Ще не так давно в будь-якому кінотеатрі, а то і в сільському клубі модно було прочитати: «Из всех искусств для нас важнейшим является искусство кино». Насправді, це зовсім не так. В авангарді мистецтв з давніх давен йшов живопис. Його непересічне значення для людства довели М. Шагал, К Малевич, В Кандінський, П Пикасо, Р Кент, І Репін та інші світові майстри .
На їх тлі творчість народного художника України Володимира Шенделя, що цими днями відсвяткував своє 80-річчя, – явище примітне як за змістом і якістю робіт, так і за масштабами виставки в декілька сотень полотен.
Володимир Степанович використовує всі жанри живопису. Він пише пейзажі, батальні сцени, акварелі, етюди, офорти – на теми нашої давньої і недавньої історії та повсякденного життя. Він пише, а глядачі читають. Читають з полотен майстра історичні романи, ліричні повісті та оповідання, героїчні поеми і балади та епічні оди. Його роботи настільки популярні, що їх використовують письменники Донбасу для ілюстрації власних творів, як це зроблено за згоди сторін в останньому випуску роману Івана Костирі «Дума про Донбас». Кожну роботу і кожну тему автор продумує, починаючи з назви, виділяючи в ній головне, незаперечно достойне. А далі – вкладає в роботу титанічний труд і натхнення, майстерність і талант та ще частку серця і душі.
Про творчий труд поета донеччанин Віталій Павловський писав так:
«Писання віршів – то розмова з Богом.
Цю привілею Бог не кожному дає.»
Бог дав привілей Володимиру Шенделю творити полотна високого ґатунку і вони стали надбанням багатьох художніх музеїв і салонів та національним надбанням. Мудрий Сократ сказав: «В кожній людині є сонце!Дайте можливість і воно буде сяяти!» Сонце Володимира Степановича сяє нам на втіху і радість. Твори його пензля вражають, залишають незабутній слід в наших серцях. Наснаги Вам, майстре!
Віктор ПРОКОПЧУК, член НСЖУ.
Ще схожі публікації:
Книга краєзнавця Валерія Кордюкова «Гришинський район у вирі 1917-1921років», це спроба розповісти максимально об’єктивно та ретельно про буремні роки того часу. Все, що розповідалося і видавалося у р...
Весілля було, як і спрадавна заведено, веселим. Село танцювало на невеликому майданчику над худенькою мальовничою повільною річкою біля садиби батьків нареченого, Сашка, кремезного роботящого, але не ...
Функційне навантаження мови в суспільстві. У сучасному полі Української Держави легко відчутні й пізнавані офіційно проголошувані кроки до посилення функційного навантаження української мови, її утвер...
Пригадується, як восени 2015-го в Слов’янську під час урочистостей з нагоди вшанування лауреатів Загальнослобожанської літературно- мистецької премії імені Михайла Петренка пролунало чимало ідей щод...
Як Освітній марафон навчив вчителів Луганщини та Донеччини впроваджувати зміни на місцях На початку березня в Києві пройшов другий навчальний інтенсив проєкту «Освітній марафон», який об’єднав вчител...
Коли в 2014 ворог полонив мій Донецьк – писав статті до столичних видань, а коли в Києві 24 лютого 2022 не стало газет, і другим домом стало бомбосховище – багато передумалося, згадалося, мріялося....
