Два роки АТО…

9unian_552259_2484Два роки між КПВВ та різними містами.

Два роки не в дома, і не в спокої.

Два роки страшні цифри загиблих людей…

Два роки невпинних подій, які мабуть ніколи не викреслити з пам’яті кожного українця… Два роки зі страшними думками про те, КОЛИ ВЖЕ???

…Ми чекали наступ наших. Ми чекали на нього в підвалах. Ми чекали на багато страшних речей…Нічого не сталося.

Моє місто досі в окупації…

І не має сил дивитись на все, що там відбувається….

Два роки тому в червні українські воїни звільнили частину міст Донецької області.

Два роки тому…. Маріуполь, Лиман, Краматорськ, Слов’янськ…. Сьогодні я бачила очі дружини два роки тому загиблого бійця в боях за Лиманський район. 19 червня, у 2014 році загинули 9 бійців в один день. Сьогодні їм встановили пам’ятний меморіал. Але очі цієї жінки. Очі побратимів її чоловіка…Мабуть у всіх мовах світу не вистачить слів, щоб описати їх відчуття, і те, що я бачила цих очах.

Але перше відчуття – мені соромно. Мені соромно, що донецькі взяли в руки зброю. Соромно, що кликали Путіна. Соромно за своїх одноліток, однокурсників, однокласників, просто знайомих та минулих друзів… Соромно, що і досі люди там продовжують думати так само у своїй більшості. Соромно за весь Донбас. Зараз всі кажуть що це війна двох олігархів, чи ще щось…Кажуть про гроші… Це зрозуміло. Але якби частина Донбасу тоді не вийшла на мітинги, не тримала в руках триколори, та не звала Путіна, можливо могло б бути інакше.

Можливо б не загинуло так багато людей. Можливо б АТО не перетворилось на неоголошену війну.

І ця жінка стояла б поряд зі своїм чоловіком. І її очі були б всміхнені. І сотні загиблих хлопців, були б живі…

Шана, подяка та низький уклін, тим хто, ризикуючи власним життям звільняв Донеччину!!!!

Вічна Слава Героям! Пам’ять про них назавжди буде з нами…

Р. S. Звертаюсь до тих, хто там, «за порєбріком» – схаменіться та відкрийте очі. Оговтайтесь від цієї чуми. Боріться з нею. Хоча б у своїй голові, не дозволяючи перетворити свій мозок на шматок вати…


Надія  Масюченко.


 

Ще схожі публікації:

Як з українців москалів робили
 9 листопада, у День української писемності та мови, тисячі наших спііввітчизників різного віку й статусу, а також наших друзів по всьому світу писали радіодиктант. Одні, щоб перевірити свої знання з ...
Донецька рана України
Це дарчий напис автора збірки нарисів-есеїв І. М. Дзюби (Київ, «Кліо», 2018), надісланої нашому земляку, знакому науковцю (доктор філософських наук, професор) і літератору (автор семитомного видання т...
Поблизу Святогірська готуються підірвати ще один міст
        Ситуація навколо Свято-Успенської Святогірської Лаври залишається напруженою. Позавчора ввечері підірвали міст через Сіверський Донець у селі Богородичне по дорозі від траси Київ – Довжанськ...
Часопис “Донеччина” від 15 лютого 2018 року № 2 (15982)
У Краматорську, який, на мою думку, ментально залишається вели- ким заводським селищем зупинки у нових тролейбусах оголошують українською мовою. Такими ж говіркими тут зробили світлофори в самісіньком...
Часопис “Донеччина” від 14 квітня 2018 року № 4 (15984)
Всім відомо, що яйця несуть птахи. А в Слов’янську в 1970-х сталася новина, яка сколихнула весь Радянський Союз. Уявляєте, в офіційній партійній міськрайонній газеті «Комуніст», на першій сторінці йшл...
Вийшла книга «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва»
Про книгу над якою працювала 17 років розповідає автор:відома мисткиня і громадський діяч Людмила Огнєва Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Ч...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme