Слов’янськ: «Ще не вмерли, раз гуляєм так!», але…

65647774371-а річниця заснування міста – дата явно не «кругла». Проте Слов’янці відзначили її з таким розмахом, щоб і «воріженьки» зрозуміли: «Ще не вмерли, раз гуляєм так!» І не вмрем! Хоча декому не подобається наша історія, державна мова, наші символи й сама Україна як незалежна держава. І це після перемоги 2014 року над терористами-сепаратистами та путінськими найманцями?!

Переді мною найтиражніша в регіоні газета «ТВ плюс» від 8 вересня цього року. На першій сторінці привітання з Днем міста міського голови, двох нардепів України та голови правління ПАТ «СМЗ»П. Придворова. Якщо В. Лях та О. Недава вказують, що «любимому городу исполнился 371 год», то пан Придворов, можливо, в піку їм, пише: «Нашему родному городу исполняется 340 лет!»

Не можу й допустити, що П. Придворов, який був депутатом міськради у той час, коли йшли дебати, про рік заснування Слов’янська – 1645 чи 1676, не знає постанови Кабміну від 26 липня 2001 року «Про затвердження списку історичних населених місць України». Там чітко записано, що Слов’янськ (до1784 р. – Тор) виник у 1645 році. Ця дата не зі стелі взята. Рекомендую пану Придворову і його прибічникам почитати історичний нарис «Слов’янськ» Ю. Клочкова, виданий 1959 року в Сталінському книжковому видавництві.

Дивує позиція редакції газети «ТВ плюс». Свого часу її журналісти чимало зробили для повернення Слов’янську років, вкрадених радянськими ідеологами. А зараз що, заплатив гроші і друкуй, що хочеш?

Ось ще одна ложка дьогтю до нашого свята, 9 вересня на центральній міській площі побачив кілька сірих, мов асфальт майдану, паралелепіпедів, а на їх площинах плакати з портретами і біографічними даними відомих слов’янців. Їх виявилося вісім. Перш за все, відшукав геометричну фігуру з плакатами українською, російською та англійською мовами про нашу знаменитість, нашу гордість – Михайла Петренка. Побіжного огляду та підпису «За матеріалами сайту…» вистачило, щоб зробити висновок: автори плаката скористувалися тільки тим, що написав киянин О. Петренко, який ось уже п’ять років зі шкури лізе, великі гроші кидає, щоб довести – він є праправнуком видатного українського поета-романтика Михайла Петренка. На його замовлення, з його фото сумський художник 2015 року намалював портрет, який видають за портрет нашого земляка, автора віршів, що стали народними піснями.

Знайшов одного з редакторів, їх у вихідних даних значиться аж чотири, запитав, чи читав він про Михайла Петренка ще щось, крім сайта псевдопраправнука? «А для чого? – здивувався молодий чоловік. – Ми ж вказали джерело…»

Ось тут і приходить на ум анекдот про тих, хто раніше писав на стінах і парканах і називався хуліганом, а тепер пише в інтернеті й іменується блогером.

Слов’янців – героїв Великої Вітчизняної війни на цьому «вернісажі» представляв портрет і розповідь про М. Карнаухова, як виявилося з досить сумнівними заслугами партизанського ватажка. Не випадково ж вулицю його імені перейменовано на честь Володимира Чернявського, який віддав здоров’я і життя за становлення незалежної України.

На запитання, чому організатори, а це якесь об’єднання «Нова Дружківка», що діє за підтримки міжнародного фонду «Відродження», не представили уродженця Слов’янська , двічі Героя Радянського Союзу Миколу Сімейка – єдиного жителя Донеччини, який під час війни двічі був удостоєний найвищого звання, відповіді не почув. А на запитання, хто дав дозвіл на оцю виставку, мені порадили… берегти здоров’я.


Віктор СКРИПНИК, журналіст, почесний краєзнавець України


 

Ще схожі публікації:

НОТАТКИ ПРО МЕДІА СХОДУ
НОТАТКИ ПРО МЕДІА СХОДУ   ЯК ПОБАЧИТИ СИСТЕМНУ ПРОТИДІЮ ВОРОЖІЙ АГРЕСІЇ   ТЕЛЕВЕЖА ЯК СИМВОЛ   Зовсім не помпезно, а якось, навіть, буденно завершилося спорудження важливого об’єкта в потрібному ...
Чи бути Донецькому національному університету Стусовим?
Роздуми після зустрічі в Донецькому національному університеті у Вінниці. У колективі ДонНУ громадські слухання щодо перейменування вишу вийшли на фінішну пряму – незабаром конференція трудового коле...
Свято українського слова у Слов’янську
  На Донеччині відбувся обласний відкритий конкурс читців, поетів і художників «Любіть Україну!», приурочений до 120-річчя Володимира Сосюри  За підсумками конкурсу «Любіть Україну!» автор...
Вийшла книга «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва»
Про книгу над якою працювала 17 років розповідає автор:відома мисткиня і громадський діяч Людмила Огнєва Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Ч...
ОТАМАН КРАЄЗНАВЦІВ І ПРОСВІТЯНИН
  Валерій Іванович Романько – відомий в Донеччині та й в Україні краєзнавець, педагог і письменник, а ще мій земляк з Покровського (Красноармійського) району і колишній вчитель у середній школі села ...
Кому потрібна війн на Донбасі
Чому на Донбас лягло прокляття сепаратизму? Звідки його коріння? Чому мешканці Донбасу не бажають бути українцями? Тикають в очі, що давня наша держава – Київська Русь, а України не було. Я ніколи не ...

The Author

СКРИПНИК Віктор

2 коментарі

Add a Comment
  1. Я вже раніше писав про декількох слов’янців, до котрих належить і занепокоєний автор статті (поки що «почесний краєзнавець»), які тяжко переживають наближення 2017 року, як 200-літнього ювілею Михайла Петренка.
    Замість того, щоб таки витратити деякий час, та розібратися в цікавій справі, цей «журналіст» продовжує поширювати якусь ахінею про мій рід Петренків, до якого належить і поет-романтик Михайло Петренко.
    Колись місцеві слідопити зробили собі іграшку, «ізолювавши» Михайла від його предків та «заблокувавши» від нащадків, та бавилися, інформаційно обдурюючи земляків та громадськість щодо слов’янського періоду життя Михайла та його батьків.
    Такі, як цей «почесний краєзнавець», пишуть «…нашу знаменитість, нашу гордість…» (про Михайла Петренка), намагаючись лише підняти куряву, та заховати там весь бруд, який за їхньої допомоги з’являвся в ЗМІ про Михайла Петренка, та його батьків на протязі багатьох років.
    П’ять років тому я започаткував ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Проект «Ідентифікація Петренків», в межах якого за допомогою декількох освічених слов’янців досліджую свій родовід.
    Деякі кошти дійсно витрачаються на дослідження, де кожне речення підкріплене архівними документами і вся ця інформація доступна з виданих книг, написаних статей і створених сайтів, включаючи документальну статтю в Вікіпедії. Хто ж винен в тому, що деякі «журналісти», читати не вміють, а тільки маніакально щось пишуть…
    Щодо портрету Михайла, то нагадаю, що дійсний його портрет поки не знайдено, але заслужений художник України О. Чередниченко на основі фотографій двох онуків Михайла (Бориса Миколайовича та Олександра Євграфовича Петренків) створив своє бачення Поета.
    Ще раз нагадую «журналісту», який ніяк не розбереться в цій простій справі, що мій дід, як і я, теж був Олександром Євграфовичем і то не з моєї фото художник творив портрет Поета. В моєму родоводі були деякі традиції, пов’язані з іменами також. Чи так важко це зрозуміти?
    Нащадки Михайла Петренка дуже вдячні учасникам згаданого в статті громадського об’єднання «Нова Дружківка» за те що не забули про Михайла Петренка в своїх слов’янських постерах. Мені дуже приємно, що до цієї справи має пряме відношення МОЛОДЬ. Якщо молодь буде документально пам’ятати про таких представників людства як поет-романтик Михайло Петренко, є шанс, що в Україні буде все гаразд.
    Хай Бог береже нашу Україну від таких «краєзнавців-літописців», до яких належить автор розглянутої статті, та ще декілька його «друзів», бо за їхньою некомпетентною участю будь-яка історія (в тому числі й країни) буде перекручена та фальсифікована.
    Якщо автор статті (так званий «журналіст і краєзнавець») за все життя так і не зрозумів, що таке порядність, то вже й не зрозуміє.

  2. Валентина Шабанова

    Це “якесь об’єднання «Нова Дружківка» – сучасна молодь за своєї ініціативи робить те, чого не було зроблено в рідному місті Поета за довгі роки “досліджень” та “вшанування пам`яті”. Прикро, але й досі значна частина слов`янців не знає, шо автором найвідомішої української пісні є наш земляк поет-романтик Михайло Петренко.
    Щодо портрета: нащадки Поета ніколи й не стверджували, що художник О.Чередниченко написав справжній портрет Михайла Петренка. Здається, без пояснень всім було зрозуміло, що це є реконструкція образу Поета.
    І ще: де ж (крім документальних сайтів проекту) сучасна допитлива молодь може прочитатати про документальні дослідження (а не вигадки та фальсифікації) щодо родоводу та творчості Поета? Легко пересвідчитись, що Олександр Євграфович дійсно праправнук Михайла Миколайовича, дізнатись про життя та творчість Поета з документальних, а не сумнівних джерел? Познайомтесь і Ви з цим значним обсягом документального матеріалу.
    Якщо ж будете незгодні, замість словесного бруду, покажіть, нарешті, документальне підтвердження, що батьком Поета був невідомий досі баштанник Микола Гаврилович Петренко (як Ви вперто й безпідставно стверджуєте), грунтовно доведіть, що його родина дійсно жила на хуторі Торецькому. Але замість досліджень, аби якось пояснити свої недолугі вигадки, нам намагаються підсунути сміховинні та огидні “сенсаційні” повідомлення про нібито позашлюбне походження Поета, посилаючись на людей, які ніколи, ніде й нікому такого не говорили. Намагаючись видати портрет письменника Василя Наріжного за нібито справжній портрет Михайла Петренка, топчетесь по пам`яті обох.

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme