Про книгу над якою працювала 17 років розповідає автор:відома мисткиня і громадський діяч Людмила Огнєва
Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Чорновола, яку він на початку 1970-х рр. висловив у листі до Романа Корогодського «Думки щодо проспекту збірника про Аллу Горську».
Як і пропонував В. Чорновіл, до збірки увійшли: епістолярна спадщина художниці 1949—1970-х рр.; заяви, скарги та звернення А. Горської до влади; нотатки про мистецтво; щоденник; зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови; образотворчі, прозові і поетичні твори, пов’язані з А. Горською чи їй присвячені; реєстр творів А. Горської, складений нею; фотографії, репродукції творів; огляд бібліографії; спогади сина та друзів.
Використано друковані джерела та архівні матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
«Зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови» належить до того часу (1965 рік), коли Алла Горська разом з Людмилою Семикіною, Галиною Севрук і Панасом Заливахою вчилися української мови у Надії Світличної за поезіями Василя Симоненка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко.
Листування, по змозі, подано у формі діалогу між адресантами.
Стиль листів і записів у щоденниках — короткі фрази, окремі слова, визначення — влучні, образні, сучасні. Образ тільки намічений кількома рисами, але він тягне за собою низку асоціацій.
Назва збірки — «Душа українського шістдесятництва» та одного з її розділів — «Квітка на вулкані» не випадкові. Роман Корогодський у своїх спогадах назвав Аллу «душею українського шістдесятництва», а «квіткою на вулкані» А. Горська називала Н. Каразію. Втім, сповнене небезпеки життя самої Алли Горської також нагадує життя квітки на вулкані.
Інколи, під час роботи над збіркою, події набували містичного характеру, але їх наслідки були вповні реальні. Не один раз дивним способом вирішувалися проблеми, які ставали на заваді подальшій роботі.
Торкаючись листочків, писаних рукою Алли Горської, реально відчувала тепло і холод. Ставало ясно і хмарно, весело і гірко, брав відчай, або наповнювалася душа оптимізмом. Праця над архівом перетворилася на діалог між нами. Частіше я погоджувалася з репліками Алли Горської, адже вони й по сьогодні залишаються актуальними:
Ми — ляльки в боротьбі певних груп. Хочуть — віднімутьім’я, хочуть — відкрутять голову, хочуть — помилують. Все залежить від того, якій групі що буде вигідно для власного ствердження, а наше життя — це є дрібниця, не варта уваги. Втомлюєшся, проте: аби душа не сивіла.
***
З одного боку, люди не можуть обійтися без мирного спілкування один з одним, а, з другого, вони не можуть уникнути того, щоб постійно не протидіяти один одному. Отже, вони від природи почувають себе приреченими до коаліції, що постійно загрожує розпадом, але взагалі йде вперед.
***
Найбільша крамола — бути українцем в Україні.
***
Ярослав Гашек, поручник Лукаш казав: «Залишимося чехами, але ніхто не повинен про це знати. Я — теж чех».
Як схоже на Україну й український народ: досить підмінити слово «чех» на «українець». Він вважав чеський народ своєрідною таємною організацією, що від неї краще триматися подалі.
Отже, наш час — це також час Алли Горської. Створення цієї збірки було б майже неможливим,якби не допомога та підтримка Олексія Зарецького (сина А. Горської), Слави Чистякової (доньки Г. Зубченко), Надії Світличної, Панаса Заливахи, Михайлини Коцюбинської, Олександра Коровая, Атени Пашко, Геннадія Марченка, Леся Танюка, Алли та Івана Дебелюк, Катерини Міщенко.
Щира подяка живим та вічна пам’ять тим, кого вже немає з нами.
Людмила Огнєва.
Від редакції: Вітаємо Людмилу Родіонівну і з виходом книги, і з визнанням цього твору одним із кращих на Форумі видавців-2016 у Львові.
Принагідно нагадаємо новим читачам, що пані Огнєва змушена була виїхати з окупованого Донецька в 2014 році.
Ще схожі публікації:
Неопубліковані раніше нотатки журналіста Ігоря Зоца про трагічні події в Донецьку п’ять років тому і роль у них медіа. На 11 травня 2014 року, коли в Донецькій області відбувся псевдорефе...
Замість Леніна - пам'ятник пісні У Слов'янську знову вирують пристрасті. Тепер навколо пам'ятника Леніну. Група активістів зробила ще одну спробу скинути Ілліча. Навіть вірьовку на нього накинули. ...
Покровськ за всіма ознаками молоде місто, йому немає і 150 років. За свою недовгу історію місто неодноразово змінювало свою назву. Гришине, Постишеве, Красноармійське, Красноармійськ і нарешті Покр...
Україна переживає складні часи – вже п’ятий рік триває війна. На окупованій території країни лишаються мільйони наших співвітчизників, яким вкрай необхідна наша допомога у підтриманні патріотизму та д...
ГКЧП та його наслідки У березні 1990 року в УРСР, яка входила до складу СРСР, відбулися перші демократичні вибори до всіх рівней влади від сільської до Верховн...
Торік 28 травня не стало наставниці моїх студентських і всіх подальших літ — Фені Дмитрівни Пустової, кандидата філологічних наук Донецького університету Відійшла у вічність в один день зі своїм ку...
