Вернісаж Володимира Шенделя

Ще не так давно в будь-якому кінотеатрі, а то і в сільському клубі модно було прочитати: «Из всех искусств для нас важнейшим является искусство кино». Насправді, це зовсім не так. В авангарді мистецтв з давніх давен йшов живопис. Його непересічне значення для людства довели М. Шагал, К Малевич, В Кандінський, П Пикасо, Р Кент, І Репін  та інші світові майстри .

На їх тлі творчість народного художника України Володимира Шенделя, що цими днями відсвяткував своє 80-річчя, – явище примітне як за змістом і якістю робіт, так і за масштабами виставки в декілька сотень полотен.

Володимир Степанович використовує всі жанри живопису. Він пише пейзажі, батальні сцени, акварелі, етюди, офорти –  на теми нашої давньої і недавньої історії та повсякденного життя. Він пише, а глядачі читають. Читають з полотен майстра історичні романи, ліричні повісті та оповідання, героїчні поеми і балади та епічні оди. Його роботи настільки популярні, що їх використовують письменники Донбасу для ілюстрації власних творів, як це зроблено за згоди сторін в останньому випуску роману Івана Костирі «Дума про Донбас». Кожну роботу і кожну тему автор продумує, починаючи з назви, виділяючи в ній головне, незаперечно достойне. А далі – вкладає в роботу титанічний труд і натхнення, майстерність і талант та ще частку серця і душі.

Про творчий труд поета донеччанин Віталій Павловський писав так:

«Писання віршів – то розмова з Богом.

Цю привілею Бог не кожному дає.»

Бог дав привілей Володимиру Шенделю творити полотна високого ґатунку і вони стали надбанням багатьох художніх музеїв і салонів та національним надбанням. Мудрий Сократ сказав: «В кожній людині є сонце!Дайте можливість і воно буде сяяти!» Сонце Володимира Степановича сяє нам на втіху і радість. Твори його пензля вражають, залишають незабутній слід в наших серцях.  Наснаги Вам, майстре!

Віктор ПРОКОПЧУК, член НСЖУ.