Нещодавно на Донеччині стався вже звичний і майже пересічний випадок – вигулькнув черговий «косяк» представників місцевої влади. Керівникам області довелося відмінити тендер на закупівлю 1206 книжок для поповнення бібліотек прифронтової Мар’їнки. Напередодні відділ культури і туризму Мар’їнської районної державної адміністрації оголосив торги на придбання літератури через систему ProZorro, але книги, які збиралися запропонувати відвідувачам тутешніх бібліотек, виявилися, м’яко кажучи, дуже сумнівного змісту. Наприклад, із вказаних у відповідній документації 125 назв – всього лише 7 українською мовою. Переважна ж більшість книжок видані в Російській Федерації, а назви окремих із них, викликають багато запитань. Адже тут є «Невинна спокуса», «Шлюбні ігри», «Таємні насолоди», «Більше, ніж пристрасть» тощо. Погодьтеся, виникають закономірні сумніви, що подібна тематика зараз є дуже актуальною і підходящою для мешканців краю, які вже три роки потерпають від гібридної війни.
«Це неприпустимо, щоб за державні кошти (70 тисяч гривень), для прифронтового міста під час російської агресії купували таку, вибачте, «друковану продукцію»! – висловлює обурення на сторінці у ФБ голова Донецької облдержадміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. – Кого ми виховуємо на такій літературі?! Торги зупинені. Особа, яка відповідала за формування переліку літератури, вже не працює в адміністрації. Дав вказівку ще раз роз’яснити працівникам культури у органах влади, для чого існують бібліотеки, книговидавництво і яка роль культури у нашому житті».
Позиція керівника краю зрозуміла і закономірна. Хоча, водночас, виникають сумніви стосовно необхідності зайвий раз роз’яснювати чиновникам про призначення і можливості книг, бібліотек та культури у вихованні земляків. По-перше, якщо вони справді не мають про це уяви, то їх на гарматний постріл не можна підпускати до посад, які вони зараз обіймають. По-друге, якби вони дійсно були дурниками, а не прикидалися ними, то так само навмання чи «випадково» могли придбати для бібліотек не тільки отой відвертий глум над здоровим глуздом, а й українські видання – історичні, патріотичні чи класичні твори. А, по-третє, і найголовніше – у цьому випадку маємо промовистий зразок майже неприхованої інформаційної війни проти України, яку донецькі чиновники всіх рангів вели задовго до початку «руської весни» 2014-го і, на жаль, продовжують вести вже протягом трьох років гібридної війни, розв’язаної і не без їхньої участі. Тобто люди, які ще не так давно підтримували проголошення «ДНР» і мають нести відповідальність за подальші трагічні події на Донбасі, чогось досі залишаються на своїх керівних посадах. Звідси й результати їхньої діяльність: вже добре відомо, як вони «стараються» для якнайшвидшої відбудови зруйнованих війною житлових будинків чи об’єктів інфраструктури, ремонту доріг, створення нових робочих місць, облаштування і працевлаштування вимушених переселенців і навіть он під час закупівлі нормальних книжок для бібліотек.
Якось одна із мешканців вже звільненого від проросійських незаконних збройних формувань міста дуже влучна назвала нинішню ситуацію: «Нас недовизволили…». Чуєте? Не-до-виз-во-ли-ли! Бо українські військові влітку 2014 року витурили звідси російських найманців та місцевих бойовиків у камуфляжі зі зброєю в руках, а їхні спільники у цивільних костюмах, які активно допомагали і співпрацювали із самопроголошеною «ДНР», залишилися. І їх тут вистачає не тільки серед пересічного люду, а й проміж керівників. Обличчя представників «п’ятої колони» у місцевих владних кабінетах здаються такими ж незмінними і майже вічними, як терикони, кам’яні «баби» і ковила в степу чи інші атрибути Донбасу. Обурення місцевих активістів, які звертають увагу на цю пекучу проблему, вже вийшли навіть за межі регіону. Не так давно відповідна акція відбулася у столиці неподалік адміністрації Президента України: її учасники тримали портрети відомих у регіоні персон, які підозрюються у співробітництві з сепаратистами, але нікому з них поки не загрожує перспектива приміряти арештантську сорочку. Йдеться про представників місцевої влади та правоохоронців з Донецька і Бахмута, Торецька і Краматорська, Маріуполя і Дружківки, Добропілля і Сєвєродонецька.
Періодично силові структури повідомляють нам про затримання мешканців краю, які рік чи два тому воювали проти України. А ось про тих, хто активно протистояв державі без зброї, але в керівних кабінетах державної влади, – анітелень. Причому ці беззбройні «білі комірці» становлять значно більшу загрозу, бо, як і раніше, перебуваючи на посадах, досі мають велику можливість впливу на земляків. І тому оте придбання для бібліотек неодноразово потерпілого від війни містечка книжок типу «Невинна спокуса», це ще невинні забави у порівнянні з тими трагічними подіями, до яких були і залишаються причетними тутешні керівні персони. І, немає сумніву, якщо раптом завтра знову «руська весна-2» чи «Новоросія-2», вони сповна скористаються нашою наївністю, недалекоглядністю, а ще безпорадністю правоохоронних органів, які вже он три роки посилаються на «відсутність доказової бази» стосовно прислужників сепаратистів і терористів.
Павло КУЩ
Ще схожі публікації:
«Ми повинні знайти Перемогу в наших душах» Віктор Харламов, 22 липня 2014 року. Збірник поезій і прози «Атомы Судьбы» (К.2016.,МП «Леся») ,який уклав і видав власним коштом донба...
Спочатку про те, як збіглися в часі дві події: Верховна Рада 19 травня прийняла в цілому законопроєкт № 2521, який розширює дію державного телеканалу іномовлення UA|TV на тимчасово окуповані територ...
Всім відомо, що яйця несуть птахи. А в Слов’янську в 1970-х сталася новина, яка сколихнула весь Радянський Союз. Уявляєте, в офіційній партійній міськрайонній газеті «Комуніст», на першій сторінці йшл...
Боєць Вадим Ушаков був поранений на передовій 12 квітня 2016 року під Авдіївкою. У серпні Вадим одружився на своїй нареченій Олені, проте бійцю все ще необхідна реабілітація, – пише на Fa...
ГРОМОВИЙ Леонід Григорович на порозі розпаду СРСР став першим директором першої в Донецьку української школи, яку відкрили восени 1990-го року і яка зі своїм керівником пізнала не тільки багатьох випр...
Здивування й подив викликав тихий прихід регіоналів у Кабінет Міністрів України, що зумовило певне розчарування багатьох уже не лише романтиків будівництва Української Держави, а й тих, хто вірив у па...
