Уявіть — блакитне небо пофарбували чорною фарбою. І ніби настала вічна пітьма.. Але ж можна взяти і покрити чорну фарбу білою, та ще й додати синьої – буде знову блакитне небо…
Якби ж було можна так просто виправити події, що нас оточують. І війну, яку хворобливі фантазії та амбіції «намалювали» пекельними мастилами, можна було б зафарбувати кольорами веселки чи квітів. Тоді б не було зруйнованих міст, зламаних доль, розбитих сподівань, спустошених душ… Тоді б тисячі українців зі Сходу нашої країни та Кримського півострова не покинули рідні оселі та не шукали б захисту й притулку і не починали б усе спочатку в інших куточках української землі. Їх так і називають – вимушеними переселенцями.
Ці люди вражають своїми непересічними долями, вони крізь жорстокість та байдужість проторюють новий життєвий шлях і намагаються змінити нашу країну. 15 реальних історій про переселенців зібрано в книзі «Знедолені? Нездоланні!». Це вже друга збірка нарисів про мужніх людей, котрі не поступилися труднощам, які звалила на них окупація та війна. Ідея створення книги належить письменниці та журналістці Світлані Єременко. А втілити її у життя вдалося на базі Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, завдяки грантівському проекту. Нещодавно в Києві відбулась презентація збірки.
– Вже третій рік поспіль експерти цього інституту досліджують питання щодо переселенців з Донбасу і Криму, – каже Світлана Єременко. – У багатьох регіонах України були проведені круглі столи, під час яких обговорювалось, з якими проблемами стикаються ці люди. З’ясувалося, що в кожному регіоні вони свої. Так, у Херсоні та Житомирі немає потужних громадських організацій, що об’єднували б ВПО і відстоювали б їхні інтереси. А, приміром, у Краматорську, Сєверодонецьку і у так званій «сірій зоні» людям важко отримувати інформацію з України, то ж доводиться слухати й дивитися російську пропаганду. Але є одна проблема, яка об’єднує переселенців в різних регіонах країни: вони обурені тим, що деякі наші ЗМІ показують їх прохачами, які тільки чекають допомоги від держави і міжнародних організацій. Тому й виникла ідея зібрати історії, котрі допомагають розвіяти хибні стереотипи.
Книга пронизана яскравими прикладами незламного духу та любов’ю до життя, до батьківщини. У нарисах ідеться про найцінніше для людини – це сім’я, родинні зв’язки, які мають залишатися міцними при будь-якому життєвому повороті. Розповіді про лікарів, журналістів, бізнесменів, громадських діячів викликають повагу до їхнього будденного героїзму, людяності, працелюбності і винахідливості, здавалося б, у безвиході.
Я познайомилася і з авторами, і з героями нарисів. Серед них – редактор газети «Донеччина» Ігор Зоц. Ще до воєнних подій ця газета була єдиним україномовним виданням у Донецьку. Ігорю Зоцу разом з дружиною Наталею довелося покинути рідне місто і переїхати до Києва. Проте добру справу вони продовжують –випускають газету, яка мов ластівка «облітає» майже всю Донеччину і сіє рідне слово. Її читають і наші воїни на бойових позиціях. А в електронному вигляді газета потрапляє навіть на окуповані території, де на неї чекають чимало читачів.
– Я дуже вдячний всім за вихід цієї книги, – каже Ігор Зоц. — Адже вона не просто розповідає про сильних і відважних людей, вона насамперед покликана донести до влади і суспільства, що наразі не все робиться для того, аби полегшити вимушене переміщення людей, які залишили свої теплі домівки. Хотілося б, щоб держава уважніше ставилась до своїх громадян, котрі опинилися у біді…
Автори і герої книги «Знедолені? Нездоланні!» щиро вірять, що колись вони обов’язково повернуться до свого рідного міста. І небо над їхніми головами буде мирним і блакитним.
Наталка ЩЕРБАНЬ
«Урядовий кур’єр»
Ще схожі публікації:
Стою на березі великої європейської ріки і в задумі повторюю поетичні рядки Дмитра Павличка. Вражає могутня течія Дунаю і усвідомлення того факту, що на протилежному березі вже Румунія. А вона успішні...
Цими днями в Донецьку завершився перший в Україні конкурс великодніх пасок, у якому взяли участь представники 28 хлібозаводів з Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Луганська і, звичайно ж, господарі фес...
(ПРО ЛИСТИ НЕБАЙДУЖИХ І НАРОДЖЕННЯ НОВОЇ КРАЇНИ) «Один десантник може багато; два десантники можуть все!» – цей вислів пам’ятаю ще з дитинства. Була колись така патріотична серія передач про радянс...
Із 3-4-м вересня назавжди пов'язана сумнозвісна подія - смерть Василя Стуса. Згадуючи цю дату, попри все хочеться говорити про свято Життя, адже цьогоріч виповнилося 25 років із дня виходу у світ його...
Валерій Романько – голова Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, кандидат педагогічних наук, доцент Донбаського державного педагогічного університету, член-кореспонден...
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року у селі Гриньки на Полтавщині. Саме в цей березневий день, але 175 років потому, у центральній міській бібліотеці міста Маріуполя зібралися шанувальники ук...
