Красноармійськ сьогодні:«Дави його, дави «бандеру».

1398947338-3592Яких лише погроз не чули українці на Донбасі. Ні не в окупованій його частині, а на підконтрольній Україні. Вишиванкою задушити, постріляти разом з усією родиною, пропонували прибратися з Донеччини по-добру по-здорову. Шиплять, звідусіль, брутальними словами покривають, російським матюччям.
Йду одного разу спорожнілою вулицею, неподалік зупинився автомобіль, з нього вийшов пасажир і гучно говорить водію: «Дави його, дави «бандеру». Я швидко зіскочив на узбіччя дороги, автомобіль проїхав поруч. «Невдалий жарт», – подумав я й пішов до пасажира. Той прошипів, наче отруйна змія: «Хохол клятий». Я глянув на супротивника, думав молодий парубок, вітер в голові, аж ні – чоловік середніх літ і, як не дивно, був тверезим. Тоді я не витримав і почав його на весь голос соромити: «Здоровий бугай, а мізків не маєш. За це ж може й відповідати прийдеться». Той виявився не з хороброго десятку, прискорив крок і зник у підворітні.
Сепаратизм на Донбасі в розпалі був у чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках Зараз наче трохи притихли, перейшли на шепіт, кукуються в шпаринах, наче таргани, а все ж не полишають своєї брудної справи. Не дивно. Адже жодного реального сепаратиста, організатора референдуму не покарано, не кажучи вже про його активістів і простих учасників. Трохи полякали, на тому справи й скінчилися. А які у них незграбні виправдання про свою участь в організації сепаратистського референдуму: йшов побачив люди стоять у великій черзі, вирішив допомогти, сів за стіл і почав роздавати бюлетені. Або: я не знав, що референдум антидержавний. А правоохоронці роблять вигляд, що таким виправданням вірять. Не покарані й ті, хто друкував «бюлетені» для «голосування», листівки з закликами йти на референдум, які розклеювалися ледь не на кожному стовпі. А вирахувати друкарські засоби – справа для сучасних експертів доволі проста.
Вулиці й кабінети увішані плакатами з закликами повідомлять про прояви «побутового сепаратизму» до СБУ. Трохи полякали, трохи погомоніли, трохи «позакликали». На тому й заспокоїлися. А це все одно, що колорадського жука умовляти. Тут не лякати треба, а діяти – швидко й рішуче, доки сепаратисти нового вогнища «гібридної» війни не розкрутили.
Та все якось не виходить. Руки не доходять чи проявляється все та ж бездіяльність влади?


Петро Гайворонський, м.Красноармійськ.


 

Ще схожі публікації:

Часопис “Донеччина” від 21 липня 2017 року № 27 (15965)
З 2014 року і до сьогодні на усіх тимчасово непідконтрольних українській державній владі територіях запущено маховик адаптації освітнього і культурного простору під російсько-державні стандарти. Так, ...
П’ятнадцять історій про мужніх переселенців
Уявіть -- блакитне небо пофарбували чорною фарбою. І ніби настала вічна пітьма.. Але ж можна взяти і покрити чорну фарбу білою, та ще й додати синьої – буде знову блакитне небо…   Якби ж бу...
Часопис “Донеччина” від 7 вересня 2018 року № 10 (15990)
Ярослав Гомза із Очеретиного Ясинуватського району – з когорти незламних, про таких як він не те, що книжки писати – фільми треба знімати: героїко-пригодницькі. Уродженець Львівщини, підлітком був вив...
Незвична презентація книги «Слов’янськ у війні 2014 року»
Шостого липня, на другий день святкування дня визволення Слов’янська від проросійських окупантів, у центральній бібліотеці, яка слугує центром розвитку української духовності, відбулася незвична презе...
Оповідання Світлани Єременко - літературне відкриття року
У Національному музеї літератури України відбулася церемонія вручення премії «Літературне відкриття року».Ця премія вручається за найкращу дебютну книжку прози. Засновником премії стала Київська ...
ЛІТЕРАТУРНІ ГЕРОЇ ТА ЇХНІ ПРОТОТИПИ
    Або Що не так в історії краю Збройному повстанню  в Горлівці в грудні 1905 року було присвячено багато книг, нарисів та оповідань. Мабуть, найзнаменитіша книга серед істориків і краєзна...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme