Слов’янськ у війні 2014 року

Не зовсім звичайною книжкою, а своєрідним дайджестом називає збірник «Слов’янськ у війні 2014 року» автор концепції видання та його упорядник, ветеран журналістики Віктор Скрипник. Він пережив трагічний період в житті міста разом із його мешканцями, але на відміну від більшості земляків робив усе, що може громадянин і журналіст, щоб Слов’янськ якнайскоріше звільнили від окупантів. Навіть відкритого листа президенту сусідньої держави написав на «понятном ему языке» на першій сторінці обласної газети «Донеччина», яка тоді ще виходила в Донецьку і якимось дивом доставлялася поштою в заблоковане терористами місто.

За словами Віктора Скрипника, за публікаціями слов’янських, обласних і київських видань про ті буремні дні тепер – через два роки можна проаналізувати, як сталася біда і що зробити,аби вона не повторилася.

Зіткана із журналістських матеріалів книга покроково відтворює події весни і літа 2014-го. Місцеві ЗМІ рясніють промовистими заголовками: «В Славянске снова звали Путина и требовали референдума»(«ТВ плюс»,10 квітня), «Сложно поверить: Славянск – горячая точка» («Деловой Славянск»,16 квітня), «Против Нели Штепы открыли уголовное дело» («Панорама недели»,17 квітня), «Хто відповість за смерть людей»(«Донеччина», 25 квітня)… Треба зазначити: місцеві журналісти аж до заборони діяльності їх медіа намагалися не тільки гідно виконувати свій професійний обов’язок, об’єктивно інформуючи про події, а й закликали владу і співвітчизників протистояти російській агресії.

Ось «Панорама недели» (17 квітня) друкує статтю міського активіста С.Приймачука : «Я призываю всех сознательных граждан – жителей города не поддаваться на провокации и не идти на поводу у сепаратистов. Офицеры милиции и СБУ – вы присягали на верность народу Украины. Не уроните свою честь, не запятнайте погоны позором сотрудничества с предателями и сепаратистами!».

Якою була відповідь на ці заклики знаходимо у газетних заголовках. «Мэр Славянска за неделю трижды меняла свое мнение. Что она скажет завтра?» («Панорама недели» (24.04) цитує Нелю Штепу, яка дякує Путіну за те, що ввійшов у Крим. Ще про одного любителя російського диктатора – керівника міського осередку КПУ А.Хмельового йдеться у статті під назвою «Координатора – провокатора треба судити!»(«Донеччина»,18.04.).

Події в Слов’янську активно і оперативно висвітлюють київські видання «Голос України» і «Урядовий кур’єр», які в області представляють Ліна і Павло Кущ. Представники столичних газет відзначають тривожну тенденцію – рівно за тиждень після вторгнення бойовиків у місті починається полювання за журналістами. Невдовзі місто опиняється в інформаційній окупації: місцеві ЗМІ припинили діяльність, а поштовикам остаточно заблокували доставку донецької і київської преси.

А от кому вседозволеність без меж – так це російським телеканалам. Місцева «ТВ плюс» нагадує, що вимогу центральної влади відключити пропаганду Кремля міські провайдери проігнорували ще задовго до трагічних подій. «Як могли б повернутися події, якби росТВ відключили за місяць до 12 квітня –залишається тільки гадати», –зауважує газета, згадуючи 84 дні окупації, які слов’янці не забудуть ніколи.

Окремий розділ книги – «Визволення» особливих коментарів не потребує. Відзначимо тільки майстерно написані замальовки про визволителів і список військовослужбовців різних силових структур України, які загинули, визволяючи Слов’янськ.

Публікацій про відновлення міста, переживання і клопоти його жителів сьогодні у книзі чи не найбільше. Так і має відбуватися з людьми, які, переживши лихоліття, здобувають перспективу і віру у власні сили у своїй країні.

Залишається подякувати видавцеві Віктору Бутку і його землякам Івану Козлову, Віктору Малюзі, Сергію Приймачуку, які внесли необхідні кошти для друку, як на мій погляд, дуже потрібної книги не лише для слов’янців.

Ігор ЗОЦ.