Яких лише погроз не чули українці на Донбасі. Ні не в окупованій його частині, а на підконтрольній Україні. Вишиванкою задушити, постріляти разом з усією родиною, пропонували прибратися з Донеччини по-добру по-здорову. Шиплять, звідусіль, брутальними словами покривають, російським матюччям.
Йду одного разу спорожнілою вулицею, неподалік зупинився автомобіль, з нього вийшов пасажир і гучно говорить водію: «Дави його, дави «бандеру». Я швидко зіскочив на узбіччя дороги, автомобіль проїхав поруч. «Невдалий жарт», – подумав я й пішов до пасажира. Той прошипів, наче отруйна змія: «Хохол клятий». Я глянув на супротивника, думав молодий парубок, вітер в голові, аж ні – чоловік середніх літ і, як не дивно, був тверезим. Тоді я не витримав і почав його на весь голос соромити: «Здоровий бугай, а мізків не маєш. За це ж може й відповідати прийдеться». Той виявився не з хороброго десятку, прискорив крок і зник у підворітні.
Сепаратизм на Донбасі в розпалі був у чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках Зараз наче трохи притихли, перейшли на шепіт, кукуються в шпаринах, наче таргани, а все ж не полишають своєї брудної справи. Не дивно. Адже жодного реального сепаратиста, організатора референдуму не покарано, не кажучи вже про його активістів і простих учасників. Трохи полякали, на тому справи й скінчилися. А які у них незграбні виправдання про свою участь в організації сепаратистського референдуму: йшов побачив люди стоять у великій черзі, вирішив допомогти, сів за стіл і почав роздавати бюлетені. Або: я не знав, що референдум антидержавний. А правоохоронці роблять вигляд, що таким виправданням вірять. Не покарані й ті, хто друкував «бюлетені» для «голосування», листівки з закликами йти на референдум, які розклеювалися ледь не на кожному стовпі. А вирахувати друкарські засоби – справа для сучасних експертів доволі проста.
Вулиці й кабінети увішані плакатами з закликами повідомлять про прояви «побутового сепаратизму» до СБУ. Трохи полякали, трохи погомоніли, трохи «позакликали». На тому й заспокоїлися. А це все одно, що колорадського жука умовляти. Тут не лякати треба, а діяти – швидко й рішуче, доки сепаратисти нового вогнища «гібридної» війни не розкрутили.
Та все якось не виходить. Руки не доходять чи проявляється все та ж бездіяльність влади?
Петро Гайворонський, м.Красноармійськ.
Ще схожі публікації:
Володимир Михальчук, фермер: Чи будемо з врожаєм картоплі? Знаєте, особисто я цим питанням не переймаюся, бо за будь-якої погоди у мене завжди є бульба. І це не самовихваляння, а факт. Я дотримуюся...
Випадково натрапив на замітку сайту "Новости Донбасса", що в Москві відкрили виставку сепаратистського змісту «Новороссия. Юзовка. Будущее начинается в прошлом». Про це повідомляє сайт так званого...
Гай-гай… Багато врожаїв капусти зібрали відтоді, як 80 літ тому на овочевій грядці в Макіївці відшукався малий і голосний безштанько, якого туди приніс невтомний лелека. Хтось із свідків тоді божився:...
До 155-річчя з дня народження Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934 р.) «Вони пишуть історію країни» – так кажуть про тих, хто полум’ям своєї душі запалює інших і веде за собою до перемоги д...
Цьогоріч відомому українському поету-романтику Михайлу Петренку минає 200 років. Ювілей автора віршів, що стали широковідомими народними піснями «Дивлюсь я на небо…» та «Взяв би я бандуру…», сучасника...
«Алея Миру» складається з дерев – платану та сливи, що символізують чоловіка та жінку в гармонійних стосунках, а також кущів горобини, що уособлюють щасливих діточок. Композиція містить шість дзеркаль...
