Михайло Петренко: нова знахідка на шляху до істини

Прізвище Петренко дуже поширене, зразу не второпаєш про кого йдеться .А якщо почати зі слів:”Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю”, на обличчі співрозмовника з’являться позитивні емоції. Саме ці слова поета-романтика Михайла Петренка вирізняють його від інших поетів. Хтось міряє талант кількістю написаних віршів чи книг, а творів Михайла Петренка ми знаємо на сьогодні всього дев’ятнадцять. Проте його вірші покладені на музику, переклади його творів можна прочитати на сімнадцяти мовах світу, але це не межа на сьогодні, це тільки те, що відшукали. Його вірші користуються популярністю в наш час, іменем Петренка названо велика кількість вулиць та астероїд відкритий українськими вченими. Перша пісня яка пролунала з космосу у виконанні космонавта Павла Поповича була саме: “Дивлюсь я небо”. Довгий час, в період як ми звикли називати “радянські часи”, ім’я Михайла Петренка нівелювалось. Пісня на слова вірша “Небо” на протязі століття, виконувалась багатьма знаменитими виконавцями. Багатотисячними тиражами виходили платівки “Апрєлєвского” заводу , де вказувався виконавець, а пісня й мелодія називалась народною.
Сьогодні в Україні пошуковці відновлюють історію втраченої біографії поета. В 2013 році Валентина Шабанова зі Слов’янська відшукала в архівах фрагмент рукопису невідомої драматичної думи “Найда” Михайла Петренка. Вперше, з ініціативи і організації харківських краєзнавців, її поставив на сцені творчий колектив “Школа актора”, керівник Вікторія Коваленко, місто Слов’янськ 2016 рік. Пошуковець Олександр Петренко, як він стверджує – праправнук Михайла Петренка, у книзі “Поет-романтик Михайло Миколайович Петренко (1817-1862)”( видання 2015 року), зібрав і впорядкував великий обсяг матеріалу з біографії та творчості поета – романтика. Книга закінчується такими словами:
“На сьогоднішній день залишаються невирішеними ще декілька основних питань з біографії Михайла Петренка:
– документально не підтверджене місто й місце народження,
– не встановлено точну дату народження,
– не з’ясоване місце проживання його батьків у Слов’янську,
– невідомо, де перебував і чим займався Михайло Петренко в період після закінчення університету та до вступу на службу в Харківську Палату кримінального суду (липень 1844 р.)
– невідоме місце його поховання в Лебедині,
– на жаль, ще не знайдено його світлину, чи портрет.
Пошуки тривають…”
І ось нова знахідка: Микола Шакін з Харківщини, до речі – лауреат премії імені Михайла Петренка, при зустрічі з художником міста Богодухів Іваном Пилипенком зясував, що в нього довгий час зберігалася книга з графічним зображенням Михайла Петренка з коротенькою біографічною довідкою. Малюнок виконаний в стилі епохи поетів-романтиків першої половини ХІХ століття. На сьогодні від книги залишилось лише декілька аркушів. Як стверджує Іван Пилипенко книга була випущена в 1922 році Львівською типографією. Притому це був передрук більш ранішнього тиражу видання. До художника вона потрапила в 1966 році. Із розповіді ми дізнались, що він її виміняв за колонкові кісточки у художника декоратора Якова Лисянського з міста Лебедина. Задум намалювати портрет Михайла Петренка виник ще півстоліття тому, але як кажуть спочатку “руки не доходили”, а потім все забулося, пригадав, коли дізнався, що Микола Шакін розшукує справжній портрет Петренка. Здається все склалось як прикра випадковість. Малюнок поета дав про себе знати напередодні двохсот річчя з дня народження поета. Пилипенко спеціалізується на відтворенні портретів видатних історичних особистостей , зокрема Т. Шевченка, І. Франка, В. Каразіна . Микола Шакін запропонував художнику відтворити з графічного зображення художній портрет поета-романтика. З поставленим завданням майстер справився.
Іван Пилипенко академічний художник, закінчив Ризьку академію мистецтв. За фахом художник живописець. Член Спілки художників з 1971 року. Можливо в когось виникає питання про важливість портрета Михайла Петренка на сьогодні? А річ в тім, що доволі відомий поет-романтик якого шанують не тільки на Батьківщині, а й у світі сьогодні не має свого дійсного зображення. Якщо хтось зустрічав портрети мальовані художниками Черидниченком з Сум та Роговим зі Словянська, вони писались по образам послідуючих родичів Михайла та з опису його зовнішності. Ці портрети не мають схожості з образом знахідки. Тож може з квітня цього року портрет займе своє чинне місце в літературних виданнях та шкільних навчальних посібниках?
Коли ми залишали художню майстерню Івана Пилипенка він згадав знаменитий вислів: “Без Брюлова і Сошенка не було б у нас Шевченка”. На мить замислившись повторив перефразовані слова: “Без Шакіна та Пилипенка не було б в Україні дійсного портрета Михайла Петренка”.
В рамках підготовки проведення заходів до двохсот річчя з дня народження українського поета – романтика Михайла Петренка, в кінці квітня, в Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України був проведений круглий стіл. Головував директор Інституту академік НАН України Микола Жулинський. Обговорено знахідку портретного зображення українського поета – романтика Михайла Петренка. Доповідали харківські пошуковці Микола Шакін та автор цих рядків. Присутні зацікавилися знахідкою, але для остаточних висновків поки залишається невідомим походження цієї книги, художника графічного малюнку, адже для науки потрібен факт посилання на видавництво, та точний рік видання книги, з якої ми маємо лише один аркуш. Тим більше в коротенькій біографії поета деякі неточності. Можливо в когось з читачів збереглося повне видання цієї книги, яке б допомогло зробити крок до істини. Тож чекаємо повідомлень.

Леонід Щибря.
Член НСЖУ та НСКУ