НОВІ ВИДАННЯ «Іловайськ» і «Добробати»

 

ylovajskНа минулому тижні в центральній міській бібліотеці Слов’янська журналісти Євген Положій та Вероніка Миронова презентували свої нові книжки про війну на Донбасі. Головний редактор газети «Панорама» (м. Суми) Євген Положій — автор шести романів, але широко відомим він став минулого року, коли підназвою «Іловайськ» видав «розповіді про справжніх людей».

Іловайська трагедія сталася в серпні 2014 року. Тоді Москва, рятуючи своїх маріонеток у Донецьку та Луганську, кинула на Донбас частини регулярної армії. В Іловайському котлі опинилися українські солдати і офіцери, бійці добровольчих батальйонів і формувань територіальної оборони. Вони мужньо захищалися, благали вище керівництво допомогти вогнем, боєприпасами. Та замість цього одержали наказ виходити з оточення «коридором безпеки», який ніби-то гарантували росіяни. Пішли, а їх, майже беззбройних, підступно розстріляли. Ще й сьогодні ніхто не може сказати, скільки наших воїнів загинуло, скільки потрапило в полон, скільки пропало безвісти.

Автор «Іловайська» стверджує, що зустрічався з доброю сотнею учасників тієї трагедії, записав їхні розповіді. Реальні події лягли в основу книги, але… Автор неодноразово підкреслював, що і збірка розповідей «Іловайськ», і роман «П’ять секунд, пять днів», що побачив світ цього року, а головний герой – «іловаєць», – художні твори. Тож усі збіги імен, прізвищ та позивних просив вважати випадковими. Таке утаємничення пояснював тим, що триває розслідування причин Іловайської трагедії. І він не хоче «підставити» когось із своїх співрозмовників. До речі, серед них були як україномовні, так і російськомовні. Переклади автор зробив особисто. І видав «Іловайськ» спочатку українською, а згодом – російською.

Вероніка Миронова — уродженка Донеччини, а зараз проживає у Львові. Вона представила книгу «Добробати» («Фоліо», Харків, 2016), яка має підзаголовок «Історія подвигу батальйонів, що врятували країну». У збірку увійшли роботи восьми журналістів, які по гарячих слідах писали про створення добровольчих батальйонів (усього їх було більше сорока), їх участь у боях з кремлівськими найманцями та російськими спецпідрозділами на території Донбасу.

Презентантка коротко ознайомила присутніх зі своїми роботами про батальйон «Азов», його участь у звільненні Маріуполя. А сталося це 13 червня 2014 року. Це був переломний момент у психології наших військових, усього суспільства. Люди зрозуміли, що ворога можна і треба перемагати. Для цього потрібні рішучість, бажання захищати Вітчизну.

Через кілька тижнів після звільнення Маріуполя оточені в Слов’янську проросійські найманці, якими командував офіцер ГРУ генштабу ЗСРФ Гіркін-Стрєлков, вирішили прориватися на Донецьк. І це їм вдалося. Чому?

Про події квітня – липня 2014 року у Слов’янську та навколо нього йдеться у матеріалах журналіста, директора департаменту комунікацій МВС України Артема Шевченка. Він, зокрема, вказує, що «рейд Гіркіна у Слов’янськ і у подальшому на сусідній промисловий Краматорськ стали початком великої кривавої бійні, яка триває й досі. І за яку цілком і повністю відповідальність несе країна-агресор – Російська Федерація. Авторський висновок підтверджує уривок з інтерв’ю Гіркіна проповідникуідей «руського міра» О. Проханову у шовіністичній газеті «Завтра»: «… спусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, у результаті все б скінчилося, як у Харкові, як в Одесі. Було б кілька десятків убитих, обпалених, заарештованих. І на цьому б скінчилося. А практично маховик війни, яка до сих пір триває, запустив наш загін.»

Сподіваємося, зізнання воєнного злочинця І. Гіркіна і звинувачення його кремлівського фюрера невдовзі буде розглядати міжнародний трибунал. Розуміємо, шибениць, як Нюрнберг 1946 року, він не поставить. Тож хай палії та вбивці хоч за ґратами сконають!


Віктор СКРИПНИК

P.S. Того ж дня презентація нових видань про «гібридну війну» путінської Росії проти України відбулася й у Донбаському державному педагогічномууніверситеті.


 

Ще схожі публікації:

Газета “Донеччина” від 17 жовтня 2014 р. № 32 (15905)
Зараз в багатьох країнах, у тому числі й в Україні, скасовано смертну кару навіть за такі тяжкі злочини, як убивство та зрада Вітчизні, вирок Івана Сірка багато хто вважає занадто жорстоким. Він і сам...
Часопис “Донеччина” від 9 листопада 2018 року № 13 (15993)
ЄРМАКОВУ Ларису можна сміливо називати літописцем Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса, який створив у Горлівці Олег Федоров у 2002 році. В оргкомітеті цієї громадської організації Ла...
Знаменні та пам’ятні дати
Видавництво «Друкарський двір» (м. Слов’янськ, вул. Університетська, 47) випустило у світ «Календар знаменних та пам’ятних дат Донецької області. 2017 рік». Уклав його, як і торік, голова обласної орг...
СЕПАРАТИСТАМИ ПОВИННА ЗАЙМАТИСЯ СБУ, А НЕ ПОЛІЦІЯ
Нашим державним мужам поки що бракує політичної волі. Тому й досі важко працівникам військкоматів вручати повістки, - бажаючих воювати на Сході все менше й менше. Здавалося б, козацькі нащадки повинні...
України єдина – 25 років в дорозі
У січні 1992 року, не перше незалежне українське Різдво, ми, група студентів зі Слов’янського державного педагогічного інститути (нині Донбаський державний педагогічний університет) рушили на Захід – ...
Шедеври бабусі Катерини
У 1946 році до нас в село, в далеку глибинку Донбасу, приїхала молода вчителька Є.М. Лопатинська. Євдокія Миколаївна любила вишивати і до неї потягнулися дівчатка, щоб навчитись цьому ремеслу. Зацікав...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme