«П’ята колона» – символ Донбасу. Недовизволені території

 

Нещодавно на Донеччині стався вже звичний і майже пересічний випадок – вигулькнув черговий «косяк» представників місцевої влади. Керівникам області довелося відмінити тендер на закупівлю 1206 книжок для поповнення бібліотек прифронтової Мар’їнки. Напередодні відділ культури і туризму Мар’їнської районної державної адміністрації  оголосив торги на придбання літератури через систему ProZorro, але книги, які збиралися запропонувати відвідувачам тутешніх бібліотек, виявилися, м’яко кажучи, дуже сумнівного змісту. Наприклад, із вказаних у відповідній документації 125 назв – всього лише 7 українською мовою. Переважна ж більшість книжок видані в Російській Федерації, а назви окремих із них, викликають багато запитань. Адже тут є «Невинна спокуса», «Шлюбні ігри», «Таємні насолоди», «Більше, ніж пристрасть» тощо. Погодьтеся, виникають закономірні сумніви, що подібна тематика зараз є дуже актуальною і підходящою для мешканців краю, які вже три роки потерпають від гібридної війни.

«Це неприпустимо, щоб за державні кошти (70 тисяч гривень), для прифронтового міста під час російської агресії купували таку, вибачте, «друковану продукцію»! – висловлює обурення на сторінці у ФБ голова Донецької облдержадміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. – Кого ми виховуємо на такій літературі?! Торги зупинені. Особа, яка відповідала за формування переліку літератури, вже не працює в адміністрації. Дав вказівку ще раз роз’яснити працівникам культури у органах влади, для чого існують бібліотеки, книговидавництво і яка роль культури у нашому житті».

Позиція керівника краю зрозуміла і закономірна. Хоча, водночас, виникають сумніви стосовно необхідності зайвий раз роз’яснювати чиновникам про призначення і можливості книг, бібліотек та культури у вихованні земляків. По-перше, якщо вони справді не мають про це уяви, то їх на гарматний постріл не можна підпускати до посад, які вони зараз обіймають. По-друге, якби вони дійсно були дурниками, а не прикидалися ними, то так само навмання чи «випадково» могли придбати для бібліотек не тільки отой відвертий глум над здоровим глуздом, а й українські видання – історичні, патріотичні чи класичні твори. А, по-третє, і найголовніше – у цьому випадку маємо промовистий зразок майже неприхованої інформаційної війни проти України, яку донецькі чиновники всіх рангів вели задовго до початку «руської весни» 2014-го і, на жаль, продовжують вести вже протягом трьох років гібридної війни, розв’язаної і не без їхньої участі. Тобто люди, які ще не так давно підтримували проголошення «ДНР» і мають нести відповідальність за подальші трагічні події на Донбасі, чогось досі залишаються на своїх керівних посадах. Звідси й результати їхньої діяльність: вже добре відомо, як вони «стараються» для якнайшвидшої відбудови зруйнованих війною житлових будинків чи об’єктів інфраструктури, ремонту доріг, створення нових робочих місць, облаштування і працевлаштування вимушених переселенців і навіть он під час закупівлі нормальних книжок для бібліотек.

Якось одна із мешканців вже звільненого від проросійських незаконних збройних формувань міста дуже влучна назвала нинішню ситуацію: «Нас недовизволили…». Чуєте? Не-до-виз-во-ли-ли! Бо українські військові влітку 2014 року витурили звідси російських найманців та місцевих бойовиків у камуфляжі зі зброєю в руках, а їхні спільники у цивільних костюмах, які активно допомагали і співпрацювали із самопроголошеною «ДНР», залишилися. І їх тут вистачає не тільки серед пересічного люду, а й проміж керівників. Обличчя представників «п’ятої колони» у місцевих владних кабінетах здаються такими ж незмінними і майже вічними, як терикони, кам’яні «баби» і ковила в степу чи інші атрибути Донбасу. Обурення місцевих активістів, які звертають увагу на цю пекучу проблему, вже вийшли навіть за межі регіону. Не так давно відповідна акція відбулася у столиці неподалік адміністрації Президента України: її учасники тримали портрети відомих у регіоні персон, які підозрюються у співробітництві з сепаратистами, але нікому з них поки не загрожує перспектива приміряти арештантську сорочку. Йдеться про представників місцевої влади та правоохоронців з Донецька і Бахмута, Торецька і Краматорська, Маріуполя і Дружківки, Добропілля і Сєвєродонецька.

Періодично силові структури повідомляють нам про затримання мешканців краю, які рік чи два тому воювали проти України. А ось про тих, хто активно протистояв державі без зброї, але в керівних кабінетах державної влади, – анітелень. Причому ці беззбройні «білі комірці» становлять значно більшу загрозу, бо, як і раніше, перебуваючи на посадах, досі мають велику можливість впливу на земляків. І тому оте придбання для бібліотек неодноразово потерпілого від війни містечка книжок типу «Невинна спокуса», це ще невинні забави у порівнянні з тими трагічними подіями, до яких були і залишаються причетними тутешні керівні персони. І, немає сумніву, якщо раптом завтра знову «руська весна-2» чи «Новоросія-2», вони сповна скористаються нашою наївністю, недалекоглядністю, а ще безпорадністю правоохоронних органів, які вже он три роки посилаються на «відсутність доказової бази» стосовно прислужників сепаратистів і терористів.


Павло КУЩ


 

Ще схожі публікації:

Як нам вдосконалити державну інформаційну політику щодо Донбасу?
П’ять років тому майже весть Донбас на кілька місяців опинився під впливом сепаратистів, а вся територія Донецької і Луганської областей – в інформаційній окупації. Багато українських міст і районі...
Часопис “Донеччина” від 20 липня 2018 року № 8 (15988)
Правда по-краматорськи. Маркером на об’єктивність місцевих газет стало висвітлення ними відзначення 5 липня Дня звільнення Краматорська і Слов’янська від проросійських терористів. У Краматорську зокре...
Берег надії
Публіцист Павло Амітов у центральній міській бібліотеці Слов’янська імені Михайла Петренка презентував свою нову книгу «Правий Берег – Лівий Берег». Автор пояснив, що мав на увазі береги Дніпра, який ...
УКРАЇНСЬКІ ДАЦЗИБАО
У Покровську (Красноармійську) деякі багатоповерхові будинки художники-волонтери з Дніпропетровщини прикрасили національним орнаментом, портретами українських патріотів та цитатами з їхніх творів. Так...
України єдина – 25 років в дорозі
У січні 1992 року, не перше незалежне українське Різдво, ми, група студентів зі Слов’янського державного педагогічного інститути (нині Донбаський державний педагогічний університет) рушили на Захід – ...
ЗМІ НА ДОНБАСІ: БЕЗ ЗМІН
  НОТАТКИ ПРО МЕДІА У  ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ І ПОЗА НИМ ЧИНОВНИКИ БАЖАЮТЬ СОЦІОЛОГІЇ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ Деякі українські інтернет - видання 14 жовтня привернули увагу майже сенсаційними заголовками : «У Д...

The Author

КУЩ Павло

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme