П’ятнадцять історій про мужніх переселенців

Уявіть — блакитне небо пофарбували чорною фарбою. І ніби настала вічна пітьма.. Але ж можна взяти і покрити чорну фарбу білою, та ще й додати синьої – буде знову блакитне небо…

 

Якби ж було можна так просто виправити події, що нас оточують. І війну, яку хворобливі фантазії та амбіції «намалювали» пекельними мастилами, можна було б зафарбувати кольорами веселки чи квітів. Тоді б не було зруйнованих міст, зламаних доль, розбитих сподівань, спустошених душ… Тоді б тисячі українців зі Сходу нашої країни та Кримського півострова не покинули рідні оселі та не шукали б захисту й притулку і не починали б усе спочатку в інших куточках української землі. Їх так і називають – вимушеними переселенцями.

 

Ці люди вражають своїми непересічними долями, вони крізь жорстокість та байдужість проторюють новий життєвий шлях і намагаються змінити нашу країну. 15 реальних історій про переселенців зібрано в книзі «Знедолені? Нездоланні!». Це вже друга збірка нарисів про мужніх людей, котрі не поступилися труднощам, які звалила на них окупація та війна. Ідея створення книги належить письменниці та журналістці Світлані Єременко. А втілити її у життя вдалося на базі Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, завдяки грантівському проекту. Нещодавно в Києві відбулась презентація збірки.

 

– Вже третій рік поспіль експерти цього інституту досліджують питання щодо переселенців з Донбасу і Криму, – каже Світлана Єременко. – У багатьох регіонах України були проведені круглі столи, під час яких обговорювалось, з якими проблемами стикаються ці люди. З’ясувалося, що в кожному регіоні вони свої. Так, у Херсоні та Житомирі немає потужних громадських організацій, що об’єднували б ВПО і відстоювали б їхні інтереси. А, приміром, у Краматорську, Сєверодонецьку і у так званій «сірій зоні» людям важко отримувати інформацію з України, то ж доводиться слухати й дивитися російську пропаганду. Але є одна проблема, яка об’єднує переселенців в різних регіонах країни: вони обурені тим, що деякі наші ЗМІ показують їх прохачами, які тільки чекають допомоги від держави і міжнародних організацій. Тому й виникла ідея зібрати історії, котрі допомагають розвіяти хибні стереотипи.

 

Книга пронизана яскравими прикладами незламного духу та любов’ю до життя, до батьківщини. У нарисах ідеться про найцінніше для людини – це сім’я, родинні зв’язки, які мають залишатися міцними при будь-якому життєвому повороті. Розповіді про лікарів, журналістів, бізнесменів, громадських діячів викликають повагу до їхнього будденного героїзму, людяності, працелюбності і винахідливості, здавалося б, у безвиході.

 

Я познайомилася і з авторами, і з героями нарисів. Серед них – редактор газети «Донеччина» Ігор Зоц. Ще до воєнних подій ця газета була єдиним україномовним виданням у Донецьку. Ігорю Зоцу разом з дружиною Наталею довелося покинути рідне місто і переїхати до Києва. Проте добру справу вони продовжують –випускають газету, яка мов ластівка «облітає» майже всю Донеччину і сіє рідне слово. Її читають і наші воїни на бойових позиціях. А в електронному вигляді газета потрапляє навіть на окуповані території, де на неї чекають чимало читачів.

– Я дуже вдячний всім за вихід цієї книги, – каже Ігор Зоц. — Адже вона не просто розповідає про сильних і відважних людей, вона насамперед покликана донести до влади і суспільства, що наразі не все робиться для того, аби полегшити вимушене переміщення людей, які залишили свої теплі домівки. Хотілося б, щоб держава уважніше ставилась до своїх громадян, котрі опинилися у біді…

 

Автори і герої книги «Знедолені? Нездоланні!» щиро вірять, що колись вони обов’язково повернуться до свого рідного міста. І небо над їхніми головами буде мирним і блакитним.


Наталка ЩЕРБАНЬ

«Урядовий кур’єр»


 

Ще схожі публікації:

ДонбасіЯ: Громовий, Єрмакова, Зелінський, Романько
ГРОМОВИЙ Леонід Григорович на порозі розпаду СРСР став першим директором першої в Донецьку української школи, яку відкрили восени 1990-го року і яка зі своїм керівником пізнала не тільки багатьох випр...
Героям слава! Донеччанина вшанували у Вінниці
У житті Донецького національного університету, який успішно працює у Вінниці, трапилася подія незвичайна – сумна і знакова водночас. У головному корпусі ДонНУ нещодавно відкрили пам’ятний знак донечча...
Газета “Донеччина” від 17 жовтня 2014 р. № 32 (15905)
Зараз в багатьох країнах, у тому числі й в Україні, скасовано смертну кару навіть за такі тяжкі злочини, як убивство та зрада Вітчизні, вирок Івана Сірка багато хто вважає занадто жорстоким. Він і сам...
Газета “Донеччина” від 19 вересня 2014 р. № 30 (15866)
Єдина структурована громадська організація на теренах Луганщини, яка вчинила затятий опір тим, хто постукав у наше віконце війною, це Луганське обласне об’єднання “Просвіти”. Ми чинили опір давно, але...
Газета “Донеччина” від 3 жовтня 2014 р. № 31 (15867 )
«Ставна податну в 50 відсотнів для мільйонерів - це справедливо» На думку Шемаєва, молодого політи¬ка, кандидата економічних наук, який навчався за кордоном, зниження показників рівня життя в Украї...
Десята Муза творчості
– Евтерпа! Калліопа! Мельпомена! Талія! Терпсіхора! Ерато! Полігімнія! Кліо! Уранія!.. Глухі хіба? Де ви там?.. Ні – це не перекличка наявних представниць кращої половини людства у чиємусь приватно...

The Author

Редакція "Донеччини"

Залишити відповідь

Донеччина © 2016 Frontier Theme