть століття в Україні часів Незалежності не існувало чіткої державницької політики по відродженню української історії. Українці не зробили висновків з біблійної істини, чому Мойсей сорок років ...
Незламні люди пишуть про війну
«Ми повинні знайти Перемогу в наших душах» Віктор Харламов, 22 липня 2014 року.   Збірник поезій і прози «Атомы Судьбы» (К.2016.,МП «Леся») ,який уклав і видав власним коштом донба...
Знову підпалили "Смолоскип"
    Що штовхає людей на підступні вчинки? Мотиви таких дій людей пояснює Зігмунд Фрейд. Проте люди не квапляться удосконалитись за рахунок науковця. Та і Фрейд запевняє, що скористатис...
Погляд з Краматорська: про сумирність газет на буремному сході
Нинішній рік для місцевих газет, що вже п’ятий рік працюють у зоні проведення Операції об’єднаних сил (було АТО) видається несподівано тяжким через дорожчання послуг на доставку та папір. Але ще в гру...
ПІДТРИМКА ВЕТЕРАНІВ – «ПОРУЧ»
  Центр соціальної адаптації ветеранів АТО і їх сімей з такою оптимістичною назвою діє в Краматорську п’ятий рік і за цей час зроблено чимало. Як вважають фундатори громадської організації «Союз вете...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme