Вернісаж Володимира Шенделя

45454Ще не так давно в будь-якому кінотеатрі, а то і в сільському клубі модно було прочитати: «Из всех искусств для нас важнейшим является искусство кино». Насправді, це зовсім не так. В авангарді мистецтв з давніх давен йшов живопис. Його непересічне значення для людства довели М. Шагал, К Малевич, В Кандінський, П Пикасо, Р Кент, І Репін  та інші світові майстри .

На їх тлі творчість народного художника України Володимира Шенделя, що цими днями відсвяткував своє 80-річчя, – явище примітне як за змістом і якістю робіт, так і за масштабами виставки в декілька сотень полотен.

Володимир Степанович використовує всі жанри живопису. Він пише пейзажі, батальні сцени, акварелі, етюди, офорти –  на теми нашої давньої і недавньої історії та повсякденного життя. Він пише, а глядачі читають. Читають з полотен майстра історичні романи, ліричні повісті та оповідання, героїчні поеми і балади та епічні оди. Його роботи настільки популярні, що їх використовують письменники Донбасу для ілюстрації власних творів, як це зроблено за згоди сторін в останньому випуску роману Івана Костирі «Дума про Донбас». Кожну роботу і кожну тему автор продумує, починаючи з назви, виділяючи в ній головне, незаперечно достойне. А далі – вкладає в роботу титанічний труд і натхнення, майстерність і талант та ще частку серця і душі.

Про творчий труд поета донеччанин Віталій Павловський писав так:

«Писання віршів – то розмова з Богом.

Цю привілею Бог не кожному дає.»

Бог дав привілей Володимиру Шенделю творити полотна високого ґатунку і вони стали надбанням багатьох художніх музеїв і салонів та національним надбанням. Мудрий Сократ сказав: «В кожній людині є сонце!Дайте можливість і воно буде сяяти!» Сонце Володимира Степановича сяє нам на втіху і радість. Твори його пензля вражають, залишають незабутній слід в наших серцях.  Наснаги Вам, майстре!


Віктор ПРОКОПЧУК, член НСЖУ.


 

Ще схожі публікації:

Уклін Герою
У машинобудівному коледжі Донбаської державної машинобудівельної академії урочисто відкрили меморіальну дошку колишньому студенту закладу, Герою Небесної сотні Івану Пантелеєву. Поет і музикант за...
“Донеччина” від 16 вересня 2016 року № 33 (15924)
Як злітав у повітря наш міст – показали майже по усіх телеканалах. Регіт, що супроводжував той вибух, ще й досі пам’ятаю. Ламати – то не будувати. Люди поколіннями Донбас викохували. Та кому до цього ...
ЖИВУЧІ  МІФИ ПРО РІДНИЙ КРАЙ
Не так давно на телеканалі «Капрі» показали сюжет про святкування 333-ї річниці села Золотий колодязь Добропільського району. 333 роки – це відверта вигадка, так як ця дата не підтверджена жодним істо...
У дев'ятий десяток -- українським шляхом
Напередодні Дня журналіста України у Слов’янську відбулася значна подія в житті майстрів пера та читачів – у центральній бібліотеці пройшов захід до восьмидесятиріччя обласної газети «Донеччина». Г...
Селище Шевченкове. Велич у камені або Як шануємо Пророка
Найголовнішою пам’яткою Кобзареві на Донеччині для мене тривалий час було погруддя поета біля шахти імені Шевченка в передмісті Красноармійська (нині Покровськ). Ще старшокласниками з села Успенівка, ...
З ювілеєм, Майстре!
У центральній міській бібліотеці Покровська імені Шевченка відкрилася виставка малюнків відомого художника-карикатуриста Миколи Капусти. Подія відбулася в знаменний для відомого митця день – 31 липня ...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme