Про книгу над якою працювала 17 років розповідає автор:відома мисткиня і громадський діяч Людмила Огнєва
Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Чорновола, яку він на початку 1970-х рр. висловив у листі до Романа Корогодського «Думки щодо проспекту збірника про Аллу Горську».
Як і пропонував В. Чорновіл, до збірки увійшли: епістолярна спадщина художниці 1949—1970-х рр.; заяви, скарги та звернення А. Горської до влади; нотатки про мистецтво; щоденник; зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови; образотворчі, прозові і поетичні твори, пов’язані з А. Горською чи їй присвячені; реєстр творів А. Горської, складений нею; фотографії, репродукції творів; огляд бібліографії; спогади сина та друзів.
Використано друковані джерела та архівні матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
«Зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови» належить до того часу (1965 рік), коли Алла Горська разом з Людмилою Семикіною, Галиною Севрук і Панасом Заливахою вчилися української мови у Надії Світличної за поезіями Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко.
Листування, по змозі, подано у формі діалогу між адресантами.
Стиль листів і записів у щоденниках — короткі фрази, окремі слова, визначення — влучні, образні, сучасні. Образ тільки намічений кількома рисами, але він тягне за собою низку асоціацій.
Назва збірки — «Душа українського шістдесятництва» та одного з її розділів — «Квітка на вулкані» не випадкові. Роман Корогодський у своїх спогадах назвав Аллу «душею українського шістдесятництва», а «квіткою на вулкані» А. Горська називала Н. Каразію. Втім, сповнене небезпеки життя самої Алли Горської також нагадує життя квітки на вулкані.
Інколи, під час роботи над збіркою, події набували містичного характеру, але їх наслідки були вповні реальні. Не один раз дивним способом вирішувалися проблеми, які ставали на заваді подальшій роботі.
Торкаючись листочків, писаних рукою Алли Горської, реально відчувала тепло і холод. Ставало ясно і хмарно, весело і гірко, брав відчай, або наповнювалася душа оптимізмом. Праця над архівом перетворилася на діалог між нами. Частіше я погоджувалася з репліками Алли Горської, адже вони й по сьогодні залишаються актуальними:
Ми — ляльки в боротьбі певних груп. Хочуть — віднімутьім’я, хочуть — відкрутять голову, хочуть — помилують. Все залежить від того, якій групі що буде вигідно для власного ствердження, а наше життя — це є дрібниця, не варта уваги. Втомлюєшся, проте: аби душа не сивіла.
***
З одного боку, люди не можуть обійтися без мирного спілкування один з одним, а, з другого, вони не можуть уникнути того, щоб постійно не протидіяти один одному. Отже, вони від природи почувають себе приреченими до коаліції, що постійно загрожує розпадом, але взагалі йде вперед.
***
Найбільша крамола — бути українцем в Україні.
***
Ярослав Гашек, поручник Лукаш казав: «Залишимося чехами, але ніхто не повинен про це знати. Я — теж чех».
Як схоже на Україну й український народ: досить підмінити слово «чех» на «українець». Він вважав чеський народ своєрідною таємною організацією, що від неї краще триматися подалі.
Отже, наш час — це також час Алли Горської. Створення цієї збірки було б майже неможливим,якби не допомога та підтримка Олексія Зарецького (сина А. Горської), Слави Чистякової (доньки Г. Зубченко), Надії Світличної, Панаса Заливахи, Михайлини Коцюбинської, Олександра Коровая, Атени Пашко, Геннадія Марченка, Леся Танюка, Алли та Івана Дебелюк, Катерини Міщенко.
Щира подяка живим та вічна пам’ять тим, кого вже немає з нами.
Людмила Огнєва.
Від редакції: Вітаємо Людмилу Родіонівну і з виходом книги, і з визнанням цього твору одним із кращих на Форумі видавців-2016 у Львові.
Принагідно нагадаємо новим читачам, що пані Огнєва змушена була виїхати з окупованого Донецька в 2014 році.
Ще схожі публікації:
Під такою назвою 26 лютого цього року у Харкові відбулася Міжнародна наукова конференція. Учасників форуму радо зустріли на історичному факультеті Харківського національного педагогічног...
Нещодавно відбувся І Всеукраїнський «Покровський літфест». До Покровська завітали понад сімдесят літераторів – з Києва, Львова, Харкова, Дніпровщини та десятка міст Донецької області. В журі фестивал...
«…Думали, що ми вже на дні, але знизу знову хтось постукав». Цей відомий саркастичний вислів став настільки популярним у потойбічному Донбасу (так ще називають тимчасово окуповані території ...
Незважаючи на утиски, переслідування царів, королів та їх сатрапів і поплічників, українська мова жила в душі народу. Люди говорили нею, складали вірші, співали пісні, видавали книжки, журнали. Згадай...
У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамт...
«Ніде дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так виразно і сонячно, як він відбився на піснях українських», - писав у своїй праці «Мальовнича Украї...
