ДОНЬКИ – МАМІ

Вісімнадцять років тому Президент України своїм Указом запровадив День Матері. Відзначати його маємо, як і в США та багатьох інших країнах, у другу неділю травня. Може, через те, що в Україні початок травня насичений такими традиційними святами, як Міжнародний день солідарності трудящих та День Перемоги, День Матері ще не набув такої популярності, як на Заході.

Доречно, мабуть, нагадати, що ініціатива відзначати нове свято належить американці Анні Джервіс зі штату Вірджинія. У пам’ять про свою маму, яка передчасно пішла з життя, донька запропонувала присвятити один день вшануванню матерів. Про це вона писала законодавцям, керівникам державних установ, впливовим особам. Почули! У 1910 році День Матері став офіційним святом штату Вірджинія, а в 1914-ому – на всій території США. Згодом свято прийшло в  Європу і досягло України.

Вшановують рідних по-різному. Наші землячки сестри Тетяна та Лариса Лисак, наприклад, написали і видали книжку про маму Тамару Іванівну Лисак і назву дали їй теплу, ніжну «Наша Тамара». У передмові доньки пишуть: «Найкоштовнішим подарунком для нашої Тамари була книга (майже все життя Т.І.Лисак працювала у шкільній бібліотеці – В.С.), тому й для вшанування пам’яті про рідну матусю ми вирішили скласти літопис її життя».

Літопис розпочинається розділом «Родовід Тамари», початок якого губиться в глибині століть і пов’язаний з історією Слобожанських козацьких полків. Доньки встановили, що мамина бабуся Вустя та дідусь Петро Гончарови на рубежі 20–30-х років були розкуркулені(як же, сім’я мала корову, бичка, свинку і курей!) й опинилися у селі Курулька нині Барвінківського району Харківської області, що західніше нашої Слов’янщини.

Коли Іван Петрович Гончаренко (не дивуйтеся, у ті часи писарі ЗАГСів і сільрад дуже вільно поводилися із прізвищами мешканців: часто Гончаренки ставали Гончаровими, Скрипники – Скрипниковими і т. д.,  і т. п. – В.С.) одружився з Ганною Семенівною Пономаренко, сім’я переїхала на правий берег Сухого Торця, у село Привілля. Там у них 6 червня 1938 року і народилася донька Тамара. Про те, як вона виростала, вчилася, жила – у літописі цілий розділ «Життя прожити – не поле перейти».

На тому полі Тамара зустріла молодого агронома колгоспу ім. Першого Травня (с. Петрівка Привільської сільради) Костянтина Лисака. Покохалися. Побралися. Самовіддано працювали. У 1961 році Костянтина Харитоновича обрали головою колгоспу в с. Прелесне. Гарним господарем став, нагороди мав і повагу людей, про яких дбав, як про рідних.

А ще дочок ростили. Хороших виховали. Старша, Тетяна, закінчила історичний факультет Донецького університету й нині працює заступником начальника Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету, а молодша, Лариса, захистила дисертацію на науковий ступінь кандидата філологічних наук і зараз  виконує обов’язки завідувача кафедри лінгвістики Донбаської національної академії будівництва і архітектури.

Влітку 1995 року трагічно загинув їх батько. Але пам’ять про нього бережуть,зокрема написали  книжку «Життя, яке віддане людям!» Тепер ось за межу пішла мама. В її пам’ять доньки створили літопис «Наша Тамара».


ВІКТОР СКРИПНИК


 

Ще схожі публікації:

Рік Михайла Петренка. Про поета і його земляків
    Гуманітарна сфера – частина життя суспільства, яка є його рівневим показником духовного розвитку. Це вимагає від владних структур, навчальних та позашкільних закладів нового осмисл...
України єдина – 25 років в дорозі
У січні 1992 року, не перше незалежне українське Різдво, ми, група студентів зі Слов’янського державного педагогічного інститути (нині Донбаський державний педагогічний університет) рушили на Захід – ...
Пізнаємо Україну разом!
На цій землі витає непереможний український дух та самобутній патріотизм У березні я отримала надзвичайну можливість відвідати один з найбільших культурних, духовних та туристичних осередків Україн...
ЛІТОПИС СЕЛА ПРЕЛЕСНЕ
  Першої суботи лютого Прелесненська школа I-III ступенів - одна з найстаріших на Слов'янщині (225 років з дня заснування цьогоріч минає!) зустрічатиме своїх вихованців різних років. П...
ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР 2021 ВІД «СТАРОГО РУДНИКА»
  Покровськ за всіма ознаками молоде місто, йому немає і 150 років. За свою недовгу історію місто неодноразово змінювало свою назву. Гришине, Постишеве, Красноармійське, Красноармійськ і нарешті Покр...
Поет-лірик, поет-пісняр. Станіслав Жуковський
Літературно-мистецький захід, присвячений одному із відомих сучасних поетів нашого краю Станіславу Жуковському, проведений  у рамках проекту «Відомі постаті Донеччини», який присвячений 85-річчю Донец...

The Author

СКРИПНИК Віктор

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme